Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи

Велика роль у підвищенні продуктивності і племінної цінності тварин належить племзаводам: “Червоний шахтар” Дніпропетровської області, “Широке” Кримської, ім. Кірова Запорізької, ім. Кірова Херсонської, “Малинівка” Донецької, ім. К. Лібкнехта Одеської, “Могучий” Запорізької областей.
Матеріал, здобутий у ході обстеження породи, став основою для розробки селекційної програми вдосконалення червоної степової худоби України на 1980–1990-і роки.
Розробленою програмою передбачалося також для поліпшення червоної степової породи використання бугаїв імпортних порід: англерської, червоної данської і червоно-рябої голштинської порід.

До змін, які відбулися в червоній степовій породі за період виконання цієї програми, слід віднести такі:
змінився породний склад бугаїв-плідників на держплемстанціях зони розповсюдження породи. До групи чистопорідних бугаїв червоної степової породи було віднесено 731 голову, що становить 45,9%, а 57,1% становили плідники англерської, червоної данської і голштинської порід — 386,121 і 354 голови, відповідно.
Підвищився потенціал молочної продуктивності жіночих предків бугаїв: надої матерів — 6511 кг з 3,93% жиру, матерів бітьків — 7147 кг з 4,0% жиру, що вище за аналогічні показники 1978 року, відповідно, на 1914 кг (22,9%) і 1270 кг (21,8%). Найвищу молочну продуктивність мали жіночі предки бугаїв голштинської породи — 7602 кг з 3,98% жиру у матерів і 9759 кг з 4,34% жиру у матерів батьків.
Бугаї імпортних порід використовувалися на маточному поголів’ї червоної степової породи з метою підвищення жирномолочності та створення нових високопродуктивних типів червоної молочної породи.
Підвищилася молочна продуктивність корів у племінних господарствах, у 7 з них від повновікових корів надоєно за лактацію понад 5 тис. кг молока.
Підвищення продуктивності корів у племінних господарствах обумовило вищий рівень продуктивних якостей корів, записаних у Державну племінну книгу червоної степової породи.

За даними 13 останніх томів Держплемкниги, у 14077 корів рівень надоїв становив понад 4 тис. кг, а повновікових корів — понад 5 тис. кг молока підвищеної жирномолочності.
До Книги високопродуктивної червоної степової худоби (5 випусків) за 10-річний період внесено інформацію щодо продуктивності і походження 5232 корів з племінних господарств Півдня України. Середній надій корів становить 6646 кг молока з вмістом жиру 3,90%, живою вагою 548 кг.
У племінних господарствах України вирощено 82 корови-рекордистки з надоєм 9–11 тис. кг молока за лактацію.

Використання високоцінних бугаїв-плідників на маточному поголів’ї господарств різних категорій дало змогу налагодити ведення племінної роботи з худобою та сприяти підвищенню молочної продуктивності корів у масштабі всієї породи. У 1990 році вперше за весь післявоєнний період у господарствах громадського сектора від червоних степових корів (понад 2,5 млн голів) було надоєно по 2857 кг молока (середньореспубліканський показник — 2940 кг). Того року найвищий надій на корову мали господарства Кримської області (тепер АР Крим), де від 232 тис. корів було надоєно по 3470 кг молока — найвищий надій серед усіх областей України.
Незважаючи на деякі помітні зрушення в підвищенні продуктивності, слід відмітити, що для більшості тварин генетичний потенціал породи не проявляється навіть і на 50%. Головною причиною є недостатня і неповноцінна годівля тварин та незадовільне вирощування молодняку.

Наступна програма селекції удосконалення червоної степової породи була розроблена Інститутом “Асканія-Нова” в 1992 році на період 1993–2000 рр.
Головним селекційним досягненням цього періоду є апробація створених на базі потомства бугаїв кращих гілок в наявних заводських лініях нових структурних одиниць заводського значення. Це високоцінні споріднені групи в дніпропетровському зональному типі — Арика
ДН-915, Шороха ДН-972, Салата ДН-973 і Сокола ДН-1081, створені в племінних господарствах Дніпропетровської області під методичним керівництвом Інституту тваринництва центральних районів УААН за участю фахівців облуправління сільського господарства та облплемоб’єднання цієї області. Потенціал продуктивності нових ліній досить високий. Так, середній надій матерів 11  оцінених бугаїв лінії Арика був 7442 кг з вмістом жиру 3,9%, лінії Шороха — 7035 кг з 3,90% (15 голів), лінії Салата — 7024 кг з 3,87% (15 голів), лінії Сокола — 7030 кг з 3,85%. Надої маточного поголів’я цих ліній значно перевищували 5 тис. кг молока за лактацію.
Апробовані і затверджені наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України лінія Красавчика КМН-746 (створена в племінних господарствах АР Крим) і Дуная ХСН-1246 (створена в племінних господарствах Херсонської області). Продуктивність матерів бугаїв цих ліній становить понад 7 тис. кг молока за лактацію, а корів, відповідно, — 5619 кг з 3,96% жиру (п=660) і 5318 кг з 3,94% (п=508); жива вага корів — 530 і 535 кг.
Виконуючи програму якісного перетворення молочного скотарства, держплемстанції південних областей у цей  період були максимально укомплектовані бугаями поліпшуючих порід: англерської, червоної данської і голштинської. У цій групі нараховувалось 588 голів, або 78,3% загальної кількості бугаїв.
У групі бугаїв червоної степової породи нараховувалося лише 163 голови, або 21,7%. Молочна продуктивність матерів і матерів батьків цих бугаїв була достатньо високою і становила, відповідно, 7173 кг з 3,9% і 7712 кг з 4,0% жиру.
За генеалогічним складом бугаї належали до 24 заводських ліній породної структури.
На племоб’єднаннях Кіровоградської і Харківської областей бугаїв червоної степової породи в 1994 році вже не було.

Провідні племінні господарства, які традиційно були репродукторами племінної худоби тільки червоної степової породи, виконували функцію і репродукторів тварин поліпшуючих порід і стали базовими господарствами із створення нової червоної молочної породи. Тому інтенсивність добору корів для отримання ремонтних бугайців червоної степової породи різко знизилася. Для збереження генофонду червоної степової породи і підвищення генетичного потенціалу продуктивності великої рогатої худоби на Півдні України у 1996 році при Інституті тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова “Асканія-Нова” на базі племпідприємства “Асканія-Генетик” був створений Південний селекційний центр, затверджений МСГіП України і погоджений з Українською академією аграрних наук.
Розроблена нова програма селекції молочного скотарства Півдня України з використанням комп’ютерної техніки на період до 2010 р. відображає основні положення селекційно-племінної роботи із збереження і поліпшення генофонду червоної степової породи, яка на Півдні України вкрай необхідна як у сучасній, так і в майбутній селекції.

Л. Крилова,
 д-р с.-г. наук,
Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф.Іванова “Асканія-Нова”