Як в “Асканійському” молоко виробляють

Колишній радгосп Каховського району Херсонської області став державним дослідним господарством “Асканійське” ще 1991 року. Нині в господарстві вирощують зернові й зернобобові, технічні та олійні культури, розводять племінну молочну й м’ясну худобу, племінних овець та свиней. Автори діляться досвідом підприємства з ефективного ведення молочного скотарства.

Під сільськогосподарськими угіддями в “Асканійському” зайнято 9220 га, з них 1370 га — орендовані землі. У їхній структурі рілля становить 97,8 та пасовища — 2,2%. Значна частка зрошувальних земель — 4974 га , або 55% площі ріллі.
У господарстві за рік у середньому виробляють понад 9,6 тис. т зерна, в т. ч. 1,6 тис. т кукурудзи, 2,5 тис. т сої, 650 т насіння соняшнику, 910 т ріпаку озимого, понад 2,7 тис. т молока та реалізують на забій 225 т худоби всіх видів у живій масі, в т. ч. 160 т великої рогатої худоби, або 71% загальної реалізації.
За п’ять останніх років (2002–2007) молочна продуктивність дійної череди корів підвищилась на 1665 кг, або на 41,6%. Рентабельність молока становить у середньому 68%. Торік від реалізації молока одержали 2152 тис. грн чистого прибутку, або в середньому по 4,3 тис. грн від кожної корови, наявної на початок року. Питома вага виручки від реалізації молока за 2007 рік становить близько 68% загальної виручки від реалізації всієї продукції тваринництва. Чисельність поголів’я молочних корів зростає, відповідно, збільшується й виробництво молока. За прогнозами спеціалістів, у 2008 році очікується довести чисельність молочних корів до 550 голів, валове виробництво молока — до 3000 т та надоїти в середньому від кожної корови не менше 6000 кг молока.
Кормовиробництво в господарстві виділено в окрему самостійну галузь. У структурі посівних площ кормові культури становлять приблизно чверть. Сіють переважно багаторічні трави (понад 60%), кукурудзу на силос і зелений корм (близько 20%), а також однорічні трави — понад 20 відсотків.
Середня врожайність зернових з 1 га за останні три роки (2005–2007) становила 41,6 ц, сіна багаторічних трав — 33,3 та зеленої маси з них — 128, зеленої маси однорічних трав — 87, кукурудзи на силос і зелений корм — 147 та кормових баштанних близько 52 центнерів.
Постійну увагу тут приділяють розробці та використанню зеленого конвеєра, розрахованого на забезпечення худоби зеленою масою з ранньої весни до пізньої осені. Значно розширився асортимент кормових культур з обов’язковим уведенням в зелений конвеєр гірчиці білої та суданської трави. Тут широко використовують поукісні та пожнивні посіви кормових культур.
Завдяки раціональній структурі посівних та впровадженню прогресивних технологій кормовиробництва, молочне й м’ясне скотарство та вівчарство повністю забезпечено грубими й соковитими кормами високої якості власного виробництва.
Створення міцної та стабільної кормової бази (в середньому в господарстві одержують 41–43 ц к. о. з одного гектара сіяних кормових культур, крім 2007 року, тоді одержали тільки 32,7 ц к. о.). стало основним і вирішальним чинником досягнення господарством досить високих показників розвитку.
Слід зазначити, що важливу роль у відносно невисокій собівартості реалізованого молока відіграє те, що на підприємстві за мінімальних затрат вирощують практично стабільні врожаї основних кормових культур. Так, у 2005 році собівартість 1 ц силосу становила 6,80 грн, відповідно, 1 ц сінажу — 2,85 грн, сіна багаторічних трав — 9,16 і зеленої маси з них — 3,10, зеленої маси однорічних трав — 3,25, кукурудзи на силос та зелений корм — 4,69, кормових баштанних — 8,20 та зернофуражу власного виробництва — 34,4 грн; у 2006 році, відповідно — 6,03; 9,44; 6,97; 3,79; 4,80; 7,07; 13,5; 31,97 грн, у 2007 році — 12,38; 12,32; 20,74; 6,06; 9,88; 8,29; та зернофуражу власного виробництва — 62,13 гривні.
Підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота. Згідно з наказом Мінагрополітики України та УААН, ДП ДГ “Асканійське” одержало статус племзаводу з розведення великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи.
Початковим етапом формування високопродуктивного молочного стада слід вважати 1988 рік. Відтоді для підвищення молочної продуктивності та поліпшення технологічних якостей маточне поголів’я почали осіменяти сім’ям бугаїв голштинської чорно-рябої породи німецької селекції. Завдяки цілеспрямованому підбору бугаїв зазначеної породи та відбору тварин бажаного типу, за вказаний період у господарстві створено високопродуктивне стадо корів.
