Миргородська порода свиней на Полтавщині

У структурі галузі тваринництва — як області, так і держави — виробництву свинини за обсягом належить друге місце після молочно-м’ясного скотарства. Полтавщина здавна вважається областю, де основним джерелом м’яса вважалося свинарство. Напрям продуктивності галузі залежав від попиту населення, проте такі породи, як велика біла та миргородська, завжди очолювали список порід області. На сучасному етапі свинарство області представлене чотирма генотипами: великою білою породою, миргородською, полтавською м’ясною та червонопоясною спеціалізованими м’ясними лініями. Мережа племінних господарств налічує 34 суб’єкти, серед яких 7 племінних заводів. Перевага за кількістю племінних господарств належить великій білій породі, друге місце посідає миргородська. Удосконалення свиней великої білої породи, яке здійснюють під керівництвом професора, член-кореспондента УААН М.Д.Березовського, має на меті створення популяції з високими відгодівельними та м’ясними якостями, а відтворювальні ознаки в породі мають перебувати на рівні світових стандартів. Миргородська порода на Полтавщині має особливе значення, і ставлення до неї особливе, оскільки завдяки їй область знана далеко за межами країни. Миргородська порода сягає корінням у далекі часи. Ще задовго до завезення цивілізованих порід у Миргородському повіті розводили чорно-рябих свиней, які були найкращими за масивністю, сальністю, скоростиглістю серед тварин не тільки Полтавської, а й сусідніх губерній. Саме з цього й виходили селекціонери, створюючи вітчизняну породу, яку за місцем перших наукових досліджень назвали миргородською. Генетичний потенціал породи зосереджений у 10 племінних господарствах України, п’ять із них — у Полтавській області. У межах області господарства розміщуються так: Миргородський район — племзавод дослідного господарства ім. Декабристів, племрепродуктори: СТОВ “Клюшниківське”, СТОВ “Псьол”, ПОСП “Тарас Шевченко”, В. Багачанський район — племрепродуктор СТОВ “Дніпро”. Господарства різняться між собою за якістю селекційного матеріалу, на що впливає передусім їхній економічний стан. Проте генетичний потенціал породи зберігається і обов’язково проявляється за кращих умов годівлі. Провідними господарствами з розведення миргородських свиней в області є племзавод ім. Декабристів та СТОВ “Клюшниківське”. Останнє формувало своє стадо за рахунок кнурів племзаводу і свиней господарства. Поволі, але з великим бажанням зберегти популяцію, відновлюється робота в ПОСП “Тарас Шевченко”. У господарстві продовжують працювати над створенням нових генеалогічних ліній та родин. Кнури, утримувані в племрепродукторі “Тарас Шевченко” — як чистопородні, так і з кровністю по великій чорній породі, доволі масивні, довгі, міцної статури, високоефективні під час парування. Багатоплідність першопоросок становить 10–11, а маток з двома опоросами і більше — 11–13 голів. Недоліками в діяльності господарств є низький рівень годівлі, який переводить галузь свинарства, а надто племінного, у неприбуткову, а також умови утримання. Більшість господарств мають застарілі обладнання й приміщення, низький рівень механізації. Проте мало хто з господарників замислюється над тим, що свині миргородської породи є унікальними за низкою господарських ознак і не мають аналогів у світі. Винятковими тварин робить якість м’яса, їхня скоростиглість та такі біологічні особливості, як відкладання жиру і раннє статеве дозрівання. На породовипробуванні, проведеному на експериментальній базі
Інституту свинарства, свині миргородської породи, завезені з племзаводу ім. Декабристів, досягли таких показників:
- багатоплідність — 10,2 гол.;
- вік досягнення живої ваги 100 кг — 196 дн.;
- середньодобовий приріст — 707 г;
- витрати корму на 1 кг приросту — 4,55 к.о.
- довжина півтуші — 94 см;
- товщина шпику — 38 мм. Здатність м’яса цього генотипу утримувати вологу становить 59,2%; ніжність — 10,1 с; втрати у процесі кулінарної обробки — 30,4%. Переважна більшість господарств із розведення свиней миргородської породи в Полтавській області працює в тісній співдружності з Інститутом свинарства УААН.
Основними напрямами їхньої діяльності визначено:
- збереження та розширення популяції;
- поліпшення племінних ознак свиней методами чистопородного розведення та “ввідного схрещування”;
- обмін селекційним молодняком через 6–8 років;
- розширення малочисельних родин та ліній;
- консолідованість тварин за типом тілобудови та мастю;
- вирощування тварин за високого рівня годівлі. Обов’язковою умовою діяльності господарств області є наявність плану селекційно-племінної роботи, адже порода малочисельна і потребує особливого ставлення до себе. Господарства Полтавської області із задоволенням реалізують племінний молодняк як із зимових, так і з літніх опоросів, за ціною 12–15 грн за 1 кг живої ваги. С. Войтенко,
канд. с.-г. наук,
ст. наук. співробітник
Інституту свинарства