Яна Кавушевська: «Українська цукрова галузь залишатиметься конкурентною та перспективною»

Попри певне скорочення посівних площ під цукровими буряками, українська цукрова галузь продовжує утримувати позиції на світовому ринку. Про те, якою є ситуація в поточному маркетинговому році та перспективи розвитку галузі розповідає голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Яна Кавушевська.

Пані Яно, розкажіть в загальному, яка ситуація нині на світовому ринку виробників цукру, хто основні гравці та яке місце у цьому займає Україна?

— Впродовж останніх років загальне виробництво цукру у світі коливалося в межах від 176 до 181 млн тонн. Це дані USDA, мої слова базуються переважно на їхній статистиці. Хоча ми розуміємо, що існують певні розбіжності між статистикою USDA та Міжнародної організації по цукру, загальні тенденції залишаються подібними. Приблизно 80 % світового цукру виробляється з цукрової тростини, і лише 20 % — з цукрових буряків.

Натомість в торгівлі співвідношення трошки інакше: частка цукру-сирцю в торгівлі становить – 60 %, білого цукру – 40 %. Це говорить про те, що певні країни, наприклад, Бразилія, експортують не лише цукор-сирець, а й перероблений цукор.

Україна входить в десятку найбільших виробників цукру з буряків. Ми орієнтовно на сьомому місці із майже 110 країн, де він виробляється. Основними виробниками є США, Німеччина, Франція, Туреччина та росія. Наступає нам на п’яти, як не дивно, Єгипет. Це країни, які формують своєрідний бурякоцукровий пояс, який фактично, обмежений і становить лише 20 відсотків загального світового виробництва.

Отже, якщо говорити про основних виробників і споживачів цукру, то на кінець маркетингового року 2024–2025 загальне світове виробництво становить майже 181 мільйон тонн. З них близько 25 % припадає на Бразилію. Така ситуація спостерігалася й у попередні сезони, і, ймовірно, збережеться в майбутньому. 

Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор»

Україна зі своїм обсягом виробництва на рівні 1,8 млн тонн забезпечує близько 1 % світового ринку цукру. Зважаючи на численні розмови та натяки про те, наскільки Україна є «небезпечним» гравцем, особливо для Європейського Союзу, порівняння з нашим незначним, а саме лише 1 % внеском у світове виробництво цукру викликає певні запитання. Але водночас це заслуговує й на повагу до нашої галузі: попри скромні обсяги, ми демонструємо ефективність і здатність активно конкурувати на міжнародних ринках.

Зазначу, що наведені дані щодо експорту поки що прогнозні. Нагадаю, що у світі маркетинговий рік зазвичай рахується з 1 жовтня по 30 вересня, тоді як в Україні – з 1 вересня по 31 серпня. Навіть за цих умов ми вже бачимо доволі оптимістичний прогноз на поточний рік.

За оцінками аналітиків USDA, Україна мала б експортувати близько 730 тисяч тонн цукру. Станом на сьогодні фактичний обсяг становить 580 тисяч тонн. Це доволі вагома цифра. Можливо, ми не потрапимо до десятки найбільших експортерів за підсумками сезону, проте є всі шанси увійти до топ-15 у світі.

Якою є ситуація з внутрішнім споживанням цукру в Україні? Які тенденції розвитку галузі спостерігаються сьогодні?

— Ми бачимо в Україні, що протягом останніх п’яти років площі під цукровими буряками плюс-мінус були на рівні 220 тисяч гектарів. В 2025-му році порівняно з попереднім роком, ми спостерігали суттєве скорочення площ під буряками майже на 22 % — до 198 тисяч га. Попередньо наш прогноз, як Асоціації «Укрцукор», передбачав посівну площу цукрових буряків на рівні 210 тисяч гектарів у цьому році. Міністерство аграрної політики оперувало ще більш оптимістичними оцінками. Однак нещодавно були оприлюднені офіційні дані Держстату: під буряки фактично було засіяно 198 тисяч гектарів. Наша внутрішня аналітика загалом підтверджує ці цифри.