За матеріалами бонітування 2007 року, 48% маточного поголів’я, в т. ч. і корови, зараховано до чистопородних української чорно-рябої молочної порід; 43% поголів’я корів — до класів еліта-рекорд та еліта. Для осіменіння корів та телиць у господарстві використовували сім’я високопродуктивних бугаїв-плідників чорно-рябої голштинської породи Мінімо №392492, Ботана №”390359, Мантена №344222859, Полярстена № 342347941 та інших, перевірених за якістю нащадків з продуктивністю їхніх матерів 9,9–10,6 тис. кг, із вмістом жиру 4,1–4,8 % та білка — 3,3–3,4 відсотка.
Нині на фермах утримують 1370 голів ВРХ, в тому числі 510 корів української чорно-рябої молочної породи.
Господарство працює згідно з “Планом селекційно-племінної роботи зі стадом ВРХ ДП ДГ “Асканійське” Каховського району Херсонської області на період 2005–2010 рр.”, що його підготував Інститут тваринництва степових районів “Асканія-Нова”.
Значну увагу в господарстві приділяють вирощуванню власних ремонтних телиць від високопродуктивних корів. З першого дня народження їх протягом семи днів утримують у родильному відділенні біля корови, потім групами по шість-десять голів переводять у телятник-профілакторій, а через три місяці в інше приміщення і формують групи по 50–60 голів.
Сухостійних корів переводять у родильне відділення за сім-десять діб до розтелення, а нетелей — за місяць до їхнього розтелення.
Середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць усіх вагових груп за останні три роки (2005–2007) становлять у середньому лише 520 г. Під час вирощування ремонтним телицям забезпечено збалансований за поживністю раціон годівлі. Перше осіменіння практикують, в основному, в 21–22-місячному віці середньою живою масою 380–390 кілограмів.
Працюють над роздоюванням корів (в основному, групове роздоювання). За 2007 рік до надоїв 5 тис. кг роздоєно 121 голову корів (24%), відповідно, до 5–6  — 190 (38%), до 6–7 — 96 (19%) та понад 7 тис. кг молока — 22 гол., або 4,4%. Кращих результатів у 2007 році серед майстрів машинного доїння корів досягла оператор Л. М. Новак, яка надоїла в середньому на корову-первістку по 6542 кг молока.
Тваринам усіх вікових груп постійно згодовують білково-мінерально-вітамінні добавки та премікси за нормами відповідно до віку та фізіологічного стану.
У господарстві послуговуються традиційною стійлово-табірною технологією безприв’язного й прив’язного утримання худоби. Дійну череду розміщено на двох молочних фермах: у с. Тавричанка (центральна садиба) та в с. Солідарне, що за два кілометри від центральної садиби.
На молочній фермі №1 (с. Тавричанка), де утримують 310 гол. корів, упроваджено однозмінну організацію праці з дворазовим доїнням корів на доїльній установці “Ялинка” вітчизняного виробництва. Корми всіх видів завозять у приміщення кормороздавачем, яким змішують грубі, соковиті та концентровані корми в одну кормосуміш і роздають на кормові столи. Гній прибирають дельта-скреперами з подальшим вивезенням його у гноєзбірник. Напувають тварин із групових напувалок.
На молочній фермі №2 (с. Солідарне) утримують 200 гол. корів. Тут у зимово-стійловий період корів доять у молокопровід тричі на добу, а влітку — в літньому таборі на доїльній установці УДС – теж тричі на добу із використанням пасовищ. Завезення та роздавання грубих і соковитих кормів здійснюють кормороздавачем КТУ-10А, а водонапування — за допомогою індивідуальних напувалок (у корівниках), у літній період — з групових корит. Гній прибирають гноєвими транспортерами ТСН-3Б.
На кінець поточного року тваринники й спеціалісти планують збільшити чисельність молочних корів на 50 голів (10%), валове виробництво молока довести до 3 тис. т та надоїти в середньому на корову не менше 6000 кг молока. Водночас поліпшити вирощування ремонтних телиць, починаючи з молочного періоду, щоб у наступні роки підвищити середньодобові прирости живої маси до 650–700 г. Крім того, ставиться завдання, починаючи з 2009 року, щорічно реалізовувати не менше 20–25 голів племінного молодняку ВРХ.

Д. Микитюк,
канд. с.-г. наук,
В. Найдьонова,
директор ДП ДГ “Асканійське”, заслужений працівник сільського господарства України
М. Геймор,

учений зоотехнік