Сергій Мельник: «Сьогодні важливо створювати те, що буде вигідним і приноситиме прибуток усім учасникам ринку»

Ми поступово усвідомлюємо, що клімат змінюється. Головним чинником, який сьогодні впливає на ці зміни, є діяльність людини. На жаль, ми часто ставимось до цього питання поверхнево: нам комфортно сьогодні, а про наслідки для майбутнього не замислюємось. Варто не забувати, що земля — це теж живий організм, який, як і людина, здатен реагувати на будь-яке втручання.

Про те, як реагувати на зміни клімату, справлятися з новими викликами, що постають перед агровиробниками, а також про особливості реєстрації нових сортів і їхнє застосування в польових умовах, виданню розповів Сергій Мельник, директор Інституту експертизи сортів рослин України.

Сергію Івановичу, розкажіть, будь ласка, наскільки складним виявився цей рік для агровиробників та які ще сюрпризи може готувати природа, а найголовніше — як навчитись на них реагувати?

— Якщо порівняти попередній рік із поточним, відмінності очевидні. Загалом, як кажуть, у сільському господарстві є чотири головні проблеми — весна, літо, осінь і зима. У кожен із цих періодів щось може відбуватись невчасно. Але це певна закономірність, пов’язана з природними циклами, фазами місяця та іншими факторами.

Сергій Мельник, директор Інституту експертизи сортів рослин України

Минулий і цей рік суттєво відрізняються. Наприклад, ми очікували, що сприятлива погода дасть змогу розпочати жнива раніше. Натомість збиральна кампанія суттєво розтягнулась у часі. Торік не було таких різких температурних коливань: коли після відчутної прохолоди раптово настає спека, або коли сильні грозові дощі буквально стіною накривають поля — подекуди ще й з градом. Зрозуміло, все це впливає на стан рослин.
У минулому році спекотні періоди тривали довше, цього ж року температура більш нестабільна. З одного боку, це ніби й добре — немає виснажливої спеки, але з іншого — різкі перепади між прохолодними ночами та спекотними днями також є стресом для рослин. Як і люди, вони мають пристосовуватись до таких умов. 

Якщо говорити про дикорослі рослини, то завдяки природному відбору вони краще адаптовані до змін довкілля. Культурні ж потребують більше уваги та підтримки в періоди нестабільної погоди. 

Що стосується культурних рослин, перед вченими та науковцями стоїть завдання створювати нові сорти, які б забезпечували стабільне виробництво продуктів харчування, навіть за умов нестабільного клімату. Це допоможе уникати дефіциту тієї чи іншої рослинницької продукції у несприятливі роки.

Наприклад, цього року ми спостерігаємо вплив прохолодних ночей на врожай овочевих. Водночас в окремих регіонах рослини потерпають від фітофторозу через надмірну кількість опадів. 

Особливо постраждали цього року плодові й кісточкові культури. Спостереження показують, що раннє потепління спричинило передчасний виліт бджіл, але згодом похолодання могло негативно вплинути на запилення культур. Такі фактори й надалі матимуть суттєвий вплив на сільське господарство, тому адаптація сортів стає не просто актуальним, а стратегічним напрямом роботи.

Що стосується плодових, кісточкових і ягідних культур, то в Україні експертиза часто базується на даних заявника

Сьогодні ми бачимо, що на реєстрацію вже подаються сорти з підвищеними адаптивними властивостями. Ринок насіння дуже динамічний і продовжує активно розвиватись. Слід розуміти, що селекція — це не питання «сьогодні на завтра». Це достатньо копіткий тривалий процес, адже створення сорту може тривати 8–9 років і більше.

Щоб створити новий сорт пшениці, потрібно щонайменше 7 років наполегливої праці. Для плодових культур — 7–8 років. І хоча сьогодні є можливості для його прискорення — зокрема, деякі іноземні компанії працюють у кількох кліматичних зонах і проводять по два вегетаційні цикли на рік — все одно це потребує часу.

