Особливості вирощування ріпаку озимого

Нашими дослідженнями і практикою (ТОВ «Агрофірма “Колос”», Сквирський район Київської області) доведено, що дрібниць у технології вирощування ріпаку немає, особливо це підтвердив вегетаційний період цього року.

С. Танчик,
д-р с.-г. наук, завкафедри землеробства та гербології, НУБіП України,
Л. Центило,
канд. с.-г. наук, директор, ТОВ «Агрофірма "Колос"» Сквирського р-ну Київської обл.

Встановлено, що близько 70-80% успіху у вирощуванні ріпаку озимого належить літньо-осінньому періоду. Культура досить вибаглива щодо попередників, тому краще - це чисті та добре угноєні зайняті пари. Проте ці попередники, як правило, відводяться під озимі зернові. Основними попередниками ріпаку у виробничих умовах є озимі та ярі зернові (пшениця, жито, ячмінь та тритикале).

Основні вимоги до попередників
під час вирощування ріпаку озимого:
   завчасно звільнити поле (не пізніше як 40-50 днів до сівби ріпаку озимого);
   залишити поле чистим від бур'янів та насіння попередньої культури (падалиця);
   не виносити надмірної кількості поживних речовин, доступної вологи і не руйнувати структуру грунту.
Не рекомендується висівати ріпак після гірчиці, редьки олійної, капусти та інших культур з родини капустяних, а також після високопродуктивних просапних культур.
Основний обробіток грунту слід розпочинати в день збирання попередника - озимих або ярих зернових (перша половина липня). Встановлено, що ці культури після себе лишають рослинні рештки, значну частину полови та соломи, а також насіння основної культури, яке інтенсивно проростає у посівах ріпаку. В таких умовах виправдовує себе застосування біодеструктора стерні у нормі 1,0-1,5 л/га і внесення мінеральних азотних добрив з розрахунку 15 кг д. р./т рослинних решток. До складу біодеструктора входять: активні грунтові мікроорганізми, фосфоромобілізуючі та азотофіксуючі бактерії, молочнокислі бактерії, антагоністи патогенів, ендофітні мікроорганізми, продуценти целюлози та інші ферменти. Дія біодеструктора спрямована на прискорення розкладу стерні, соломи та органічних добрив на доступні форми елементів живлення, прискорення проростання падалиці і насіння бур'янів. Одночасно з внесенням біодеструктора з мінеральними добривами проводять обробіток грунту дисковими знаряддями на глибину 8-10 см. Після масового проростання насіння бур'янів і падалиці проводять оранку на глибину 22-25 см (не пізніше як за місяць до сівби ріпаку озимого). Головне завдання оранки в технології вирощування ріпаку озимого:
   створити оптимальну будову орного шару грунту і його структурного стану для ефективного регулювання водного, повітряного, теплового і поживного режимів;
   загорнути в грунт добрива, післяжнивні рештки і насіння попередньої культури (падалиця);
   створити умови для розкладу органічної речовини і нагромадження поживних речовин у доступній формі для культурних рослин;
   очистити грунт від насіння бур'янів, падалиці, збудників хвороб та шкідників;
   створити умови для рівномірного загортання насіння ріпаку озимого на оптимальну глибину і отримання дружних сходів.
Після проведення оранки до сівби культури грунт утримують у стані напівпару. Проте часто у технології вирощування ріпаку озимого оранку замінюють поверхневим (6-8 см) або мілким (10-12 см) обробітком. Слід нагадати, що такий обробіток потребує ретельного захисту культури від бур'янів та сходів паладиці, доцільно перед сівбою вносити грунтові гербіциди: Бутизан у нормі 1,75-2,5 л/га, Дуал, 1,6 л/га. Добрі результати отримані за внесення Трефлану у нормі 2 л/га.
