Мінімізуємо втра­ти під час за­готівлі кормів

Заготовляючи грубі корми на зиму (здебільшого це сто­су­ється силосу та сінажу), ми прагнемо отримати якісний корм для наших корівок. Проте коли настає чер­га нашим підопіч­ним спробувати корм із «ями», виявляється, що його якість за­­ли­шає бажати кра­­щого, та й втрати через псу­вання інколи станов­лять 10–40%. У чому проблема?

А. Су­хи­на
a.sukhina@univest-media.com

Раніше, за «до­сить роз­ви­ну­то­го тва­рин­ництва», як тоді вва­жа­ли більшість сільгоспви­роб­ників, після за­кла­дан­ня кор­му в си­лос­ну яму та йо­го трам­бу­ван­ня по­верх­нею ями розсіва­ли зер­нові куль­ту­ри, які зго­дом про­ро­с­та­ли і, як вва­жа­ла більшість аг­раріїв, «надійно за­хи­ща­ли корм уп­ро­довж зберіган­ня».

Спро­буємо по­ра­ху­ва­ти втра­ти від та­ко­го «надійно­го зберіган­ня». Для при­кла­ду візьме­мо си­лос­ну яму розміром 18×50 м.
 За та­ко­го зберіган­ня тов­щи­на верх­нь­о­го зіпсо­ва­но­го кор­му мо­же ста­но­ви­ти від 10 см і більше. При­пустімо, що корм був зіпсо­ва­ний на гли­би­ну 10, 20 та 30 см. На пер­ший по­гляд, що 10, що 30 см — не так уже й ба­га­то порівня­но із за­галь­ною пло­щею ями. Про­те оціни­ти розмір збитків за та­ко­го зберіган­ня нам як завжди до­по­мо­жуть ци­ф­ри та каль­ку­ля­тор.
 От­же, пло­ща ями ста­но­вить 900 м2, і за псу­ван­ня ма­си на гли­би­ну 10 см ми маємо близь­ко 59 т зіпсо­ва­но­го кор­му. Ко­ли не­якісний кор­мо­вий шар ся­гає 20  м, то ми втра­чаємо близь­ко 118 т кор­му, а за 30-сан­ти­ме­т­ро­во­го — 177 т заго­товле­но­го кор­му!
 Для то­го, щоб кра­ще ро­зуміти, що це зна­чить, ми пе­ре­ве­де­мо розмір кор­мо­в­т­рат у гроші. В пер­шо­му ви­пад­ку — це 53 тис. грн пря­мих збитків, у дру­го­му та тре­ть­о­му — 106 та 160 тис. грн відповідно. Тоб­то як­що за­галь­на ма­са сіна­жу, яка мо­же зберіга­тись у ямі розміром 18×50, ста­но­вить близь­ко 1750 т, то втра­ти за псу­ван­ня верх­нь­о­го ша­ру на гли­би­ну 30 см — по­над 10%. Про­те це тільки втра­ти у верх­нь­о­му шарі си­лос­ної ями, а, як пра­ви­ло, псу­ван­ня кор­му відбу­вається і з боків ями та зни­зу, як­що кор­ми за­кла­да­ли в непідго­тов­ле­ну яму. Сю­ди ж потрібно вклю­чи­ти ви­т­ра­ти на опе­рації із йо­го за­готівлі.
 Звідки взя­лись ці ци­ф­ри? За ос­но­ву роз­ра­хунків бу­ло взя­то по­каз­ник ва­ги 1 м3 кор­му — це близь­ко 650 кг сіна­жу, вартість яко­го на сьо­годні ста­но­вить 900 грн/т, а об’єм кор­му ями бу­ло ви­ра­ху­ва­но ви­хо­дя­чи із об­сягів за­кла­дан­ня кор­му зав­виш­ки 3 м.

Як цьо­го уник­ну­ти?
Звісно, пер­ша ви­мо­га — потрібно ма­ти якісну яму для зберіган­ня кормів: без ме­ханічних по­шко­д­жень, ре­тель­но очи­ще­ну від бру­ду та про­дезінфіко­ва­ну. Про­те навіть як­що все це бу­де зроб­ле­но, ми все од­но не от­ри­маємо якісний корм, ад­же за­зви­чай ями для кормів ви­го­тов­лені з бе­тон­них плит, які ма­ють сти­кові з’єднан­ня, че­рез які над­хо­дить повітря (а ще є ма­к­ро- і мікротріщи­ни в са­мих бе­тон­них пли­тах, які та­кож про­во­дять повітря). Са­ме до­ступ кис­ню і стає на за­ваді до от­ри­ман­ня кор­му на­леж­ної якості і ви­со­кої по­жив­ності. Як же цьо­го уник­ну­ти?
Перш за все, потрібно до­три­му­ва­тись тех­но­логії за­готівлі (про це ми пи­са­ли в по­пе­ред­нь­о­му но­мері жур­на­лу). На­ступ­ни­ми чин­ни­ка­ми є ви­ко­ри­с­тан­ня су­час­них ма­теріалів для гер­ме­ти­зації ями (кор­му) та за­сто­су­ван­ня біокон­сер­вантів під час кор­мо­за­готівлі. Тож про це і по­го­во­ри­мо де­тальніше.

