Перший робот-дояр: складно, сміливо, гордо

Наприкінці «лютневого» місяця березня відбулося символічне (приурочене до Дня району) відкриття корівника із системою добровільного доїння, або, як кажуть у народі, з «роботом-дояром», у ТДВ «Терезино», що на Київщині. Та, якщо бути більш точним, робот тут не один — їх аж вісім штук!

А. На­за­рен­ко
a.nazarenko@univest-media.com

Це пер­ша си­с­те­ма до­б­ровільно­го доїння, яку вста­но­ви­ли на те­ре­нах на­шої країни.
Пер­шим бу­ти завжди важ­ко — інко­ли склад­но пе­ред­ба­чи­ти, який ре­зуль­тат от­ри­маєш на ви­ході. Та керівництво ТДВ «Те­ре­зи­но» — Надія та Іван Куд­лаї — не ляк­ли­во­го де­сят­ка. Тож і «за­ве­ли» влас­но­го ро­бо­та.
   
Но­вий корівник
На по­чат­ку — так би мо­ви­ти, в період за­ро­д­жен­ня про­ек­ту — керівництво гос­по­дар­ст­ва пла­ну­ва­ло по­бу­ду­ва­ти но­вий мо­лоч­ний ком­плекс на 1000 корів із доїльним за­лом 2 х 20 ти­пу «па­ра­лель». Але у про­цесі об­го­во­рю­ван­ня, оз­най­ом­лен­ня з досвідом за­кор­дон­них ко­лег та по­шуків най­оп­ти­мальнішо­го варіан­та ви­ник­ла (а потім її бу­ло ре­алізо­ва­но) ідея вста­но­ви­ти си­с­те­му до­б­ровільно­го доїння. Пе­ре­ко­на­ла, перш за все, різни­ця у підході до ви­роб­ництва мо­ло­ка в ко­рівни­ку з доїльним за­лом та у корів­ни­ку з ро­бо­том. А порівню­ва­ти бу­ло з чим, ад­же у гос­по­дарстві вже дав­но пра­цює і корівник з доїльною ус­та­нов­кою ти­пу «па­ра­лель».
Но­ве приміщен­ня для дійних корів по­ча­ли бу­ду­ва­ти у травні ми­ну­ло­го ро­ку. А на­прикінці груд­ня відбу­ло­ся пер­ше до­­їння. На сьо­годні се­редній надій по фер­мі, де стоїть доїльна ус­та­нов­ка, на од­ну фу­раж­ну ко­ро­ву ста­но­вить 28 кг/до­бу, на фермі з ро­бо­том-до­я­ром — де­що мен­ший, та тут до­ять тільки корів-первіс­ток.
Но­вий корівник роз­ра­хо­ва­но на 500 корів, і вста­нов­ле­но тут вісім ро­ботів. Од­нак керівництво має серй­озні наміри збільши­ти по­голів’я на цьо­му ком­плексі до 1000 голів. Усе по­голів’я розділе­но на чо­ти­ри гру­пи — по 125 голів.
Звісно, не вар­то бу­ло сподіва­ти­ся на те, що все відра­зу піде глад­ко. Аби по­ча­ти, а там далі піде. Склад­но бу­ло при­вча­ти до ро­бо­та пер­шу гру­пу корів. Спо­чат­ку тва­рин до доїльної ро­бо­ти­зо­ва­ної си­с­те­ми май­же на­силь­но за­штов­ху­ва­ли. Корівки звик­ли са­мостійно за­хо­ди­ти ли­ше з другого-тре­ть­о­го доїння (за­хо­ду). Орієнту­ю­чись на пер­ших, далі вже пішли но­во­при­булі ко­ро­ви. Най­кра­ще та найш­вид­ше зви­ка­ють до ро­бо­та ко­ро­ви-первіст­ки. То­му у гос­по­дарстві й бу­ло виріше­но по­ча­ти при­вчан­ня до ро­ботів са­ме з пер­вісток.
Пев­ний ку­сок ро­бо­ти — і фор­му­ван­ня груп. До відбо­ру тва­рин у гру­пи, що до­ять­ся си­с­те­мою до­б­ровільно­го доїн­ня, теж підійшли зва­же­но. Окрім то­го, що фор­му­ва­ли їх із корів-первісток, тва­ри­ни бу­ли ре­тель­но ог­ля­нуті на відпо­від­ність сані­тар­ним ви­мо­гам: без про­блем із вим’ям та дібрані за відповідною фор­мою ви­мені. З усь­о­го ста­да у цю гру­пу не по­тра­пи­ли близь­ко 5% корів — че­рез фізіологічні особ­ли­вості вим’я (за­низь­ке або дійки роз­та­шо­вані ду­же близь­ко од­на до од­ної).

