Шкодочинні мишоподібні гризуни завдають значних економічних збитків галузі рослинництва: впродовж останнього десятиріччя ними заселені до 45 % площ сільськогосподарських угідь, а кількість колоній мишоподібних гризунів на окремих площах може сягати 150 і більше на гектар.
Мишоподібні гризуни завдають шкоди продовольчим і фуражним фондам, пасовищам, плодоовочівництву, городництву, садівництву та лісництву. Восени вони знищують сходи ярових та озимих культур, улітку різноманітні кормові та зернові рослини, восени знищують перші озимі сходи та поїдають їх протягом всієї зими, утворюючи під сніговим покривом цілу мережу розгалужених ходів. Місцями широкого поселення мишоподібних гризунів є також поля багаторічних трав, соняшнику, цукрових буряків тощо.
За даними міжнародної організації з продовольства, за рік гризуни можуть знищити на складах світу таку кількість продукції, якою можна було б прогодувати 150 млн. людей.
Шкода, якої завдають гризуни, дуже значна через великий потенціал їх розмноження, тривалість життя і спосіб живлення. Усі мишоподібні гризуни риють у землі шпари, де ховаються від несприятливих зовнішніх умов, ховаються від хижаків, ростять потомство. Живуть колоніями, кількість шпар в колонії коливається від 5 до 20.
У цих тварин дуже сильно розвинений інстинкт самозбереження, про що свідчить їх висока плодючість. Так, за три роки приплід пари пацюків становить 850 особин, а за життя вони можуть дати потомство понад 2 млн. голів. Дуже інтенсивно розмножуються миші і полівки: вже у віці 12–30 днів полівки стають статевозрілими і можуть дати 7–8 приплодів в середньому по 5–6 голів молодняку щоразу.
Мишоподібні гризуни характеризуються високою ненажерливістю. За рік один пацюк може з’їсти 16–18 кг зерна. Миші насіннєїдні. Вони роблять запаси, яких їм може вистачити на 1–2 роки життя. Полівки запасів не роблять, тому вони активні упродовж року і живляться здебільшого соковитою рослинністю.
У боротьбі з гризунами застосовують запобіжні та винищувальні заходи. Запобіжні заходи спрямовані на створення несприятливих для них умов, таких як проведення суцільної зяблевої оранки, знищення бур’янів, збирання решток урожаю тощо. Однак ефективність цих заходів не дуже висока.
З метою знищення шкідливих гризунів застосовують механічний, хімічний і бактеріологічний методи боротьби.
Механічний метод боротьби з гризунами полягає в використанні різних видів пасток. Його головними недоліками є трудомісткість та обмеженість радіусу дії, що обумовлює його застосовувати при незначній кількості гризунів і тільки в приміщеннях.
Хімічний метод боротьби зі шкідливими гризунами зараз дуже поширений. Хімічні родентоциди, які сьогодні застосовуються в Україні, є ефективними, але не відповідають сучасним санітарним вимогам, оскільки у 28 % випадків вони містять фосфід цинку, а у 41 % — бродифакум. Обидві речовини є небезпечними для здоров’я людини та тварин. Окрім того, хімічні препарати у разі повторного застосування можуть викликати рефлекторно-захисні реакції у гризунів.
Суть бактеріологічного методу полягає у застосуванні препаратів, створених на основі бактерій, патогенних для гризунів і безпечних для людей, свійських та корисних диких тварин.
Цей метод порівняно з іншими має низку переваг:
- його ефективність становить 80–100 %;
- у разі повторного застосування не викликають у гризунів утворення рефлекторно-захисних реакцій;
- застосовувати можна у різноманітних природних і господарських умовах, у будь-яку пору року;
- окупність витрат на застосування бактеріальних препаратів перевищує 60 разів.
В Інституті сільськогосподарської мікробіології розроблено ефективний бактеріальний препарат Антимишин, призначений для боротьби з полівками, мишами (хатньою, курганчиковою, малятко) та пацюками на посівах зернових культур, ріпаку, багаторічних трав, пасовищах, в оранжереях, парниках, розсадниках плодових і лісових дерев, а також у різних господарських спорудах (гаражах, підвалах, складах тощо).
Препарат виготовляють на основі культури бактерій, вирощених на зерновому середовищі, патогенних для мишоподібних гризунів, але безпечних для людини, свійських і корисних диких тварин.
Препарат може бути застосований у будь-яку пору року, навіть взимку, однак краще рано навесні за чисельності понад 10 колоній і пізно восени за наявності 50 колоній на 1 га.
При обробці посівів, сінокосів, пасовищ при суцільному розташуванні колоній гризунів препарат розсівають рівномірно по всій площі із розрахунку 1,5- 2 кг на 1 га, а при вогнищевому розташуванні колоній препарат розкладають у шпари по 5-30 г на колонію. Для обробки великих площ Антимишин можна вносити за допомогою розкидувача мінеральних добрив (РОУ-6, МВУ-6, МТТ-4). У приміщеннях препарат розкладають у місцях скупчення гризунів у принадні ящики з отворами або шпари. У складах, теплицях, зерносховищах для боротьби з мишами препарат розкладають з розрахунку 50–100 г на 100 м2. Періодично перевіряють наявність препарату та докладають свіжого доти, поки принада буде залишатись цілою. Боротьбу з гризунами припиняють у тому випадку, коли препарат більше не поїдається. За повторного заселення гризунів до 40% нових шкідників знищується без внесення додаткових доз препарату за рахунок пере зараження.
Характеристика зернового препарату Антимишин

За умови дотримання санітарно-гігієнічних правил і рекомендацій при роботі з ним бактеріальний зерновий препарат Антимишин для боротьби зі шкодочинними гризунами є безпечним для здоров’я людини та тварин.
В сучасних умовах, коли пріоритетним напрямом у сільськогосподарському виробництві є отримання екологічно чистої продукції, застосування бактеріального препарату Антимишин для боротьби зі шкодочинними гризунами є актуальним.
Н. Кравченко, кандидат вет. наук; О. Дмитрук, Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН України
м. Чернігів