Прискорити розробку і впровадження українських стандартів на однорідну овечу вовну

Заготівельні ДОСТи створюються у суворій відповідності до промислових вимог. Практика підготовки вовни до її первинної обробки, оцінки й переробки, що склалася в Україні, відрізняється від міжнародної, у зв’язку з чим існуючі ДОСТи будуть перероблені у напрямі гармонізації їх із міжнародними стандартами. В Інституті тваринництва степових районів “Асканія-Нова” розробляють Державні стандарти на тонку, напівтонку цигайську та кросбредну вовну, які будуть гармонізовані з міжнародними і європейськими стандартами. Сьогодні в Україні діють стандарти на продукцію тваринництва 20–30-річної давності, розроблені ще в колишньому СРСР. З огляду на соціально-економічні зміни, які відбуваються в країні, а також особливості українського тваринництва, назріла нагальна потреба у розробці та впровадженні вітчизняних українських стандартів. Замість подвійних стандартів (заготівельного і промислового), на кожний вид немитої вовни будуть розроблені Державні стандарти з викладенням єдиних вимог до оцінки немитої і митої вовни, її науково-технічної класифікації. Протягом 1991–2001 років в Інституті тваринництва степових районів “Асканія-Нова” проведено дослідження сортового складу рун тонкорунних і напівтонкорунних овець. На основі результатів виконаних досліджень топографування, класирування і промислового сортування вовни усіх статево-вікових груп тонкорунних і напівтонкорунних порід овець, а також вивчення системи класифікації і стандартизації вовни в Росії, Англії, Польщі, Франції й Австралії уточнено асортимент вовни й схеми сортування за тониною, довжиною і станом, що дало змогу розробити й представити Державний сільськогосподарсько-промисловий стандарт на однорідну немиту і миту тонку вовну. Стандарт на напівтонку кросбредну і цигайську вовну розроблений і готується до затвердження. В основу класифікації вовни покладені такі показники, як вид, тонина, довжина, наявність рослинних домішок, міцність, пожовтіння, колір. Проекти стандартів розповсюджуються на немиту і миту овечу однорідну тонку й напівтонку кросбредну та цигайську вовну, підготовлену з відокремленням частин руна, а також сортировану. Проекти стандартів складаються з таких основних розділів, як сфера застосування і призначення, нормативні посилання, визначення та скорочення, технічні вимоги, класифікація, правила приймання й методи відбору проб при продажу/закупівлі немитої вовни, методи випробувань, транспортування й зберігання. За середнім діаметром тонка рунна основна і пожовкла вовна буває від 14,5 до 25,0 мкм, напівтонка кросбредна і цигайська, — відповідно, від 25,1 до 40,0 мкм. За середньою довжиною тонка рунна основна і пожовкла вовна розподіляється на: І довжину (70 мм і >), ІІ (55 до 70 мм), ІІІ (40–55 мм), IV (25–40 мм) і напівтонка кросбредна, цигайська, цигай-грубововнова і кросбредного типу, помісна рунна основна і пожовкла вовна поділяється на: І довжину (110 мм і >), ІІ (від 110 до 70 мм) і ІІІ (від 70 до 44 мм). Середня довжина пояркової тонкої і напівтонкої вовни має бути не менше 30 мм. За кольором: однорідну тонку, кросбредну і цигайську вовну відносять до білого кольору, вовну кросбредного типу підрозділяють на білу і світло-сіру, вовну помісну тонку і напівтонку, а також цигай-грубововнову — на білу, світло-сіру і кольорову. За засміченістю рослинними домішками рунну основну і пожовклу мериносову, помісну тонку, кросбредну, кросбредного типу, цигайську, цигай-грубововнову і напівтонку помісну вовну підрозділяють на такі сортименти: q вільна від рослинних домішок (В), яка вміщує рослинні домішки не більше 1% маси митої вовни, у тому числі реп’ях-пилку — не більше 6 шт. в 1 кг митої вовни; q мало засмічена (МЗ), яка вміщує рослинних домішок від 2,1 до 3% маси митої