Лідерами за площами під цукровими буряками залишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області. Вже у вересні–жовтні починають працювати 27 цукрових заводів. Це на два менше, ніж минулого року. Щодо загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які технічно можуть здійснювати переробку буряків. Проте, чи всі з них зможуть відновити повноцінну роботу – питання відкрите. Наші європейські колеги вважають, що завод, який простоював більше двох сезонів, не має економічної доцільності для відновлення.

Втім, українські реалії дещо інші: ми маємо приклади, коли заводи запускалися навіть після кількох років простою. Чи станеться це найближчим часом — покаже практика. На цей сезон очікується, що 27 заводів вироблять орієнтовно 1,5 мільйона тонн цукру. Це на 300 тисяч тонн менше, ніж у минулому сезоні. Водночас цей обсяг цілком достатній щоб покрити внутрішнє споживання, яке оцінюється на рівні близько 900 тисяч тонн.

Щодо загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які технічно можуть здійснювати переробку буряків

Починаючи з 2022 року, через виїзд частини населення за кордон, а також зниження купівельної спроможності, внутрішнє споживання цукру в Україні скоротилося до 900 тисяч тонн. У порівнянні з 2021 роком це зниження становить близько 300 тисяч тонн. На поточний момент ми не очікуємо суттєвих змін і прогнозуємо, що в наступному маркетинговому сезоні рівень внутрішнього споживання залишиться приблизно на цьому ж рівні.
Навіть враховуючи нинішній рівень внутрішнього споживання цукру в Україні, наша галузь має потенціал для експорту – дозволити собі вивезти від 500 до 600 тисяч тонн цукру на ринки третіх країн. 

У сезоні 2020–2021 років ми експортували лише 6 % від усього виробленого цукру, а наступного року – ще менше, всього 3 %. Але починаючи з 2022 року ці показники почали зростати. Це стало можливим передусім завдяки відкритому і вигідному ринку Європейського Союзу. Ми змогли швидко організувати поставки і значна частина українського цукру пішла саме туди.

Проте в сезоні 2024–2025, як відомо, ЄС запровадив обмеження у вигляді квот. Це змусило українських виробників і експортерів переорієнтуватися на нові ринки. І, що важливо, це вдалося зробити. Навіть попри зменшення поставок цукру в Європу, загальний обсяг експорту залишився на високому рівні — приблизно 32 % від усього виробництва. Це такий самий показник, як і в сезоні 2022–2023.

Попри те, що Україна забезпечує лише близько 1 % світового виробництва цукру, ви зазначаєте, що наша країна залишається конкурентоспроможною на міжнародному ринку, навіть попри обмеження з боку ЄС. Який вплив Україна має на світовий ринок цукру? 

— У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт цукру з України сягнув 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисяч тонн, було відправлено до країн Європейського Союзу. ЄС тоді виступав головним напрямком для нашого експорту.

У сезоні, що добігає кінця, загальний обсяг експорту склав 580 тисяч тонн, але частка ЄС скоротилася до лише 17 %. Це стало наслідком запроваджених квот і обмежень. Натомість українські виробники змогли оперативно переорієнтуватися на інші ринки. Основними напрямками стали країни Близького Сходу, Африки, а також деякі несподівані регіони. Наприклад, одним з пріоритетних напрямків експорту стала Шрі-Ланка — країна, яка знаходиться поблизу Індії, одного з найбільших виробників цукру у світі. Така географія пояснюється світовою кон’юнктурою, яка відкрила для нас нові можливості.

Цікаво, що вже другий рік поспіль серед основних імпортерів українського цукру фігурує Північна Македонія. Загалом ця динаміка галузі демонструє, як українські виробники й експортери не тільки зберігають активність, а й успішно відкривають нові ринки. Це свідчить про здатність галузі швидко адаптуватися та переорієнтуватись: від моно-експорту на ринок ЄС до експорту на ринки третіх країн. 

Сьогодні постає важливе питання: ми розуміємо, що ринок Європейського Союзу для нас має певні обмеження. Зараз ми очікуємо на рішення щодо того, якою буде квота для українського цукру. Навіть якщо вона зросте, як нам обіцяють, із 20 до 100 тисяч тонн, це все одно залишатиметься в межах угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту вступу України до Євросоюзу. Однак такий обсяг не є достатнім для нашої галузі, яка потенційно здатна експортувати 500–600 тисяч тонн цукру.

