Буряк — “соковита цукерка” для корови

Працівники передового молочного скотарства кінця ХХ століття буряк називали обов'язковим елементом раціону високопродуктивних тварин. І не даремно. Бо аксіому про те, що соковитий корм із буряків має ідеальну молокогінність, ніхто не спростував і дотепер.

Тільки-но в раціон дійної ко­ро­ви до­да­ва­ли 1 кг бу­ряків на 5 л от­ри­му­ва­но­го на­дою, ос­танній збільшу­вав­ся як міні­мум ще на 1 кг. У разі ви­лу­чен­ня бу­ряків із раціону різко змен­шу­ва­ло­ся поїдан­ня ос­нов­но­го кор­му і, як наслідок, не­гай­но зни­жу­вав­ся до­бо­вий надій. Про­те мо­ло­когінність бу­ряків - не єди­на їхня по­зи­тив­на якість.
Прин­цип впли­ву бу­ряків на по­си­лен­ня де­по­ну­ван­ня білків в ор­ганізмі ха­рак­тер­ний і для са­мої ко­ро­ви. Особ­ли­во це помітно в пік лак­тації, ко­ли після за­вер­шен­ня лак­таційно­го періоду ко­ро­ва по­чи­нає по­си­ле­но фор­му­ва­ти внутрішні за­па­си білка в м'язах і печінці, які їй зна­доб­лять­ся під час но­вої лак­тації. Са­ме то­му бу­ряк мож­на вва­жа­ти по­туж­ним стабіліза­то­ром ор­ганізму ко­ро­ви, а зна­чить, чин­ни­ком по­до­вжен­ня три­ва­лості її про­дук­тив­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня. В кож­но­му разі зго­до­ву­ван­ня бу­ряків у лак­таційний період, у період су­хо­стою по­до­вжує термін гос­по­дарсь­ко­го ви­ко­ри­с­тан­ня тва­ри­ни як мінімум на цілу лак­тацію. А це вже не­по­га­на еко­номія.

Слабкі місця у виробництві, зберіганні й роздаванні корму
І все ж від ви­ко­ри­с­тан­ня бу­ряків у годівлі корів ми нині май­же відмо­ви­ли­ся. При­чин для цьо­го до­стат­ньо.
Пер­ша, й найістотніша, - за­тратність ви­роб­ництва цієї куль­ту­ри. Бра­кує й надійних ма­шин для зби­ран­ня со­лод­ких ко­ренів, що зму­шує за­сто­со­ву­ва­ти знач­ну кількість руч­ної праці. А це здо­рож­чує корм. Зби­ран­ня кор­мо­вих бу­­ряків ма­ши­на­ми силь­но трав­мує ко­рені, що різко зни­жує три­валість їхньо­го збе­рі­ган­ня.
Дру­га, не менш істот­на, при­чи­на: бу­ря­ки по­тре­бу­ють особ­ли­вих умов збе­ріган­ня. І навіть ство­рю­ю­чи такі умо­ви, на­вряд чи вдається по­до­вжи­ти період зго­до­ву­ван­ня їх до­вше, ніж до лю­то­го. На цю по­ру со­лодкі ко­рені ура­жу­ють­ся гриб­ка­ми, чорніють, і ве­ли­кої ко­ристі від них не­має. От­же, за од­но­тип­ної го­дівлі та­кий кор­мо­вий про­дукт уза­галі неприй­нят­ний, бо він не завжди є на складі.
Тре­тя при­чи­на - роз­да­ван­ня цьо­го кор­му тва­ри­нам. Годівля ціли­ми ко­ре­ня­ми ус­клад­нює її нор­му­ван­ня, а под­ріб­нен­ня ко­ре­неп­лодів без на­яв­ності мік­сер­но­го ус­тат­ку­ван­ня, здат­но­го ро­би­ти це якісно, - про­бле­ма­тич­не. І все-та­ки ок­ремі гос­по­дар­ст­ва, що до­б­ре зна­ють­ся на цій га­лузі, від бу­ряків не відмов­ля­ють­ся й те­пер. До то­го ж, у Біло­русі, де за рік на ко­ро­ву на­до­ю­ють по­над 4500 кг мо­ло­ка, бу­ряк у годівлі дійно­го ста­да ви­ко­ри­с­то­ву­ють ма­со­во. Тільки ви­роб­ництво цієї куль­ту­ри, зберіган­ня й ви­ко­ри­с­тан­ня у них тро­хи інші.
Ба­га­то фахівців вва­жа­ють, що бу­ряк як фак­тор ви­со­кої про­дук­тив­ності дійно­го ста­да, стабілізації здо­ров'я ко­ро­ви й по­до­вжен­ня строків її гос­по­дар­сь­ко­го ви­ко­ри­с­тан­ня має бу­ти в раціоні цієї ху­до­би, не­зва­жа­ю­чи на тру­до­місткість ви­роб­ництва куль­ту­ри та інші про­бле­ми, пов'язані з її ви­ко­ри­с­тан­ням.

