Особливості утримання індиків

Особливості утримання індиків Раціон курей та індиків містить ті самі компоненти, але для забезпечення інтенсивного росту останніх потрібно більше білкових та вітамінних кормів. Кількість зернових кормів у раціонах індиків, залежно від віку, дорівнює 50% і більше, білкові корми тваринного походження мають становити не менше 30% загальної кількості протеїну. До раціону індиків можна включати до 10% рибного, 5–8 — м’ясо-кісткового борошна та 3–5% сухих відвійок. З рослинних білкових кормів до раціону можна включати один-два види макухи або шроту (краще соєвого) — до 40%, 10–15% горохового або тостованого соєвого борошна і 3–7% гідролізних дріжджів. Можна додавати до 8% трав’яного борошна високої якості. Для забезпечення необхідного енергетичного рівня комбікормів до їх складу слід включати 1–5% стабілізованого кормового жиру. Його рекомендується згодовувати з чотиритижневого віку. Мінеральні добавки (черепашку, крейду, трикальційфосфат, сіль кухонну) згодовують у загальній кількості 3,5–4,5% у складі кормосумішей. Особливе значення має згодовування гравію кварцового або гранітно-кремнієвого типу, який не є замінником інших мінеральних добавок. Упродовж першого тижня життя гравій дають із розрахунку 400–500 г на 100 голів, з другого до восьмого — 800 г, з восьмого до 13-го — 1,5 кг, далі — 1,8–2 кг щотижня. Розмір часток гравію для індиків віком до трьох тижнів має становити 1–1,3 мм, від трьох до восьми тижнів — 1,5 мм, від восьми до 13 тижнів — 1–6 мм, далі — до 8 мм. У разі використання ячмінної або пшеничної дерті для індиків до 30-денного віку від неї необхідно відсівати плівки. У годівлі дорослих індиків використовують розсипні комбікорми або корми у вигляді крупки. Згодовування гранульованих комбікормів небажане, оскільки воно може призвести до переїдання та ожиріння індиків, а це негативно позначиться на несучості і, особливо, на запліднюваності яєць та виведенні молодняку. Комбікорм має бути в годівницях постійно, аби птиця поїдала його досхочу. Добова потреба у комбікормі залежить від породи індиків, рівня продуктивності, сезону року та інших чинників. У середньому індички споживають за добу на 1 голову 260 г комбікорму, індики — 500. Добова потреба у воді становить 450 мл на 1 голову. За кліткового утримання індичок-несучок перевагу слід віддавати обмеженій годівлі, особливо у другій половині продуктивного періоду (на 10%). Із підвищенням температури повітря у пташниках різко знижується поїдання кормів, що треба компенсувати збільшенням рівня протеїну та енергії в кормосумішах. У разі передчасної яйцекладки і за порівняно низької живої ваги птиці рівень протеїну слід збільшити до 20%. Для племінних індиків норма протеїну та енергії така сама, як і для індичок, але їм треба рівень тваринних кормів збільшити на 2–3%, а вміст кальцію знизити до 1,5%. Важливо враховувати якість протеїну, який споживають індики. Особливу увагу слід приділяти наявності аргініну, який відіграє роль у спермоутворенні. Позитивно впливає на сперматогенез і свіже знежирене молоко (до 200 г на голову за добу). З метою забезпечення високої запліднювальної здатності сперміїв індикам, порівняно з індичками, збільшують норму вітаміну Е до 30 г/т корму. За інтенсивного вирощування індичат на м’ясо їх починають з добового віку годувати повнораціонними комбікормами відповідно до норм годівлі за віковими періодами. Для приготування комбікормів використовують доброякісні компоненти і до місячного віку індичат зернові корми й соняшникову макуху відсівають від плівок. Індичат доцільно розділити у добовому віці за статтю і вирощувати окремо. Це сприяє найкращій збереженості молодняку, особливо самок, індичата інтенсивно ростуть і витрачають менше корму на одиницю приросту, ніж за спільного утримання. Для вирощування індиків застосовують диференційовану годівлю: рівень сирого протеїну в комбікормах для самців у віці 1–60 днів становить 28%, 61–120 днів — 22 %, 121–150 днів — 18%; для самок у віці 1–60 днів — 26% і 61–120 днів — 20%. Самок реалізують на м’ясо у 120-денному віці, а самців у віці 150 днів і старше. За інтенсивного вирощування індичат на м’ясо добрі результати одержують, використовуючи гранульовані комбікорми. Раз на тиждень індичатам додають до корму гравій з розміром часточок 3–5 мм, по 0,3–0,8 кг на 100 голів. За 7–10 днів до здачі їх на м’ясо припиняють додавання гравію, бо його наявність у шлунку негативно впливає на робочі органи машин під час переробки відходів забою на сухі білкові корми. Ремонтний молодняк до 120-денного віку годують за нормами для м’ясних індичат, після чого протягом трьох тижнів використовують раціони зі зниженим рівнем сирого протеїну (І4,5%) і включають корми, багаті на клітковину: овес, ячмінь, трав’яне борошно (10–15%), зелень (150–200 г/голову), щоб вміст клітковини в раціоні становив 7–10%. Це сприятливо позначається на загальному розвиткові ремонтних індичат, запобігає їх ожирінню і передчасному статевому дозріванню. За місяць до племінного періоду ремонтний молодняк поступово починають переводити на комбікорм для маточного стада індичок. Рецепти комбікормів для індичат і дорослих індичок складають на основі норм годівлі та наявних кормів. Повнораціонні комбікорми для всіх статевовікових груп індичок згодовують, забезпечивши вільний доступ до годівниць, які заповнюють на 1/3 двічі-тричі на добу. Орієнтовне споживання комбікорму на 1 голову на добу індичками становить 250–270 г, індиками — 350–500, індичатами у віці 1–60 днів —10–125, 61–120 днів —160–270 г. Фронт годівлі на 1 голову для дорослих індичок за сухого типу годівлі становить 8 см, за комбінованого — 20; для молодняку: за сухого типу годівлі — 3–8, комбінованого — 2–20 см. Фронт напування на 1 голову для дорослих індичок становить 4 см, а для молодняку — 2. Правильно організована годівля індиків і турботливий догляд за ними дадуть змогу зберегти поголів’я і досягти живої ваги 6-місячних самців 10–12 кг і самок — 6–7 кг. В. Хрипун, канд. с.-г. наук, доцент кафедри годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів ім. П. Д. Пшеничного