У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт цукру з України сягнув 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисяч тонн, було відправлено до країн Європейського Союзу

Ми усвідомлюємо власний виробничий потенціал, але водночас маємо чітко розуміти, на які зовнішні ринки можемо орієнтуватися і за яких умов туди можливо виходити. Найбільш перспективним напрямом для українського цукру є ринки, які функціонують у рамках європейської бурякоцукрової моделі. Наш продукт конкурентоспроможний саме в такій парадигмі, і ми маємо переваги, які можемо там реалізувати.

Так, у минулі сезони український цукор експортувався і до Шрі-Ланки, і в низку екзотичних африканських країн. Але варто розуміти, що стратегічно орієнтуватися на подібні ринки недоцільно. Вони залежать від ситуативних чинників. Тому, якщо ми говоримо про сталий розвиток галузі, то наша стратегія має базуватись на прогнозованих і стабільних ринках, де український цукор має реальні конкурентні переваги.

Звісно, найбільш пріоритетним і бажаним для нас є ринок Євросоюзу. Він зручний з точки зору логістики, адже ми можемо доставляти туди продукцію будь-яким видом транспорту. Крім того, це преміальний ринок як за ціною, так і за структурою попиту. Попри заяви європейських виробників про відсутність дефіциту, насправді щороку ЄС імпортує до 1,5 мільйона тонн цукру, іноді менше, іноді більше. 

Крім України на ринок ЄС також постачають цукор такі країни, як Мавританія, Колумбія, Есватіні, Велика Британія та інші. Ми, як Асоціація «Укрцукор», бачимо своє ключове завдання в тому, щоб посилити присутність українського цукру на європейському ринку. Ми активно працюємо над цим і переконуємо українських урядовців у тому, що треба докласти максимум зусиль, аби забезпечити збільшення частки України в загальному обсязі імпорту цукру до ЄС.

Другим пріоритетним напрямком для нас є країни ЦЕФТА (Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю) – це держави Північних Балкан, які розташовані в Європі, але не є членами Європейського Союзу. До них належать Албанія, Північна Македонія, Чорногорія, Молдова, Боснія і Герцеговина, Сербія, а також Косово. Ми вже бачимо позитивний приклад співпраці з Північною Македонією, з якою діє угода про безмитну торгівлю. Український цукор туди активно експортується, і це вигідно як нам, так і місцевим споживачам. Така модель співпраці працює ефективно й показує хороший потенціал.

Загалом, ми оцінюємо потенціал експорту цукру до країн ЦЕФТА на рівні близько 500 тисяч тонн. Це також перспективний ринок для України. 

Які ще регіони світу можна вважати перспективними чи стратегічно важливими для експорту українського цукру?

— Якщо говорити ще про якісь напрямки, стратегічні для українського цукру, то можу впевнено назвати країни Близького Сходу та країни Північної Африки, куди ми можемо зручно доїхати Чорним морем. Тому ми бачимо в переліку експортних напрямків Ліван, Ізраїль, Йорданію та Сирію. 

Туреччина опинилася серед лідерів за обсягами закупівлі українського цукру, і часто можна почути запитання від тих, хто більш-менш орієнтується в ситуації на турецькому ринку: як так сталося, що країна з високим захисним митом на імпорт цукру цього сезону активно закуповує український продукт? Найімовірніше пояснення полягає в тому, що Туреччина виконувала функцію транзитного хабу: український цукор надходив туди, а далі відправлявся до таких країн, як Сирія та Ірак. Саме тому значна частина експорту йшла через Туреччину в напрямку Близького Сходу, де Сирія та Ірак залишаються для нас важливими і пріоритетними ринками.

Інші імпортери українського цукру, країни Африки та Азії, з’являються ситуативно. Наскільки ці напрямки можуть стати стабільними для нашого експорту – складне питання. Наприклад, доставка цукру до Ліберії через Чорне море є досить складною і дорогою. У той же час Бразилія може відправляти великі суднові партії цукру безпосередньо через океан. Тож усе залежить від цінової кон’юнктури.

