Голозерний овес — перспективна фуражна

Овес для всіх кліматичних зон України — культура не нова. Відомі її сорти щорічно займають сотні тисяч гектарів. Фахівці знають, що якість фуражу вівса невисока. Такий фураж використовують переважно для годівлі коней і кролів, обмежено його вводять у раціони ВРХ, а для високопродуктивної птиці і свиней ця культура не придатна взагалі, бо в ній багато плівки (від 10 до 40% маси), а отже, дуже багато й клітковини. Між іншим, білок вівса — найбільш повноцінний серед усіх зернових злаків. Не випадково останнім часом вівсянку називають аристократичною їжею не тільки в Англії, а й в усьому цивілізованому світі.
Хоч як це дивно, використати цю перевагу під час згодовування майже неможливо через надзвичайно високий рівень клітковини в звичайному вівсі. Ця структура затримує перетравлення і робить повноцінний білок культури недоступним. Спроби відділити плівку з вівса за допомогою лущення — пози-тивного результату не дають: вихід лущеного вівса мінімальний, а затрати майже “космічні”.
І все ж, попри ці якості культури, виробники не відмовилися від неї. Чому? Відповідь проста. Яра культура овес — малозатратна, невибаглива щодо грунту й кліматичних умов, займає гідне місце в типових сівозмінах зони і, нарешті, який-ніякий, а все-таки фураж.
Мало хто знає, що в світовій селекції вівса за останні п’ять-десять років зроблено радикальні кроки. В культурі з’явилися нові безплівкові сортотипи голозерного вівса з природно збільшеним вмістом білка і мінімальним рівнем клітковини.
Голозерний овес виведено методом індивідуального відбору з беккросованої гібридної популяції. Різновидність цього вівса — інтерміс — морфологічно відрізняється від плівчастих сортів будовою колоска, що й обумовлює підвищення його кількісних і якісних показників. У плівчастих сортів в колоску 2–3 квітки , а в голозерних — 3–5.
Трирічний досвід вирощування й розмноження двох нових сортів голозерного вівса в одному з господарств Одещини переконав нас у перспективності його вирощування в цьому регіоні в богарних умовах.
Наші досліди засвідчили, що висівання голозерного вівса двох сортів селекції країн СНД в умовах Півдня України цілком обгрунтовано. У виробничих умовах голозерний овес висівали за традиційною для звичайних сортів технологією і, порівняно з цими сортами, в усі роки випробування збирали стабільний його врожай (табл.1).
Дані таблиці 1 свідчать, що врожайність плівкових і голозерних сортів за роки досліджень змінювалася відповідно до кліматичних умов, і все ж у голозерних представників вона щорічно була вищою. В середньому за три роки перевищення становило 6,6%.

Ще суттєвішим виявився результат збільшення виходу кормових одиниць і протеїну з гектара посівної площі. Голозерні сорти випереджали традиційні на 28% за енергією і на 68,2% за протеїном. Це означає, що вирощування голозерних сортів вівса можна розглядати як потужний крок до зниження питомих втрат на виробництво високоякісного білка (понад 50%).
За зовнішнім виглядом зерно голозерного вівса суттєво відрізняється від плівкового (рис.1). Деякі агрономи не можуть навіть розпізнати цю культуру, вивчаючи її вперше.
Квіткові лусочки в голозерного вівса м’які, нещільно облягають зернівку. Під час обмолоту зерно повністю звільняється від них. Спостереження за вирощуванням голозерного вівса показали, що його сорти — середньостійкі проти стеблової іржі, мають високу стійкість до вилягання й осипання.
Безплівковий овес краще висівати в ранні строки. Оптимальна норма висіву — 6–7 млн схожих насінин на гектар. Зазвичай це становить близько 100 кг/га.
Наш досвід підтвердив, що вивчені сорти добре відгукуються на внесення азотних добрив і обробку пестицидами.

Овес голозерний має ідеальну вирівняність травостою (рис.2), у нього рівномірне дозрівання зернин у волоті. Середня тривалість вегетаційного періоду — 86–92 дні.
Щоб остаточно переконатися в суттєвих перевагах вирощування й використання голозерного вівса, проаналізуємо таблицю 2, в якій подано порівняльну поживність різних форм вівса з основними представниками фуражних культур України.
Дані таблиці 2 свідчать, що зміна форми вівса з плівкового на голозерний підтягує його енергетичну поживність до рівня кукурудзи, а вміст протеїну при цьому стає максимальним, і жодна зернова злакова культура навіть не наближається до цього абсолютного показника. Крім того, голозерний овес має максимальний показник насиченості доступним фосфором, в його складі накопичується значна концентрація лізину й сірковмісних амінокислот — метіоніну й цистину.
До того ж, голозерний овес має найнижчий рівень клітковини серед усіх культур, вибраних для порівняння.
Завдяки цьому, голозерний овес є найпривабливішим компонентом комбікормів і кормових сумішей для молодняку телят, свиней і птиці. Особливо це актуально для сучасних інтенсивних кросів і гібридів тварин, для яких проблема балансу енергії й протеїну — безперечно вирішальний чинник високої продуктивності.
Досліди, проведені в Росії в 2003–2005 роках, показали, що голозерний овес може виконувати функцію єдиного зернового компоненту в складі комбікормів для бройлерів кросів “Іза” і “Кобб”. Добавки до такого вівса білків, фосфатів і преміксу перетворюють суміш на ідеальний за продуктивною дією комбікорм. Згодовування комбікорму лише на основі вівса підвищує енергію росту птиці на 2,5–7% за зниження витрат кормів із 2,54 до 2,2 кг на кілограм приросту, і це при тому, що в контролі використовували стандартний для цієї птиці ідеальний за складом комбікорм.
Є дані про максимально позитивний вплив корму з голозерного вівса на ріст і розвиток телят, поросят. Цей корм можна розглядати як стимулюючу підгодівлю для тварин у разі хвороби і в профілактичний період під час переходу на немолочні корми в ранньому віці.
На нашу думку, за умов використання голозерних сортів ця культура може стати суттєвим проривом у розв’язанні проблеми фуражного забезпечення для України. Крім того, широке виробництво голозерного вівса зможе докорінно змінити на користь здешевлення склад раціонів годівлі свиней і птиці в промислових умовах виробництва на комплексах і птахофабриках. А це — реальний спосіб збільшення рентабельності тваринництва і підвищення його привабливості.