Плівки для ук­рит­тя кор­му
Для то­го, щоб гер­ме­ти­зу­ва­ти за­го­то­ва­ний корм, сьо­годні до­сить ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють спеціальні плівки для ук­рит­тя.
Сьо­годні ри­нок про­по­нує три ви­ди плівки — підклад­ну, ос­нов­ну та бо­ко­ву. Окрім цьо­го, та­кож ви­пу­с­ка­ють відповідні при­сто­су­ван­ня для її надійно­го за­хи­с­ту та фіксації (за­хис­ну сітку та спеціальні мішки, які на­пов­ню­ють гравієм). На­га­даємо: для то­го, щоб якісно про­ве­с­ти гер­ме­ти­зацію кор­му, потрібно до­три­му­ва­тись ре­ко­мен­дацій ви­роб­ни­ка що­до за­сто­су­ван­ня плівок, а не ро­би­ти все на влас­ний роз­суд, навіть як­що ви­ко­ри­с­то­вуєте тільки якісний на­крив­ний ма­теріал. На жаль, на прак­тиці не все так, як тре­ба.
От, на­при­клад, ба­га­то хто відмов­ляється від ви­ко­ри­с­тан­ня мішечків для при­ти­с­кан­ня плівки, заміню­ю­чи їх зви­чай­ни­ми по­криш­ка­ми або тю­ка­ми со­ло­ми. В пер­шо­му ви­пад­ку ми от­ри­муємо недостатню пло­щу кон­так­ту ко­ле­са із плівкою, а внаслідок цьо­го — по­га­ну гер­ме­ти­зацію (усі наші плівки — а це все ви­т­ра­ти! — не за­без­пе­чу­ють очіку­ва­но­го ре­зуль­та­ту), в дру­го­му — ми свідо­мо на по­верхні на­шо­го кор­му бу­дуємо зруч­ний «бу­ди­нок» для плісня­вих грибів. Ад­же під впли­вом сон­ця та во­ди (у ви­гляді до­щу) відбу­вається їхнє ак­тив­не розмно­жен­ня. А ще в тю­ках со­ло­ми мо­жуть «по­се­ли­ти­ся» миші, які про­гри­за­ють плівку та відкри­ва­ють шлях до кор­му гниль­ним бак­теріям.
Ба­га­то хто ви­ко­ри­с­то­вує для ук­рит­тя кор­му зви­чай­ну плівку, яка ко­ш­тує де­шев­ше. Про­те це хиб­на еко­номія. Ад­же плівка має відповіда­ти цілій низці кри­теріїв, ос­нов­ни­ми з яких є:
  ви­со­кий кис­не­вий бар’єр (здатність не про­пу­с­ка­ти повітря);
 пев­ний рівень уль­т­рафіоле­то­вої стабілізації. Для кож­но­го регіону ха­рак­тер­ний пев­ний рівень уль­т­рафіоле­то­во­го ви­проміню­ван­ня, то­му плівка має відповіда­ти місце­вим умо­вам і за­без­пе­чу­ва­ти за­хист кор­му від уль­т­рафіоле­ту. Крім то­го, по­ста­чаль­ник по­ви­нен га­ран­ту­ва­ти уль­т­рафіоле­то­ву стабільність сво­го ви­ро­бу про­тя­гом од­но­го ро­ку;
 міцність на роз­тя­гу­ван­ня та роз­рив (та­кож є од­ним з ос­нов­них фак­торів під час ви­бо­ру плівки, ад­же від ди­ких та бро­дя­чих тва­рин, птахів та­кож потрібен за­хист);
 тов­щи­на плівки, від якої за­ле­жать по­каз­ни­ки її міцності.
Ще од­ним важ­ли­вим пи­тан­ням є підго­тов­ка пер­со­на­лу для ро­бо­ти з плівкою. Ад­же працівник, який не знає ос­нов­них прин­ципів на­крит­тя та й уза­галі впер­ше ба­чить ук­рив­ну плівку для си­лос­ної ями, як слід свою ро­бо­ту не ви­ко­нає — тож на по­зи­тив­ний ефект мо­же­те не сподіва­тись.
Потрібно та­кож слідку­ва­ти за тех­но­логією за­кла­дан­ня кор­му, особ­ли­во трам­бу­ван­ня. Для то­го, щоб якісно про­ве­с­ти трам­бу­ван­ня, тиск у ко­ле­сах трак­то­ра має бу­ти мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мим для та­ко­го ви­ду шин.
 