Що стосується ринків країн Середньої Азії, то, на жаль, повернення України на ці ринки наразі виглядає малоймовірним. До 2014 року, а особливо до 2022-го, практично половина українського цукру експортувалася саме в Узбекистан, Таджикистан та інші країни регіону. Сьогодні через здорожчання та ускладнення логістики, цей напрямок практично закритий. Хоча нещодавно з’явилась новина, що вперше з 2019 року в Узбекистан буде відправлена партія українського цукру, аналітики одразу зазначають: це, ймовірно, ситуативна поставка. У довгостроковій перспективі експерти сумніваються в можливості повноцінного відновлення експорту до Середньої Азії. 

Який розвиток цукрової галузі ви можете прогнозувати у найближчій перспективі? Що буде з українським цукром в контексті виробництва, експорту та формування цін на міжнародному ринку?

— Нас чекає виробництво на рівні 189 мільйонів тонн. Фактично, це досить високий показник, порівняно з минулим роком, адже зростання становить майже 5 %, незважаючи на те, що деякі країни прогнозують скорочення виробництва цукру. З іншого боку Індія, наприклад, планує суттєво наростити обсяги виробництва цього продукту. А консенсус аналітиків полягає у тому, що 2025–26 МР буде роком профіциту. І хоча світові запаси перебувають нині на 9-річному мінімумі, все рівно профіцит досить суттєвий. 

Лідерами за площами під цукровими буряками залишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області

Коли починаєш говорити про ці цифри з фермерами, які вирощують цукрові буряки, вони починають замислюватись чи потрібна у сівозміні ця культура. Тому поспішаю пояснити, що ситуація з українським цукром досить унікальна. Через особливе географічне положення, у нас є цукор тоді, коли він саме потрібен дефіцитним ринкам, до яких ми можемо його доставити, в той час, коли у конкурентів цукру ще немає. 

Світові біржові тренди показують, що ринок цукру стискається і може розвиватися в двох напрямах: або карколомне зростання цін, або їхнє різке падіння. Проте більшість аналітиків схиляються до думки, що ціна на білий цукор у першому кварталі 2026 року, ймовірно, зростатиме, причому зростання ціни може розпочатися вже у грудні цього року.

Зараз на ринку з’являються неочікувані покупці, які оголошують тендери на закупівлю цукру. Наприклад, Пакистан – країна, яка є великим виробником цукру і зазвичай виробляє достатньо цього продукту для власних потреб, цього року активно шукає додаткові обсяги білого цукру на зовнішньому ринку.

Також варто врахувати й певні інші, можливо навіть, політичні нюанси. Наприклад, Азербайджан, який раніше купував цукор у росії, зараз вийшов з тендером на міжнародний ринок та шукає близько 85 тисяч тонн цукру. 

Ситуація на цукровому ринку поки що досить невизначена. Проте я сподіваюся, що вона розвиватиметься у сприятливому для нас напрямку. 
Якщо підсумувати прогнози щодо майбутнього цукрової галузі у світі, варто зазначити, що незважаючи на поширену думку про шкідливість цукру та запровадження місцевих податків на його споживання, глобальна тенденція все ж позитивна. Останній звіт Міжнародної організації економічного розвитку говорить про те, що все ж таки споживання цукру зростатиме і сягне 202 млн тонн в 2034 році.  Це пов’язано з ростом населення. Основними рушіями зростання світового споживання цукру будуть країни Азії і Африки. Наприклад, в Африці прогнозують споживання близько 15,6 кг на людину на рік, в Азії — близько 21,2 кг. Для порівняння, в Україні цей показник наразі становить 27,5 кг, що майже вдвічі більше за прогнозований рівень споживання в Африці через 10 років. На сьогодні, наприклад, Китай споживає близько 10 кг цукру на душу населення, що значно менше, ніж в Україні.

Отже, в Україні споживання цукру також має потенціал для зростання, а це свідчить про подальший розвиток галузі. В інших регіонах попит на цукор залишатиметься помірним, але стабільним – жодних кардинальних падінь споживання не прогнозується. Сподіваємося, що до 2034 року Україна стане членом Європейського Союзу, і ринок українського цукру буде інтегрований у європейський. Завдяки впровадженню сучасних європейських технологій, наша цукрова галузь зможе залишатися конкурентною та ефективною.

Юлія Наружна, j.naruzhna@univest-media.com