Протидія хворобам озимих зернових і фактори вибору фунгіцидних протруйників

Останнім часом, як відзначають науковці, на озимих зернових усе більше поширюються різні хвороби. На їхню думку, значною мірою це пов’язано з формуванням у патогенів резистентності до ЗЗР. Що знову піднімає тему правильного вибору фунгіцидів, зокрема, фунгіцидних протруйників.

«Досвідчені аграрії помічають, що пшениця вже не переливається на сонці, як колись. Це ознака того, що більшість посівів уражені сапрофітами, зокрема, збудниками фузаріозу та альтернаріозу», — розповідає заступник директора з наукової роботи Інституту фізіології рослин і генетики, доктор біологічних наук Віктор Швартау. Так, у 2015 р. альтернаріозом колосу в Україні було інфіковано залежно від області від 25 до 58% обстеженого зерна озимої пшениці, фузаріозом колосу — від 5 до 54%.

«Ще одним проявом поширення хвороб є випадіння посівів узимку. Зазвичай це пояснюють вимерзанням, попри те, що екстремальних температур не спостерігалося. Справжня ж причина — це ураження фузаріозними кореневими гнилями», — продовжує вчений.

І навіть якщо пшениця не випадає, а дає врожай, його якість суттєво знижується через ураження зерна грибними хворобами. Наприклад, більше чверті світового врожаю зерна забруднено мікотоксинами, що робить його непридатним для вживанням навіть як фураж.

На його думку, один з факторів поширення хвороб є використання імпортного посівного матеріалу, який не тестується на наявність біотипів патогенів, резистентних до фунгіцидів. Річ у тім, що в Європі резистентність патогенів до деяких д. р. перетворилась на суттєву проблему.

Так, резистентні до стробілуринів мутації виявлені у збудників борошнистої роси злаків, септоріозу, снігової плісняви, септорізу колосу пшениці, жовтої плямистості пшениці. Широко розповсюджені мутації, що викликають резистентність до триазолів у збудників борошнистої роси злаків, септоріозу та снігової плісняви, а у перших двох патогенів — ще й до бензімідазолів. Натомість у цих патогенів поки що не виявлено жодної резистентності до карбоксанілу.

Боротьба з резистентністю вимагає комплексу заходів:

максимального використання стійких до хвороб сортів;

уникнення повторних обробок фунгіцидами одного механізму дії і чергування препаратів контактної і системної дії;

дотримання рекомендованих доз внесення фунгіцидів;

використання багатокомпонентних фунгіцидів з множинними напрямками дії;

внесення відповідних елементів живлення.

Підвищують резистентність пшениці до хвороб такі елементи живлення, як фосфор у формі ортофосфату, сірка, хлор, мідь, марганець, цинк, залізо. Зокрема, мідь радять вносити в формі водорозчинного гідроксиду (наприклад, 200–400 г/га Косайду), марганець — у формі сульфату нормою до 0,5 кг/га, а сульфату цинку — до 0,3 кг/га.

Разом з тим європейські фермери та виробники ЗЗР шукають нові, ефективні д. р. та їх комбінації. За словами В. Швартау, ці пошуки показали, що альтернативою стробілуринам можуть виступати такі речовини, як карбендазим або імазаліл. Останній інгібує біосинтез ергостерину у мембранах клітин патогенна і порушує вибірковість проникності його клітинних мембран. Ця д. р. ефективна проти патогенів, стійких до бензимідазолів.

Австралійська урядова організація, що займається дослідженнями зернових культур, встановила, що найефективніший проти борошнистої роси пшениці флутріафол. Це високомобільна системна д. р. захисної та лікувальної дії, яка блокує біосинтез ергостерину на стадії деметилювання, порушуючи тим самим утворення клітинної оболонки і розвиток гіфів міцелію.

Таку саму ефективність протягом перших трьох тижнів зберігав добре відомий українським аграріям препарат на основі пропіконазолу, але в наступні два тижні його ефективність знизилася різко, тоді як флутріафолу — не набагато. Другим же за ефективністю, причому протягом усіх 5 тижнів спостережень, став препарат на основі протіоконазолу і тебуконазолу, який в Україні не продається. Третє місце посів азоксистробін, трохи відстав вищезгаданий відомий в Україні препарат, зразу за ним — флуквіконазол. Далі розташувались тріадименол, флуксапіроксад і тріадимефон, ефективність якого суттєво знизилася в останні два тижні досліду.

Досліди Одеського СГІ в 2015–17 роках показали, що найвищу ефективність проти комплексу хвороб (фузаріозна і гельмінтоспоріозна кореневі гнилі та тифульозна снігова пліснява) показали протруйники на основі одразу трьох д. р. — один на основі протіоконазолу, тебуконазолу і флуопіраму, інший  на основі флутріафолу, тіабендазолу та імазалілу. Високу ефективність вони показали й проти грибів роду Pytium, при цьому другий протруйник показав вищу ефективність, а двокомпонентний протруйник (карбоксин+тірам) не показав і половини ефективності, продемонстрованої трьохкомпонентними препаратами.

Також високу ефективність проти гельмінтоспоріозної кореневої гнилі показали протруйник на основі азоксистробіну, тебуконазолу і флудіоксонілу та два двокомпонентних (тритіконазол+піраклостробін і тритіконазол+прохлораз). Крім того, останній показав також високу ефективність проти тифульозної снігової гнилі. Вищезгадані двокомпонентні протруйники показали також порівняно високу ефективність проти фузаріозної кореневої гнилі. Найнижчу ж ефективність знову проявив протруйник на основі карбоксину і тіраму.

Загалом же при виборі протруйника вчені радять враховувати перш за все результати фітоекспертизи насіння, щоб зрозуміти, яких саме проблем можна очікувати в процесі вегетації. Також рекомендується брати до уваги:

фітосанітарний стан ґрунтів;

попередник;

можливість ретардантного ефекту;

вологість насіння;

чутливість сорту до певних д. р.;

фізіологічну зрілість насіння;

глибину зернової борозенки;

варіювання форми насінин;

гідрофільність насіння;

масу 1000 насінин;

наявність у насіння оболонки.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com