Які фактори враховуються під час тестування та оцінки нових сортів в умовах різних кліматичних зон України? Які критерії визначають перспективність сорту?

— Сьогодні при оцінці сортів сільськогосподарських культур ключовими є такі критерії:

• Адаптивність до змін клімату. Йдеться про пластичність сорту — тобто його здатність реагувати на кліматичні коливання, різкі перепади температур, посуху чи надмірну вологу. Чим вища адаптивність, тим стабільніший урожай у різних умовах.
• Стійкість до хвороб і шкідників. У зв’язку з потеплінням клімату, зокрема через м’які зими, ми спостерігаємо активніше розмноження шкідників. Вони стають агресивнішими, завдають суттєвих пошкоджень рослинам. Те саме стосується і збудників хвороб — виникають нові раси, які швидко поширюються.

Важливо враховувати, що культури, які традиційно вирощуються в Україні, вже мають певну природну стійкість до локальних збудників. Інакша ситуація з іноземними сортами — їх необхідно перевіряти на стійкість до хвороб, характерних саме для нашого регіону. Адже сорт, створений у м’якішому кліматі, може виявитися вразливим до патогенів, поширених в Україні.

Саме тому селекція має враховувати не лише загальну продуктивність, а й адаптацію до конкретних умов вирощування: від кліматичних ризиків до біотичних факторів, які безпосередньо впливають на врожай і якість продукції.

Перед вченими та науковцями стоїть завдання створювати нові сорти, які б забезпечували стабільне виробництво продуктів харчування, навіть за умов нестабільного клімату

Наш інститут має мережу випробувальних пунктів практично в усіх природно-кліматичних зонах України на різних типах ґрунтів та в умовах різного агроклімату. Це дає нам змогу комплексно оцінювати, як культури поводяться в різних регіонах і за різних умов. Це саме ті умови, в яких селекціонери та власники сортів можуть реально побачити, як рослина реагує на екстремальні чинники: дефіцит вологи, різкі перепади температур, стрес від переохолодження, а також вплив хвороб і шкідників, що стають усе агресивнішими.

Наприклад, у південній степовій зоні ключовими проблемами залишаються високі температури та нестача вологи. Після знищення Каховського водосховища ситуація в тому регіоні ще більше ускладнилася. У деякі роки температура на поверхні ґрунту сягала 50 °C. І цьогоріч на окремих ділянках ми також фіксували подібні показники. Кукурудза не витримувала такого температурного навантаження.

Екстремальні температурні коливання можуть викликати серйозні проб­леми у сої, кукурудзи та інших польових культур. Наприклад, за різкого підвищення температури у сої може відбутися абортація квіток, а у кукурудзи — стерилізація пилку. Вловити точний момент, коли високі температури збігаються з фазою цвітіння, дуже складно, але критично важливо. Тому один із ключових напрямів сучасної селекції — створення посухо- та жаростійких сортів, здатних витримувати як тривалу посуху, так і різке підвищення температури без втрати врожайності.

Інша ситуація — надлишок вологи, характерний, зокрема, для західної та центральної частин України, особливо цього року. Наприклад, у Хмельницькій і Тернопільській областях у липні випало близько 30 % річної норми опадів. В умовах перезволоження ми теж оцінюємо, як це впливає на різні культури і визначаємо їхню стійкість до таких умов.

Ще один важливий чинник — кількість сонячного світла, необхідна для повноцінного розвитку культури. Адже для скоростиглих, середньостиглих чи пізніх сортів це критично важливо. Буває, що заявник вказує сорт як скоростиглий, але під час випробувань виявляється, що в наших умовах він не відповідає цій групі стиглості.

Це важливо і для аграріїв, яким потрібно правильно планувати структуру посівів: щоб уникнути одночасного збирання всіх культур, при цьому встигнути до сезону дощів і не нести додаткових витрат на досушування зерна. 

Наступне важливе питання — це швидкість втрати вологи зерном. Від цього залежить, як швидко можна буде розпочати збирання врожаю та в яких умовах воно проходитиме.