Ріпак озимий слід сіяти високоякісним насінням з лабораторною схожістю не нижче 90%, високих репродукцій. На ринку України нині переважно наявні гібриди, які значно продуктивніші і вимогливіші до умов вирощування порівняно з сортами ріпаку озимого. Насіння ріпаку дрібне (маса 1000 - насінин 5-6 г), яке під час сівби потребує не глибокого загортання: на легких та середніх за механічним складом грунтах у межах - 2,5-3,0 см, важких - 1,5-2,0 см. Сіяти насіння ріпаку глибше 3,5-4,0 см не рекомендується. Строки сівби ріпаку озимого слід обирати з таким розрахунком, щоб до початку зими рослина сформували 8-10 розеткових листків, висота точки росту рослин перебуває не вище 1-1,5 см над поверхнею грунту, стрижневий корінь проникав у грунт на глибину 50-70 см, діаметр кореневої шийки становив би 8-12 мм. Звідси витікають: оптимальна будова орного шару грунту (краще створює оранка, ніж поверхневий або мілкий обробіток) і оптимальні строки сівби ріпаку озимого: північні та західні області - 15-25 серпня; центральні - 20-30 серпня; східні - 25 серпня - 5 вересня; південні - 10-20 вересня. Проте на місцях строки сівби корегуються наявністю доступної вологи в грунті. Запізнення із сівбою веде до скорочення вегетаційного періоду в осінній період, що погіршує ріст і розвиток культурних рослин і, як наслідок, веде до поганої перезимівлі рослин.
Обов'язковим технологічним заходом є протруєння насіння. Кращі результати отримані за застосування суміші препаратів: Нупрід 600, к.с., 3,5 л/т + Фунабен Т 40, 5,5 л/т + Марс У, 0,3 л/т. Протруювання слід проводити за 3-4 дні до сівби, а в день сівби обробити насіння біопрепаратом Альбобактерин. У день сівби проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння (3-4 см) Kompaktomat FARMET K600, що створює оптимальний гранулометричний стан, будову орного шару та вирівнює поверхню поля. Сівбу здійснювали сівалкою CASSE NO-TILL - 5400 soybean special з міжряддям 38 см і нормою висіву 3,5-4 кг/га, що забезпечує густоту 700-800 тис. шт./га.
Одним з відповідальних періодів у технології вирощування ріпаку озимого є догляд за посівами, особливо в осінній період. У фазі 2-4 листків вносили фунгіцид Фолікур, 0,5 л/га, з одночасним підживленням Валагро, 200 г/га + сульфат амонію, 3,5 кг/га + карбамід, 4,0 кг/га + Mg, 500 г/га + Zn, 400 г/га + Mn, 200 г/га + Cu, 60 г/га + В, 50 г/га та амоній молібденовий, 20 г/га. Таке позакореневе підживлення дає хороший розвиток культури i уповільнює її ріст. У фазі 5-6 листків посіви ріпаку озимого обробляємо інсектицидами: Актара, 100 г/га, у суміші з Бі-58 0,8 л/га, що захищає рослини від комплексу осінніх шкідників. Такий набір технологічних заходів у осінній період наблизив розвиток культури до оптимальних параметрів (фото 1 і 2) і сформував густоту стояння у межах 600-650 тис. шт./га. Після виходу із зими по мерзлоталому грунту підживлюємо сульфатом амонію у нормі 100 кг/га д.р., а через 4-5 днів вносимо по 100 кг/га д.р карбаміду. За відновлення вегетації (на початку квітня) посіви підживлюємо аміачною селітрою у нормі 100 кг/га д.р. Весняне підживлення культурних рослин азотними добривами з різним механізмом дії (амонійний, амідний, аміачно-нітратний) сприяє інтенсивному відновленню вегетації і формуванню потужної асиміляційної поверхні. У період інтенсивного росту (третя декада квітня) посіви обробляємо комплексом препаратів: інсектицид Нурел Д, 1,0 л/га, фунгіцид Фолікур, 0,9 л/га з одночасним підживленням Валагро, 200 г/га + Бороплюс, 1 л/га + сульфат амонію, 10 кг/га + карбамід, 15 кг/га. У фазі гілкування ріпаку (кінець квітня - початок травня) посіви обробляємо фунгіцидом Тілмор, 1 л/га у суміші з інсектицидом Карате Зеон, 150 г/га + Валагро, 200 г/га + КАС 20 кг/га. Завершується догляд за посівами внесенням у фазі бутонізації - поява першої квітки у рослин фунгіциду Фолікур, 0,6 г/га + фунгіцид Дерозал, 0,5 л/га, інсектицид Каліпсо, 150 г/га (авіаобприскування). З метою уникненням втрат врожаю у період дозрівання стручків посіви обробляємо стікерами або плівкоутворювачами (Еластик, 0,8-1 л/га або Нью Фільм, 17 0,7-1,0 л/га).

Запропонована технологія вирощування ріпаку озимого забезпечує урожайність на рівні 4-5 т/га.