Сенсація сталася!

В попередньому номері “Пропозиції” (№3, 2003) ми вже повідомляли про позов ніжинської компанії “Сяйво” до Чернігівської митниці стосовно стягнення шкоди, спричиненої неправомірними діями відповідача, який відмовився пропустити експортний вантаж зерна без наявності довідки про його реєстрацію на біржі. При цьому Чернігівська митниця у виправдання своїх дій посилалася на Указ Президента України від 26 червня 2000 року №832/2000 “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку зерна”. Нагадаємо, що згідно пункту 1 “б” зазначеного Указу Президент України не запроваджував порядку, за яким експорт зерна здійснюється лише за експортними контрактами, укладеними та зареєстрованими на акредитованих для таких операцій біржах, а лише зобов’язував Кабінет Міністрів вжити заходів щодо запровадження такого порядку. На виконання зазначеного указу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 20 липня 2000 року №1448 “Про заходи щодо вдосконалення ринку зерна”, якою зобов’язав Міністерство аграрної політики “вжити заходів до посилення вимог до укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів, передбачивши, зокрема, у 15-денний термін затвердження порядку надання товарній біржі висновку про її відповідальність щодо надання послуг з укладання зазначених угод”. На виконання вимог цієї постанови Міністерство аграрної політики видало наказ №139 від 11 серпня 2000 року “Про затвердження порядку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів...”, яким затверджено Порядок надання товарній біржі висновку про її відповідність щодо надання послуг з укладення угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і продовольства для державних і регіональних потреб, їх реалізації з державних ресурсів і державного резерву, що надходить у рахунок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, погашення податкової заборгованості та поставки підприємствам агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, які придбаваються за рахунок коштів державного бюджету, а також до укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за 3510/4731. Господарський суд Чернігівської області під головуванням судді Н. Скорик встановив: “відмова митниці в документальному оформленні документів щодо експорту зерна є неправомірною, оскільки: статтею 2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачено, що суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності керуються принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України. Так Законом України “Про підприємництво” (стаття 3) передбачено, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Статтею 18 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” суб’єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на експорт. Отже, Указ Президента України і прийняті на його виконання Постанова КМУ №1148 від 20 липня 2000 року та “Порядок” суперечать зазначеним законам: обмежують право підприємця самостійно здійснювати підприємницьку діяльність по експорту зерна, вільно розпоряджатися власними зерноресурсами, в тому числі самостійно укладати угоди про продаж зерна, зокрема на експорт, і створюють для підприємця умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами (передбачаючи необхідність звернення до товарної біржі при наявності самостійно укладеного зовнішньоекономічного контракту, понесення додаткових витрат, пов’язаних з укладанням брокерських угод) і тому не можуть застосовуватися для суб’єктів господарської діяльності України.” Керуючись ст. 2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст. 3 Закону України “Про підприємництво”, ст. 18 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, ст. 15 Закону України “Про товарну біржу”, ст. 440 Цивільного кодексу України, ст. 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу суд вирішив стягнути з Чернігівської митниці суму завданої шкоди. Цей прецедент може стати приводом для початку цілої низки аналогічних судових позовів, оскільки зазначений порядок застосовується до всього зернового експорту в Україні. Більше того, цей прецедент створює умови для оскарження дій Президента, спрямованих на обмеження прав учасників зернового ринку. Так, згідно з інформацією ІА “Українські новини” від 7 квітня 2003 року “Президент Леонід Кучма має намір підсилити державне регулювання ринку зерна у зв’язку з кризою на ринку в січні-березні цього року, плануючи підписати відповідний указ. За даними джерела в Кабінеті Міністрів, проект указу про держрегулювання ринку зерна передбачає введення обмежень на експорт зерна щомісячною квотою в розмірі 1 млн. тонн.” Якщо відповідний указ буде підписано, це створить ситуацію, за якої органи державної влади визначатимуть черговість виконання зовнішньоекономічних контрактів суб’єктами підприємницької діяльності, що зможе створити для низки підприємців умови, за якими вони не зможуть виконати свої вже укладені зовнішньоекономічні контракти. Справа ніжинської фірми “Сяйво” дає надію, що такі дії влади вдасться блокувати в законодавчому порядку. Юрій Михайлов