У межах нашої діяльності ми висіваємо всі культури, заявки на тестування яких надходять до інституту. Ми проводимо повне тестування і надаємо свою незалежну оцінку. У заявці селекціонер зазвичай зазначає основні характеристики сорту, які ми перевіряємо на практиці.

Якщо заявлені показники підтверджуються — ми це фіксуємо у висновку. Якщо ж ні – ми обґрунтовуємо, чому отримані результати відрізняються від заявлених. Заявник отримує експертний висновок разом із річними результатами випробувань. На основі цих даних він приймає рішення: продовжувати тестування, доопрацьовувати сорт чи, можливо, знімати його з тестування. 

Наш інститут має мережу випробувальних пунктів практично в усіх природно-кліматичних зонах України на різних типах ґрунтів та в умовах різного агроклімату

Які стандарти випробувань нового сорту застосовуються в Україні, і як вони адаптовані до міжнародних вимог? Скільки по часу займає тестування певного сорту?

— У нас поширена думка, що в Україні сортові випробування тривають надто довго, а за кордоном нові сорти проходять тестування значно швидше. Насправді це не так. В Україні терміни тестування приведені у відповідність до європейських стандартів. Більше того, у нас діють навіть дещо спрощені вимоги. Ми є членами UPOV (Міжнародного союзу охорони нових сортів рослин) і дотримуємося міжнародних стандартів: близько 75 % методик, які ми використовуємо, відповідають вимогам цієї організації.

Для прикладу, сьогодні існує кілька категорій тестування сільгоспкультур, але основною залишається польова експертиза, яка за позитивних результатів триває два роки — це загальноприйнята європейська практика. У деяких випадках експертизу можна завершити навіть за один рік, якщо є офіційне підтвердження компетентного органу країни походження сорту. Іноді випробування продовжують на третій або четвертий рік. Це відбувається на прохання самого заявника, якщо, наприклад, тестування припали на несприятливий рік, і виникла потреба додатково перевірити певні характеристики сорту.

Що стосується плодових, кісточкових і ягідних культур, то в Україні експертиза базується на даних заявника. Для порівняння: у більшості європейських країн такі культури тестуються від 5 до 6 років.

Варто підкреслити, що наш інститут не зацікавлений у тривалому тестуванні, адже це економічно невигідно. Часто витрати, які покриває заявник, не компенсують реальні затрати на проведення випробувань.

Оскільки Україна має складну агрокліматичну структуру з великою різноманітністю кліматичних зон і ґрунтових умов, наші внутрішні вимоги до сортів можуть бути вищими, ніж базові міжнародні. Це повністю відповідає положенням міжнародних угод, які дають можливість кожній країні адаптувати випробування до власних національних умов за умови дотримання базових міжнародних стандартів.

Методики випробувань затверджуються Міністерством аграрної політики України. Вони розробляються відповідними фаховими комісіями за участі провідних науковців з різних галузей. Після розробки методика проходить експертизу та оцінку, а потім розглядається на засіданні вченої ради. Лише після цього її подають на затвердження до міністерства.

Наші спеціалісти постійно підвищують кваліфікацію: проходять тренінги, беруть участь у заходах Міжнародного союзу охорони нових сортів рослин, долучаються до навчальних програм, а також до засідань міжнародних комітетів, що працюють над окремими культурами.

Як впливає нинішня ситуація в країні, зокрема війна, тимчасово окуповані території, порушення логістики на проведення експертиз і регіональне випробування сортів?

— Наприклад, раніше ми проводили сортові випробування в Луганській та Донецькій областях. На жаль, сьогодні на Луганщині така можливість відсутня, оскільки територія перебуває в окупації. У Донецькій області наша дослідна база зазнала значних руйнувань — землі розбомблені, робота філії наразі тимчасово призупинена.

Ці дві локації охоплювали південно-східний регіон, території колишніх Половецьких степів, який відзначається особливо складними кліматичними умовами. Там ми перевіряли сорти на витривалість в екстремальних умовах вирощування.

