Україна в контексті світового ринку білково-олійних культур

Білково-олійні культури являють собою важливе джерело для одержання олії та шротів. Вони відіграють особливу роль у поліпшенні фінансового стану сільськогосподарських підприємств. Cтабільність їх виробництва зумовлена тим, що ці культури добре адаптовані до грунтово-кліматичних умов регіонів України. У 2001 році, наприклад, прибуток господарств від реалізації лише насіння соняшнику становив 426 млн грн. На соняшникову олію припадає близько 98% загального виробництва олії в Україні. Рік у рік зростає значення соняшнику, сої та ріпаку як важливого джерела надходження шроту і макухи, що мають виключно важливе значення у годівлі високопродуктивних порід тварин і птиці. Інтерес до білково-олійної сировини в Україні не знижується, а, навпаки, зростає. Хоча, на жаль, її виробництво ще характеризується коливаннями, а врожайність — строкатістю. Обсяги виробництва значною мірою залежать від погодних умов і кон’юнктури на вітчизняному та світовому ринках. Українське насіння соняшнику, сої, ріпаку та інших культур, їх шроти і олія продаються як на ще не досить організованому внутрішньому ринку, так і на висококонкурентних світових ринках, де ціни змінюються щодня, щогодини і щохвилини. Аби конкурувати на внутрішньому і світовому ринках, ці культури повинні забезпечувати високу врожайність, їхнє насіння — мати високу якість, низьку собівартість і попит покупців. Причому, світову торгівлю тепер організовано так динамічно, що попит, пропозиція, обсяги купівлі-продажу та ціни на світових біржах одразу ж стають відомі як виробникам, так і продавцям та покупцям, у різних кінцях планети. У світовому землеробстві до десятки найважливіших білково-олійних культур включають сою, ріпак, соняшник, бавовник, арахіс, кунжут, льон, рицину, а також пальмове ядро та копру. Обсяги їх сукупного виробництва становлять 306,8 млн т, і вони рік у рік зростають. У торгівлю насінням білково-олійних культур і продуктами їх переробки включені практично всі країни світу. Експорт насіння у 2000 році становив 65 млн т, у тому числі сої — 49,2 млн т, ріпаку — 9,63, соняшнику — 3,31, арахісу — 1,54, бавовнику — 1,08 млн т, копри — 240 тис. т, пальмового ядра — 50 тис. т (загалом на суму близько 17 млрд доларів). Світовий експорт шротів становив 55,3 млн т, олії — 34 млн т. Насіння білково-олійних культур є важливою статтею зовнішньої торгівлі багатьох країн, воно постійно має попит на світовому і внутрішніх ринках. Світовий експорт насіння білково-олійних культур протягом 1990–1999 років збільшився з 36 млн т до 61,83 млн т, або на 71,8% (табл. 1). У його товарній структурі соя становила 70%, ріпак — 16,7, соняшник — 6,1, арахіс —2,4, льон — 1,68, бавовник — 1,65, інші — 1,5%. Головними експортерами сої є США, Бразилія, Парагвай, Канада, Аргентина, Болівія, Китай; ріпаку — Канада, Франція, Австралія, Німеччина, Велика Британія, США; соняшнику —Росія, Україна, Франція, Аргентина, США, Угорщина, Румунія; арахісу —- Аргентина, Китай, США, В’єтнам, Голландія, Індія, Гамбія, Південна Африка; льону — Канада, Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Голландія, Франція, США; рицини — Індія, Парагвай, Пакистан, Танзанія; бавовнику — Австралія, Бенін, США, Сирія, Греція, Зімбабве, Того, Аргентина; кунжуту — Судан, Китай, Ефіопія, М’янма, Нігерія, Гватемала, Мексика, Венесуела; копри — Папуа Нова Гвінея, Бельгія, Індонезія, Вануату, Мозамбік, Шрі-Ланка, Соломонові острови, Філіппіни; пальмового ядра — Панама, Малайзія, Нігерія, Індонезія, Венесуела, Гвінея-Бісау та інші. Головними імпортерами білково-олійної сировини, шротів і олії є промислово розвинені країни, а експортерами — країни, що розвиваються. Україна тут посідає проміжне становище: вона імпортує білково-олійну сировину, маючи водночас значний експортний потенціал. Українська білково-олійна галузь витримує конкуренцію в нинішній кризовий період, і її продукція має попит як на внутрішньому, так і на світовому ринках. Отже, найбільше імпортують насіння білково-олійних культур такі країни: сої — Японія, Китай, Голландія, Мексика, Німеччина, Іспанія, Бельгія, Південна Корея, Велика Британія; ріпаку — Японія, Китай, Німеччина, Мексика, США, Бельгія, Велика Британія, Голландія, Бангладеш; соняшнику — Туреччина, Іспанія, Голландія, Бельгія, Німеччина, Франція, Португалія, Італія; арахісу — Голландія, Велика Британія, Німеччина, Канада, Франція, Мексика, Філіппіни, США, Японія, Індонезія; льону — Бельгія, Німеччина, Голландія, США, Японія, Велика Британія, Франція, Єгипет; рицини — Німеччина, Таїланд, Сингапур, Бразилія, Болгарія; бавовнику — Японія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Італія, США, Південна Африка, Південна Корея, Саудівська Аравія, Греція; кунжуту — Японія, Південна Корея, США, Китай, Єгипет, Туреччина, Голландія, Греція, Сингапур; копри — Сирія, Колумбія, Саудівська Аравія, Коста Ріка, Бельгія, Південна Африка, Бангладеш, Сингапур; пальмового ядра — Малайзія, Велика Британія, Сирія, Колумбія, Саудівська Аравія, Коста Ріка, Бельгія та інші. Ціни на насіння білково-олійних культур за останні 20 років значно змінювалися (табл. 2). Вони залежали від рівня врожаю та обсягів виробництва, попиту на внутрішніх та світовому ринках. Як свідчать проведений нами економічний аналіз і багаторічна практика, для збільшення виробництва білково-олійної сировини в Україні доцільно розширити асортимент вирощуваних білково-олійних культур. На додаток до соняшнику слід (у відповідних регіонах) збільшувати виробництво сої та ріпаку — стратегічних у світі культур, для яких в Україні є сприятливі грунтово-кліматичні умови. А. Побережна,канд. екон. наук, зав. відділомекономіки і менеджменту,Інститут кормів УААН