Бу­ряк з бу­ря­ком різнить­ся
В ар­се­налі бу­ряківників є три ос­­новні ви­ди цьо­го кор­мо­во­го про­дук­ту: бу­ря­ки кор­мо­ві, бу­ря­ки напівцу­кро­ві і бу­ря­ки цу­к­рові.
Бу­ря­ки кор­мові - най­у­ро­жайніший і най­со­ко­витіший се­ред трьох йо­го видів, але в них удвічі мен­ше цу­к­ру, ніж у бу­ря­ках цу­к­ро­вих.
Кор­мові бу­ря­ки, по­при най­ниж­чий рівень цу­к­ру се­ред інших видів куль­ту­ри, ко­ро­ви поїда­ють відмінно, й за на­яв­ності ви­бо­ру во­ни на­да­ють пе­ре­ва­гу са­ме їм. Цу­к­рові бу­ря­ки мен­ше сма­ку­ють дійним жуй­ним, не­зва­жа­ю­чи на знач­но більшу їхню енер­ге­тич­ну й вуг­ле­вод­ну по­живність.
У по­шу­ках оп­ти­маль­но­го ме­то­ду зго­до­ву­ван­ня
Щоб нор­малізу­ва­ти по­тре­бу тва­рин у цукрі, до­во­дить­ся да­ва­ти їм цьо­го ко­ров'ячо­го "деліка­те­су" при­близ­но 1 кг на 1 л мо­ло­ка. Це оз­на­чає, що ко­ро­ва з на­доєм 20 кг має спо­жи­ва­ти за до­бу близь­ко 20 кг кор­мо­вих бу­ряків. На сьо­годні та­ка кількість бу­ряків у до­бо­во­му ра­ціоні - не­доз­во­ле­на розкіш. Крім то­го, як уже за­зна­ча­ло­ся, навіть за найс­при­ят­ливіших умов зберіган­ня бу­ря­ки рідко мо­жуть за­ли­ша­ти­ся в раціоні до кінця вес­ни.
Цу­к­ро­вих бу­ряків, за цілком об­грун­то­ва­ною логікою, ко­рові тре­ба зго­до­ву­ва­ти рівно вдвічі мен­ше, ніж кор­мо­вих. Зберіга­ють­ся во­ни до­б­ре, тож їх мож­на до­да­ва­ти в раціон до пе­ре­хо­ду на літню годівлю. Але в цьо­го ви­ду бу­ряків свої про­бле­ми: во­ни при­тор­но-со­лодкі. Ко­ро­ви спо­жи­ва­ють їх гірше. А ще - тва­ри­на мо­же ни­ми лег­ко от­руїти­ся в разі ви­пад­ко­во­го пе­реїдан­ня.
Тож за­ко­номірний по­шук "зо­ло­тої се­ре­ди­ни". Нею ви­я­ви­ли­ся бу­ря­ки на­пів­цу­крові, які взя­ли по­тро­ху най­кра­щих яко­с­тей від своїх ро­дичів. У них мен­ше цу­к­ру, ніж у со­лод­ких бу­ря­ках, але більше, ніж у кор­мо­вих. Енер­ге­тич­на по­живність цьо­го ви­ду - прак­тич­но по­се­ре­дині. Він і зберігається кра­ще за кор­мо­вий вид, а сма­кові якості в ньо­го близькі до сма­ку кор­мо­вих бу­ряків. До то­го ж, напівцу­крові бу­ря­ки до­сить уро­жайні й сла­бо підда­ють­ся пліснявінню в по­верх­не­во­му шарі.

"Золота середина" - напівцукрові буряки
Отже, цей вид бу­ряків і мож­на вва­жа­ти най­пер­спек­тивнішим для за­сто­су­ван­ня в годівлі дійних корів. За зго­до­ву­ван­ня 0,5 кг напівцу­кро­вих бу­ряків на 1 л одер­жа­но­го мо­ло­ка ко­ро­ви енергійно відповіда­ють збільшен­ням се­ред­нь­о­до­бо­во­го на­дою. У них нор­малізується руб­це­ве трав­лен­ня, а тільність протікає без ус­клад­нень. Та­кож фор­мується по­вно­ва­го­вий плід із хо­ро­ши­ми ха­рак­те­ри­с­ти­ка­ми під час на­ро­д­жен­ня те­лят.
Поміче­но, що зго­до­ву­ван­ня бу­ряків, зо­к­ре­ма напівцу­кро­вих, по­чи­на­ю­чи з 10-12-го дня лак­тації, швид­ко ви­во­дить корів на пік спо­жи­ван­ня су­хої ре­чо­ви­ни, а от­же, - й на пік про­дук­тив­ності. Інво­люція ста­те­вих ор­ганів на­стає швид­ше, а три­валість сервіс-періоду ско­ро­чується.
Ко­ро­ва, яка постійно спо­жи­ває на­півцу­крові бу­ря­ки, в перші 200 днів лак­таційно­го періоду дов­го ут­ри­мує надій на піку, що по­зи­тив­но по­зна­чається на її за­галь­но­му на­дої за лак­тацію. Та­кож тва­ри­ни мен­ше підвладні тех­но­логічним стре­сам, у них швид­ша мо­ло­ковідда­ча.

Що в ко­ро­ви на язиці...
Роз­да­ва­ти бу­ряк че­рез міксер­не ус­тат­ку­ван­ня ду­же про­сто. Він до­б­ре там подрібнюється й пе­ремішується. Як тільки цей про­дукт до­да­ють у зміша­ний од­но­тип­ний раціон, ступінь йо­го спо­жи­ван­ня га­ран­то­ва­но зро­с­тає за су­хою ре­чо­ви­ною на 8-15%, а це вже плюс. Ко­ро­ва од­ра­зу відповідає при­бав­кою на­дою й поліпшен­ням якості мо­ло­ка мінімум на 10-15 відсотків.
Підсу­муй­те всі плю­си цьо­го кор­му й порівняй­те їх із собівартістю йо­го ви­роб­ництва. Ду­маю, що ча­ша те­резів, без сумніву, схи­лить­ся до доцільності ви­ко­ри­с­тан­ня бу­ряків у годівлі дійних корів. Варіант із напівцу­кро­ви­ми бу­ря­ка­ми - най­оп­ти­мальніший та най­е­фек­тивніший як за ви­т­ра­та­ми, так і за відда­чею.

Л. По­добєд,
д-р с.-г. на­ук, про­фе­сор Інсти­ту­ту
тва­рин­ництва НА­АН України