Тех­но­логія ук­ла­дан­ня плівки
Пе­ред тим як за­во­зи­ти ма­су і вкла­да­ти її в яму, пер­ше, що потрібно зро­би­ти, — це вста­но­ви­ти бо­ко­ву та підклад­ну плівки. Ви­ко­ри­с­тан­ня ос­тан­ньої в гос­по­дар­ст­вах Ук­раїни не ду­же по­ши­ре­не, то­му про неї за­раз го­во­ри­ти не бу­де­мо. Бічна ж плівка дає змо­гу збе­рег­ти корм по бо­ках ями. Чо­му це так важ­ли­во? Спра­ва в то­му, що за­зви­чай трам­бу­ван­ня по бо­ках ями ус­клад­не­не, че­рез що витісни­ти повітря із корму із країв ме­ханічним спо­со­бом не завжди вдається, то­му потрібно мак­си­маль­но об­ме­жи­ти йо­го по­трап­лян­ня з боків за до­по­мо­гою плівки. Після то­го як яма повністю за­пов­не­на, потрібно з до­по­мо­гою ло­па­ти (вил) зро­би­ти не­ве­ли­ке за­глиб­лен­ня з боків із по­даль­шим за­гор­тан­ням бічної плівки до се­ре­ди­ни ями. В ці за­глиб­лен­ня по­верх бічної, підклад­ної та ос­нов­ної плівок вкла­да­ють мішки із гравієм, а за­глиб­лен­ня слу­гує для їхньої надійної фіксації та кра­щої гер­ме­ти­зації ями. Після цьо­го розпочина­ють на­крит­тя підклад­ною та ос­нов­ною плівками теж уна­пуск, із по­даль­шим при­ти­с­кан­ням спеціаль­ною сіткою та мішеч­ка­ми з гравієм.
Навіщо ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти підклад­ну плівку? По­верх­ня за­кла­де­ної ма­си нерівна, а ос­нов­на плівка знач­но товстіша за підклад­ну, то­му не мо­же повністю по­вто­ри­ти кон­ту­ри по­верхні та щільно за­кри­ти за­кла­де­ний корм.
Та­кож слід ска­за­ти, що яму слід на­кри­ва­ти у міру її за­пов­нен­ня, а не че­ка­ти за­вер­шен­ня про­це­су за­кла­дан­ня і ли­ше тоді роз­по­чи­на­ти на­крит­тя. Ад­же від по­чат­ку за­пов­нен­ня ями мо­же прой­ти ба­га­то ча­су (все за­ле­жить від мож­ли­во­с­тей техніки, яку ви­ко­ри­с­то­ву­ють під час кор­мо­за­готівлі, та по­год­них умов). То­му ре­ко­мен­дується про­во­ди­ти на­крит­тя ями по­сту­по­во, що­ра­зу після за­кла­дан­ня 3–4 м, і вод­но­час обов’яз­ко­во че­рез такі самі проміжки потрібно вкла­да­ти по­верх на­крит­тя впо­пе­рек ями мішеч­ки з гравієм. Навіщо? Для то­го щоб от­ри­ма­ти якісний корм, потрібно в тиж­день «про­су­ва­ти­ся» вглиб ями на 1,5–2,5 м за­леж­но від по­ри ро­ку (більше зна­чен­ня — для теп­лої по­ри ро­ку). То­му як­що ви пла­нуєте по­бу­ду­ва­ти си­лос­ну яму, звер­тай­те ува­гу на цей фак­тор. Потрібно підра­ху­ва­ти, скільки кор­му що­тиж­ня у вас бу­де відби­ра­тись для годівлі тва­рин, щоб «впи­са­тись» у ре­ко­мен­до­вані 1,5–2,5 м.