Наразі тестування продовжується на наших філіях у Харківській, Сумській та Чернігівській областях, які також розташовані в зонах підвищеної небезпеки. Попри складні обставини, наші фахівці продовжують працювати — забезпечують безперервність досліджень і підтримку аграрного сектору. Ці регіони залишаються важливими для агровиробництва, там активно працюють фермери, які потребують актуальної інформації про нові сорти.

Ми докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити безпеку наших працівників і зберегти якість випробувань навіть у складних умовах.

У перший рік повномасштабної війни, особливо в її перші місяці, кількість заявок на тестування сортів дещо зменшилася. Проте сьогодні ми вже вийшли на рівень 2021 року за обсягами поданих заяв. Це свідчить про те, що інтерес до сортовипробування зберігається попри всі виклики.
Водночас змінилося й законодавство: було спрощено процедуру реєстрації сортів, зменшено кількість польових досліджень. Наприклад, сорти, вже зареєстровані в ЄС або США, можуть проходити адаптовану, спрощену процедуру.

Які ризики можуть виникати внаслідок спрощеної процедури реєстрації сортів? Наскільки важливо проводити повноцінне випробування сорту?

— Великі насіннєві компанії, які дбають про репутацію та якість продукції, не відмовляються від випробування сорту. Адже реальні польові умови в Україні можуть суттєво відрізнятися від тих, у яких сорт був виведений. Наприклад, цього року було висіяно зареєстровані в США сорти соняшнику й кукурудзи, проте в наших умовах вони не показали очікуваних результатів. Причиною стали типові для України цьогорічні стресові чинники: дефіцит вологи, різкі температурні перепади. 

Візьмемо, до прикладу, Одеську область: на початку сезону було достатньо опадів, але згодом настала раптова спека. Подібні природні коливання є критично важливими для вчених, які вивчають реакцію рослин, зокрема як клітина буде відповідати на зневоднення. Це дає підстави не рекомендувати такі сорти для південних регіонів, навіть якщо вони зареєстровані для всієї території України.

Спрощена процедура реєстрації часто не враховує специфіку кліматичних зон. Наприклад, сорт із певним ФАО може бути офіційно зареєстрований для північних регіонів, хоча на практиці не має там достатньо сонячних днів для повноцінного розвитку. У результаті фермер, купивши такий сорт, може отримати врожай значно нижчий за потенційний.

Сьогодні маємо приклади успішного вирощування в інших регіонах тих культур, які донедавна були притаманні Півдню України, наприклад баштанних

Які перспективи вирощування традиційно південних культур у інших регіонах України? 

— Так, перспективи є, вже сьогодні маємо приклади успішного вирощування в інших регіонах тих культур, які донедавна були притаманні Півдню України, наприклад баштанних. Результати минулого та нинішнього року підтверджують, що селекціонери створили сорти кавунів і динь, які завдяки адаптації до змінених погодних умов, здатні давати стабільний урожай у природно-кліматичних умовах західних і північних регіо­нів країни. Однак, кавун, вирощений у Херсоні, і кавун з центральної України можуть виглядати однаково, проте смакові якості можуть дещо відрізнятися. Це зумовлено низкою чинників: склад ґрунту, температура, кількість сонячних днів, наявність мікроелементів тощо.

Ті ж баклажани, які раніше вважалися виключно південною культурою, нині успішно вирощуються в північних регіонах України.

Чи спостерігається за останні роки збільшення заявок на експертизу сортів?

— З початком повномасштабної війни ми спостерігали незначне зниження кількості заявок на експертизу сортів рослин. Проте згодом ситуація стабілізувалася, і наразі ми вийшли на довоєнний рівень — понад 1000 заявок щороку. Більше того, сьогодні спостерігається навіть невелике зростання.

Однією з причин цього є активна реєстрація сортів суспільного надбання та загальнопоширених культур. Науковці також відновлюють старі, забуті сорти, які раніше не були внесені до реєстрів, і подають заявки на їх офіційну реєстрацію.