А чим, уза­галі,
ро­бот-до­яр кра­щий?
Відмінність си­с­тем до­б­ровільно­го доїння від доїльних ус­та­но­вок різно­го ти­пу, по-пер­ше, в то­му, що в ос­танніх од­не доїльне місце за­без­пе­чує доїння 25 корів на до­бу, а у ро­бо­та — 65 корів. По-дру­ге, доїння у ро­боті про­во­дить­ся 24 го­ди­ни на до­бу, що ду­же зруч­но для ко­рів та не за­вдає ус­клад­нень робітни­кам фер­ми. Тва­ри­на за­хо­дить до ро­бо­та тіль­ки тоді, ко­ли справді відчу­ває фізіо­логічну по­тре­бу віддати мо­ло­ко. Та­ким чи­ном підви­щується про­дук­тивність корів та поліпшується якість мо­ло­ка.
Ще од­на кар­ди­наль­на відмінність ро­бо­та від інших доїльних си­с­тем: тра­диційні доїльні си­с­те­ми пра­цю­ють із ко­ро­вою як з оди­ни­цею виміру, тоб­то по­тік мо­ло­ка кон­тро­люється з усь­о­го ви­ме­ні ко­ро­ви, а ро­бот — пра­цює з кож­ною чвер­тю ви­мені, і, відповідно, потік мо­ло­ка кон­тро­люється від кож­ної чвер­ті. Бо ча­с­то бу­ває так, що од­на дійка ви­доюється швид­ко, і тре­ба вже зніма­ти доїльний ста­кан, а інші ще не повністю ви­доєні, і про­цес тре­ба про­дов­жи­ти. Тож у ро­бо­та доїльні ста­ка­ни зніма­ють­ся з ви­мені по­чер­го­во — за­леж­но від сту­пе­ня ви­до­ю­ван­ня чверті, що за­без­пе­чує мак­си­маль­ну відповідність про­це­су доїння влас­не фізіології ко­ро­ви. Ад­же од­на­ко­во не­га­тив­ний влив на стан ви­мені має як не­до­до­ю­ван­ня, так і пе­ре­до­ю­ван­ня.
За­вдя­ки повній ав­то­ма­ти­зації ви­роб­ни­чо­го про­це­су, в гос­по­дарстві змен­шуєть­ся вплив людсь­ко­го фак­то­ра на йо­го пе­ребіг, а та­кож на­ба­га­то зручніше ста­ло фор­му­ва­ти гру­пи тва­рин як за про­дук­тивністю, так і за рівнем годівлі. Та­ким чи­ном зни­кає не­без­пе­ка не­ефек­тив­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня кормів та не­до­стат­ньої за по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми й енергією годівлі ви­со­ко­про­дук­тив­них корів.
До то­го ж мож­на лег­ко кон­тро­лю­ва­ти та ко­ре­гу­ва­ти кратність доїння відпо­відно до фізіологічно­го ста­ну тва­ри­ни. Як­що ко­ро­ва пе­ре­бу­ває на по­чат­ку лак­та­ції, во­на мо­же доїти­ся частіше, як­що ж її тре­ба за­пу­с­ти­ти, про­гра­ма доїльної си­с­те­ми змен­шує ча­с­то­ту за­ходів її до ро­бо­та: се­лекційні во­ро­та або впу­с­ка­ють її до ро­бо­та, або про­пу­с­ка­ють далі.
Всі ці фак­то­ри за­без­пе­чу­ють збіль­шен­­ня терміну про­дук­тив­но­го жит­тя корів у се­ред­нь­о­му на 1–1,5 лак­тації.