Ви­ко­ри­с­тан­ня кон­сер­вантів
Ще од­на скла­до­ва от­ри­ман­ня якісно­го кор­му — ви­ко­ри­с­тан­ня кон­сер­вантів. Чо­му?
Роз­г­ля­не­мо при­клад за­готівлі лю­цер­ни на си­лос. Під час за­кла­дан­ня лю­цер­ни її ма­са містить ве­ли­ку кількість гниль­них, мас­ля­но­кис­лих бак­терій і ли­ше в мінімаль­них кілько­с­тях — мо­лоч­но­кис­лі (співвідно­шен­ня ос­танніх бак­терій до гниль­них ста­но­вить 4500:1). Відповідно, ви­ни­кає пи­тан­ня: як мак­си­маль­но поз­бу­ти­ся не­ба­жа­ної мікро­ф­ло­ри і якісно збе­рег­ти та­ку цінну білко­ву куль­ту­ру? Вра­хо­ву­ю­чи, що у свіжо­с­ко­шеній рос­линній масі мо­лоч­но­кис­лих бак­терій у 4500 разів мен­ше, ніж гниль­них, слід обов’яз­ко­во вно­си­ти мікробіологічний кон­сер­вант на ос­нові са­ме мо­лоч­но­кис­лих, що до­по­мо­же зро­би­ти про­цес кон­сер­вації ке­ро­ва­ним. За­вдя­ки цьо­му зе­ле­на ма­са не розігріється до температури понад 37…38°С і всі по­живні ре­чо­ви­ни в кормі бу­дуть збе­ре­жені, а в сінажі швид­ко вста­но­вить­ся потрібний рівень рН 4,2–4,5, що повністю при­пи­нить роз­ви­ток шкідли­вих бак­терій.
Та­ким чи­ном за­вдя­ки ви­ко­ри­с­тан­ню кон­сер­ван­ту ми бе­ре­мо під кон­троль про­цес мо­лоч­но­кис­ло­го сква­шу­ван­ня зе­ле­ної ма­си і мо­же­мо бу­ти впев­нені у якості та ка­лорійності май­бут­нь­о­го кор­му для корів.
Що­до то­го, який кон­сер­вант об­ра­ти, прак­ти­ка по­ка­зує, що для сква­шу­ван­ня лю­цер­ни най­кра­ще при­датні за­ква­с­ки на ос­нові го­мо­фер­мен­та­тив­них мо­лоч­но­кис­лих бак­терій. Втра­ти ка­лорійності мінімальні, й ос­нов­ним про­дук­том їхньої життєдіяль­ності є мо­лоч­на кис­ло­та, до то­го ж у ре­зуль­таті їхньої дії корм містить ли­ше сліди побічних про­дуктів (ети­ло­вий спирт, оц­то­ву кис­ло­ту і вуг­ле­кис­лий газ). Тож са­ме цим кон­сер­ван­там і слід на­да­ва­ти пе­ре­ва­гу.

Висновки
Підсу­мо­ву­ю­чи, мож­на ска­за­ти, що са­ме за­вдя­ки ви­ко­ри­с­тан­ню ком­плекс­но­го підхо­ду, но­вих су­час­них роз­ро­бок та тех­но­логій за­готівлі кор­му мож­на вже сьо­годні от­ри­ма­ти корм ду­же ви­со­кої якості і до то­го ж прак­тич­но без втрат, з оп­ти­маль­ни­ми ви­т­ра­та­ми під час за­готівлі та зберіган­ня.
От­же, ще раз про доцільність ви­ко­ри­с­тан­ня плівки для ук­рит­тя — мо­вою цифр. Ми вже на­во­ди­ли роз­ра­ху­нок втрат за псу­ван­ня кор­му на гли­би­ну 30 см у ямі розміром 18х50 — близь­ко 160 тис. грн, тоді як вартість ком­плек­ту плівки для по­вноцінно­го на­крит­тя ста­но­вить близь­ко 47 тис. грн. При­чо­му слід за­зна­чи­ти, що за бе­реж­но­го став­лен­ня за­хис­на сітка та мішки з гравієм роз­ра­хо­вані на ви­ко­ри­с­тан­ня впро­довж вось­ми років. Окрім цьо­го, ви­т­ра­ти на ор­ганізацію зберіган­ня кормів у та­кий спосіб та­кож до­волі швид­ко ком­пен­су­ють­ся якісни­ми кормовими по­каз­ни­ка­ми та по­жив­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми, що га­ран­тує при­бав­ку мо­лоч­ної та м’яс­ної про­дук­тив­ності ста­да, знач­не поліпшен­ня якості кінце­вої про­дукції. А це — до­дат­кові при­бут­ки. Тож ра­хуй­те самі, але пам’ятай­те: щоб за­ро­би­ти — потрібно ви­т­ра­ти­ти! Зав­бач­ли­во­му і роз­важ­ли­во­му гос­по­да­рю є над чим за­ду­ма­ти­ся…