Сьогодні ми бачимо, що на реєстрацію вже подаються сорти з підвищеними адаптивними властивостями

Ще одна цікава тенденція — це зростання інтересу до нових їстівних рослин. Заявники намагаються зареєструвати їх, щоб поширити вирощування та споживання таких культур. Це може бути пов’язано як із науковим інтересом, так і з бізнес-ідеями.

Наприклад, нещодавно подано заявку на реєстрацію їстівного лопуха. Інший приклад — кіноа, насіння якої все частіше можна знайти в українських супермаркетах. Культура походить із Південної Америки і належить до родини лободових. Кіноа впевнено завойовує своїх прихильників і вже входить до переліку суперфудів. Якщо придивитись, то насіння кіноа схоже на насіння лободи, що росте в Україні.

Або, скажімо, мангольд — листковий буряк, який сьогодні активно використовують у харчуванні. Раніше ніхто особливо не звертав уваги на гичку буряка, а нині ця культура набула популярності через вміст корисних речовин і смакові якості.

Сьогодні активно створюються нові сорти рослин, які безпосередньо споживаються людиною. За кожною такою ініціативою зазвичай стоять зацікавлені особи чи компанії — ті, хто бачить потенційну вигоду від поширення певної культури. 

Які витрати несе заявник, коли проходить повний цикл експертизи сортів рослин? Який порядок розгляду заяви на реєстрацію нового сорту?

— Щоб сорт пройшов експертизу, діє чітко визначений і затверджений порядок розгляду заяви. Це офіційна процедура, яка регулюється нормативно-правовими документами, узгодженими з вимогами Європейського Союзу.

Процес включає кілька етапів: подача заявки, оплата за подачу заявки, її розгляд, прийняття рішення по заявці, інформування заявника, визначення процедури проведення експертизи: за даними заявника або шляхом кваліфікаційної експертизи в польових умовах. 

Кожен етап має фіксовану оплату, затверджену постановою Кабінету Міністрів. Її розмір не перевищує ціни встановлені в країнах ЄС. Однак ці кошти не покривають повністю витрати експертної установи — з урахуванням витрат на електроенергію, паливо, мінеральні добрива та інші ресурси, установа часто працює «в нуль».

Щоб створити новий сорт пшениці, потрібно щонайменше 7 років наполегливої праці

Є різниця між оплатою для іноземних і вітчизняних заявників: іноземні компанії сплачують 100 % вартості експертизи, а українські компанії — лише 40 %. Щодо підтримки сортів у реєстрі: іноземні компанії знову ж таки платять 100 %, а вітчизняні — 20 %. Таким чином, держава підтримує українського виробника, зменшуючи для нього фінансове навантаження. І цією можливістю варто користуватися.

Іноземні компанії реєструють сорти у нас не просто так — якби їм це було невигідно, вони б цього не робили. Українським компаніям важливо усвідомити, що створюючи новий гібрид і реєструючи його, потрібно думати про те, щоб він був економічно вигідним і міг успішно продаватися. Іноземні виробники не лише реєструють гібриди, а й активно їх просувають на ринку. Якщо продукт не користується попитом, вони просто знімають його з реєстру. Ми живемо в ринковій економіці, і ніхто не буде створювати те, що не приносить прибутку.

Фермер, як учасник ринку, теж хоче отримувати прибуток, і збитки йому ніхто не компенсує. Щоб мінімізувати ризики, він має користуватись достовірною інформацією, яку ми надаємо через державний реєстр, бюлетені, сайти Інституту та Міністерства, де доступна детальна інформація про кожен сорт.

Наше завдання — максимально забезпечити фермера якісними дослідженнями і перевіреними даними, за які ми відповідаємо. Саме тому сьогодні важливо створювати те, що буде вигідним і приноситиме прибуток усім учасникам ринку.

Юлія Наружна,  j.naruzhna@univest-media.com