Там, де до­яр мав тур­бо­ту, —
Ро­бот тяг­не всю ро­бо­ту…
На оший­ни­ках корів ус­та­нов­ле­но транс­пон­де­ри з чи­пом, де зберіга­ють­ся дані про тва­ри­ну: гос­по­дар­чий но­мер, індивіду­аль­ний но­мер у Держпле­м­реєст­рі, но­мер за си­с­те­мою іден­тифікації та реєстрації тва­рин. Ці дані зчи­ту­ють­ся «ро­­зум­ни­ми во­ро­та­ми» (се­лекційни­ми во­ро­та­ми), вста­нов­ле­ни­ми пе­ред на­ко­пи­чу­ва­чем у зоні ро­бо­та. Ко­ро­ва підхо­дить до них, і, за­леж­но від ста­ну тва­ри­ни, во­на на­прав­ляється на доїння або в зо­ну відпо­чин­ку, до кор­мо­во­го сто­лу чи кор­мо­вої станції то­що. Як­що ж для ко­ро­ви на­стає час доїння, то після про­хо­д­жен­ня воріт за сиг­на­лом си­с­те­ми во­на на­прав­ляється далі до ро­бо­та.
У стійлі ро­бо­та та­кож зчи­тується ін­фор­мація про ко­ро­ву: пла­но­ва­ний (очі­­­­ку­ва­ний) рівень на­дою з кож­ної чверті, ос­таннє доїння, ве­те­ри­нарні ма­­ніпу­ляції, ак­тивність тва­ри­ни то­що. Уся інфор­ма­ція зберігається в базі да­них гос­по­дар­ст­ва. За до­по­мо­гою цієї інфор­мації мож­на лег­ко і вчас­но ви­я­ви­ти ко­ро­ву в охоті, за­побігти за­хво­рю­ван­ню або про­ве­с­ти профілак­ти­ку інфіку­ван­ня тва­ри­ни, тоб­то ве­деть­ся якісне уп­рав­лін­ня ста­дом. Та­кож по­точ­ний стан справ у гос­по­дарст­ві мож­на відсте­жи­ти у будь-якій точці світу — всю інфор­мацію мож­на за­ван­та­жи­ти на смарт­фон. Го­ло­вне — ма­ти до­ступ до Інтер­не­ту.
Ро­бо­чий ор­ган, який без­по­се­ред­ньо доїть ко­ро­ву та ви­ко­нує інші, пов’язані з цим, функції, зветь­ся маніпу­ля­то­ром. Він пра­цює на гідравліці. Але, як і лю­ди­ні, пе­ред тим, як по­ча­ти пра­цю­ва­ти з ко­ро­ва­ми, ро­бо­ту тре­ба прой­ти «на­­в­чан­­ня». А на­вчає йо­го лю­ди­на: до кож­ної ко­ро­ви підво­дять на­вчаль­ний апа­рат, який за­пам’ято­вує роз­та­шу­ван­ня дійок тва­ри­ни та до­дає цю інфор­мацію у три­вимірно­му зо­б­ра­женні до індивіду­аль­но­го но­ме­ра тва­ри­ни в базі да­них. Для точнішо­го одя­ган­ня доїльних ста­канів ро­бот ви­ко­ри­с­то­вує ла­зер, що знач­но при­ско­рює йо­го ро­бо­ту.
Маніпу­ля­тор про­во­дить якісну під­го­тов­ку дійок до доїння, для цьо­го в си­с­темі є до­дат­ко­вий (п’ятий) ста­кан, ку­ди над­хо­дить теп­ла во­да і повітря. Він миє, ви­су­шує та здоює перші цівки мо­ло­ка. А потім уже одя­га­ють­ся ос­новні ста­ка­ни для доїння на кож­ну дійку. Після доїння вим’я об­роб­ляється дезінфіку­ю­чим роз­чи­ном шля­хом роз­при­с­ку­ван­ня пре­па­ра­ту на дійки.
Кількість на­доєно­го мо­ло­ка ро­бот виз­на­чає під час доїння з кож­ної чверті за до­по­мо­гою лічиль­ни­ка. Він та­кож зчи­тує вміст со­ма­тич­них клітин у ре­жи­мі он-лайн під час доїння. Вод­но­час ана­лізується їхній вміст у за­галь­но­му на­дої мо­ло­ка від ко­ро­ви, а не від кож­ної ок­ре­мої дійки.
Та­кож про­во­дить­ся кон­троль наявності крові в мо­лоці, якої воно не має містити. У про­ти­леж­но­му разі спраць­о­вує си­с­те­ма відсікан­ня по­то­ку мо­ло­ка, аби во­но не по­тра­пи­ло до за­галь­но­го на­дою по ста­ду.
Хо­ча ро­бот пра­цює 24 го­ди­ни на до­бу, тоб­то ко­ро­ва мо­же зай­ти на доїння у будь-який зруч­ний для неї час, без пе­рерв, од­нак, не обійтись. Од­на пе­ре­рва ро­бить­ся тоді, ко­ли ро­бот вклю­чає про­цес про­ми­ван­ня об­лад­нан­ня, че­рез вста­нов­ле­ний проміжок ча­су — друга — ко­ли про­во­дить­ся забір мо­ло­ка. У цей час за­­ка­чу­ва­ти мо­ло­ко в тан­ки не мож­на, то­му вклю­чається ре­жим про­ми­ван­ня, а стій­ло ро­бо­та за­кри­вається.
Ви­со­ка тех­но­логія —
кра­ща якість
Зви­чай­но, для корів, які пе­ре­бу­ва­ють на лікуванні та в ро­диль­но­му від­діленні, ви­роб­ни­ки ре­ко­мен­ду­ють ма­ти до­дат­ко­ву доїльну ус­та­нов­ку. Щоб бу­ло лег­ше зібра­ти мо­ло­зи­во, кра­ще доїти роз­те­ле­них корів ок­ре­мо у відро. На­при­клад, на ком­плек­сах Ка­зані, де вста­нов­ле­но 16 ро­ботів, стоїть ма­лень­кий доїльний зал 2 х 6, де до­ять хво­рих корів або тих, що про­хо­дять ан­тибіоти­ко­те­рапію. Тоб­то там зби­рається не­то­вар­не мо­ло­ко. Мож­на вста­но­ви­ти ма­­лень­ку ус­та­нов­ку для корів на прив’язі, та­кож і для тих, які за фізіологією не­при­датні для ро­бо­та.
На­разі гос­по­дар­ст­во ви­роб­ляє близь­­ко 20 т мо­ло­ка щод­ня. Все мо­ло­ко по­ста­ча­ють на за­вод, звідки ча­с­ти­на йо­го йде на ок­ре­му лінію — для ви­го­тов­лен­ня мо­ро­зи­ва, що ви­роб­ляє ме­ре­жа «Мак­До­нальдс». До якості мо­ло­ка як си­ро­ви­ни для своїх про­дуктів ця відо­ма ме­ре­жа ста­вить­ся до­волі прискіпли­во: мо­ло­ко постійно пе­ревіря­ють як на вміст со­ма­тич­них клітин, так і на вміст ан­тибіотиків. Як­що пев­ний по­ста­чаль­ник вик­ли­кав довіру, то ком­панія вже роз­ра­хо­вує на ньо­го і не бу­де шу­ка­ти ви­пад­ко­вих по­ста­чаль­ників.
Інша ча­с­ти­на мо­ло­ка йде на ви­го­тов­лен­ня си­ру фе­та. Особ­ли­вості цьо­го си­ру в то­му, що для йо­го ви­роб­ництва по­трібно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти мо­ло­ко ви­со­кої якості, без за­лишків ан­тибіотиків або будь-яких інших домішок. То­му що за за­кла­дан­ня не­якісно­го мо­ло­ка не відбу­вається йо­го заквашування, а, відпо­від­но, і дозріван­ня си­ру. Тож смі­ли­во мож­на ска­за­ти, що ви­ко­ри­с­тан­ня мо­ло­ка для ство­рен­ня та­ких «чут­ли­вих» про­дуктів є по­каз­ни­ком йо­го якості. А якість мо­ло­ка, своєю чер­гою, виз­на­чає і за­купівель­ну ціну на ньо­го. З кож­ним ро­ком усе біль­ше мо­ло­ко­пе­ре­роб­них підприємств ус­та­нов­лю­ють та ви­ма­га­ють від мо­ло­ко­ви­роб­ників до­три­ман­ня пев­них стан­дар­тів та су­во­рих ви­мог що­до якості мо­ло­ка. Своєю чер­гою, ви­роб­ни­ки роб­лять став­ку на новітні тех­но­логії, які ма­ють за­без­пе­чи­ти от­ри­ман­ня якісно­го про­дук­ту. Бо якою б склад­ною не бу­ла мо­лоч­на га­лузь, та технічний про­грес охо­пив і її, а з ви­со­ки­ми тех­но­логіями лег­ше до­би­ти­ся кра­щих ре­зуль­татів.