вовни, у тому числі реп’ях-пилку від 6 до 36 шт. в 1 кг митої вовни; q дуже засмічено-реп’яхова (ДЗР), яка вміщує рослинних домішок понад 36 шт. в 1 кг митої вовни; q дефектна (Д), яка втратила міцність на розрив, а за вмістом рослинних домішок відповідає вільній або малозасміченій; q засмічено-реп’яхово-дефектна (ЗРД). Вовна, яка втратила міцність на розрив у декількох місцях довжини штапелю та будь-якою мірою засмічена рослинними домішками. Рунну основну і пожовклу мериносову і помісну тонку вовну за міцністю на розрив поділяють на міцну й дефектну. Міцність характеризується розривним навантаженням, СН/текс. Мериносова вітчизняна вовна повинна мати СН/текс. не менше 7,5, мериносова імпортна — 8,5–9,0, а помісна тонка — 7,5–8,0. Рунна основна і пожовкла напівтонка кросбредна вовна за міцністю на розрив повинна мати не менше 9–10 СН/текс., цигайська — 8,5–9,5, кросбредного типу і цигай-грубововнова — 8,0–9,0, а напівтонка помісна — 8,0 СН/текс. Вовна, що має міцність на розрив нижче зазначеної межі, вважається послабленою. Сорти митої рунної однорідної тонкої і напівтонкої вовни за тониною, довжиною та станом повинні відповідати таким самим вимогам, як щодо немитої вовни. Масова частка залишкового вільного лугу на волокнах усіх промислових сортів у митій рунній вовні допускається не більше 0,27%, залишкового жиру для вовни І, ІІ довжини, гребінної і відсортувань із грубим волосом — 0,5–1,15%; для вовни ІІІ довжини, апаратної, відсортувань і відкласирувань — 0,5–2,0%. Масова частка залишкових мінеральних домішок для однорідної рунної вільної від рослинних домішок вовни допускається не більше 2,5%, для вовни інших станів — не більше 3,0%, для відкласирувань і відсортувань — не більше 5%. Отже, основними ознаками українських стандартів на однорідну тонку й напівтонку вовну є: q нормативні документи є законом як для виробника, так і для переробника вовни; q за технічними вимогами й класифікацією нові стандарти поширюються як на немиту, так і на миту, вовну; q класифікація вовни за довжиною й тониною повністю відповідає чинним промисловим стандартам, а також світовим стандартам провідних вівчарських держав; q стан вовни за засміченістю рослинними домішками й дефектністю в українських стандартах істотно різниться від світових стандартів. Ці ознаки зумовлені специфічними природно-кліматичними умовами України. Так, наприклад, у чинному стандарті (ГОСТ 28491—90) вовна за наявністю рослинних домішок розподіляється на 3 групи, при цьому без обліку наявності реп’яха і дефектності. В австралійському стандарті вовна за наявністю рослинних домішок поділяється на 7 груп з урахуванням наявності в ній реп’яха, насіння рослин, а також соломи, тоді як у розроблених вітчизняних стандартах вовна за станом поділяється на 5 груп з урахуванням її засміченості реп’яхом і дефектності. Отже, впровадження розроблених українських сільськогосподарсько-промислових стандартів у сільськогосподарське виробництво забезпечить: ю цілеспрямоване виробництво вовни необхідного асортименту; ю значне підвищення якості вовнової сировини; ю скорочення процесу сортування вовни на підприємствах ПОВ; ю спрощення нормативно-технічної документації на вовну; ю справедливу оцінку й оплату вовни при закупівлі її у вівчарів. Таким чином, стандартизація є потужнім засобом проведення політики зниження собівартості продукції, відпускних цін на неї і створення передумов для дальшого розвитку виробництва. Нові українські стандарти дадуть змогу достатньо науково-економічно й технологічно використовувати вовну під час переробки. В. Туринський, канд. с.-г. наук,О. Горлова, канд. екон. наук,Г. Ігнатов, канд. с.-г. наук,В.Денисова, науковий співробітник, Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова “Асканія-Нова”, Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства