Юрій Аллазаров: «Сушити кукурудзу можна швидше й дешевше»

У фермерському господарстві «Аллазаров» на Київщині кукурудзу вважають культурою № 1 і називають «нафтою» агробізнесу. Проте виростити високий урожай — лише половина справи. Не менш важливо вчасно зібрати зерно, висушити його та забезпечити належні умови зберігання. Щоб не залежати від примх погоди й диктату перекупників, у господарстві створили власну систему доробки та зберігання зерна.

Сьогодні тут працюють чотири зерносушарки, а найновіший комплекс із теплогенератором NEK 300 від компанії «НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» дає змогу висушувати до 700 т кукурудзи на добу за сприятливих умов. При цьому як паливо використовують деревну щепу та пелети із соломи олійних культур.

Ми поговорили з головою ФГ «Аллазаров» Юрієм Аллазаровим про вибір сушильного обладнання, особливості роботи на альтернативному паливі, реальну економіку сушіння та практичні секрети вирощування кукурудзи.

Чому підлогові склади, а не силоси

Щороку у ФГ «Аллазаров» збирають 8–9 тис. т кукурудзи. Значно менші обсяги припадають на інші культури: до 2 тис. т пшениці, близько 1 тис. т соняшнику та до 500 т сої.

Для зберігання зерна облаштували п’ять підлогових складів та ангарів загальною місткістю близько 15 тис. т. Від будівництва металевих силосів свідомо відмовилися, віддавши перевагу складам, які дають змогу гнучко розміщувати зерно різних культур і формувати окремі партії.

Для переміщення зерна використовують три навантажувачі — два Manitou та Kramer. Вони забезпечують роботу всього комплексу: переміщують зерно всередині складів, завантажують його до приймальної ями та подають альтернативне паливо в теплогенератор.

Одна потужна сушарка замість трьох малопродуктивних

Приблизно у 90 % випадків кукурудза надходить із поля вологою. За сприятливих умов її вологість становить 16–20 %, проте нерідко збирання відбувається за показників 22–25 %. А в складні роки, як було торік, зерно доводиться молотити за вологості 28 % і навіть вище. За таких умов сушіння стає одним із найбільш ресурсомістких етапів виробництва.

Нині у господарстві працюють чотири сушарки. Три з них — менш потужні агрегати з продуктивністю від 60 до 80–100 т на добу. Основним комплексом стала сушарка з теплогенератором NEK 300 виробництва компанії «НОВИЙ ЕЛЕВАТОР». Її паспортна продуктивність становить 300 т на добу, однак за відповідних умов фактичний показник у господарстві сягає 500–700 т кукурудзи.

Юрій Аллазаров, голова ФГ «Аллазаров»

За словами Юрія Аллазарова, новий комплекс виявився значно ефективнішим та економічнішим в обслуговуванні, ніж три малопотужні сушарки разом. Завдяки його продуктивності весь обсяг кукурудзи, який господарство збирає за сезон, — 8–9 тис. т — можна висушити приблизно за десять днів.

«Якщо вологість зерна становить 16–17 % і потрібно зняти лише 2–3 відсоткові пункти, можемо за добу висушити до 700 т. Якщо ж кукурудза надходить із вологістю 25–27 %, а тим більше 28–30 %, продуктивність суттєво падає — до приблизно 250 т на добу. Багато залежить від початкової вологості та гібриду. Це обов’язково потрібно враховувати під час вибору сушарки», — пояснює керівник господарства.

Вища продуктивність важлива не лише для збільшення обсягів сушіння. Вона дає змогу швидше проходити пікові навантаження під час збирання, скорочувати простої транспорту та зменшувати ризики, пов’язані з несприятливою погодою.

«Наприклад, можна витрачати ті самі 1500–2000 кВт·год електроенергії на добу, але висушити весь обсяг за чотири дні замість двох тижнів. Тому з економічної точки зору така сушарка за роки експлуатації себе легко окупить», — вважає Юрій Аллазаров.

«Разом ми будуємо нову сушарку»: як комплекс адаптували до потреб господарства

Сушильний комплекс працює вже четвертий сезон. За цей час його неодноразово вдосконалювали, пристосовуючи до особливостей виробничих процесів у господарстві.

Одним із перших рішень стало облаштування завальної ями. Це спростило розвантаження зерна та дало змогу уникнути зайвого навантаження на стрілу навантажувача Manitou.

Згодом біля сушарки встановили бункер для сухого зерна. Він допомагає мінімізувати простої транспорту: поки автомобіль відвозить готове зерно на ваги або до складів, сушарка продовжує працювати й подавати наступні порції до бункера. Завдяки цьому для перевезення зерна достатньо однієї машини з одним водієм.

Ще одне вдосконалення стосувалося сушильної колони. У господарстві допрацювали зону охолодження зерна та збільшили швидкість обертання вентилятора, щоб поліпшити продування зернової маси за максимальної продуктивності комплексу.

Юрій Аллазаров наголошує, що такі зміни стали результатом спільної роботи господарства та виробника обладнання. У компанії «НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» навіть використовують девіз «Разом ми будуємо нову сушарку» й ведуть спеціальний журнал, у якому фіксують побажання аграріїв-практиків.

«Мабуть, це один із найкращих сервісів. Саму сушарку вони змонтували за два робочі дні, хоча я думав, що це триватиме місяць. Якщо щось незрозуміло — завжди розкажуть і покажуть. Був у нас випадок, коли вийшов із ладу двигун приводу “шторки”. За дві доби його знайшли й замінили», — розповідає керівник.

Простота експлуатації відчутна й у повсякденній роботі. Для обслуговування комплексу в нічну зміну достатньо двох працівників — оператора та машиніста навантажувача. Удень, залежно від навантаження, залучають до чотирьох людей.

«Хлопці, коли стають до сушіння на цій сушарці, кажуть: “Це наче з ЮМЗ пересів у John Deere”», — усміхається Юрій Аллазаров.

Альтернативне паливо: що вигідніше — щепа, пелети чи кукурудза

Для сушіння зерна у господарстві використовують деревну щепу та пелети із соєвої або ріпакової соломи. Щепу переважно заготовляють самостійно під час розчищення лісосмуг, а за потреби докуповують паливо або використовують пелети.

За словами керівника, альтернативне паливо цілком конкурентне традиційним енергоносіям. До того ж робота на щепі та пелетах дає змогу гнучко регулювати тепловий режим сушіння.

«Газ має свою теплотворну здатність, і ми не можемо довільно збільшувати його температуру горіння. А щепою можемо забезпечувати високу температуру горіння та регулювати тепловий режим. Якщо потрібно подати теплоносій із температурою 119 °C, це можливо. Вище не піднімаємо, бо зростає навантаження на піч. Тому щепою або пелетами досить легко керувати температурою», — пояснює Юрій Аллазаров.

На сезон господарство орієнтовно потребує 700–800 м³ щепи. Однак точний обсяг заздалегідь визначити складно: усе залежить від вологості зерна, погодних умов і тривалості сушіння.

Якщо кукурудза надходить із вологістю 17–20 %, запланованого запасу щепи зазвичай вистачає. За вологості 22–25 % продуктивність знижується з 700 до 450–500 т на добу, а загальна тривалість сушіння збільшується.

«За добу сушарка спалює близько 70 м³ щепи та випаровує приблизно 3 тис. тонно-відсотків вологи. За вищої початкової вологості проблема полягає не лише у витратах палива за добу, а й у тому, що сушарка довше працює з кожною партією. Замість десяти днів можемо сушити двадцять, а замість 700 м³ щепи знадобиться близько 1000 м³. Тоді доводиться докуповувати пелети», — розповідає керівник.

Минулого сезону запасів палива не вистачило, тому для досушування врожаю господарство навіть використовувало саму кукурудзу.

«Якщо вже висушена кукурудза коштує 7000 грн за тонну, а пелети торік коштували 12 500 грн/т, то кукурудза виходить найдешевшим видом палива. На добу для сушіння нам потрібно дев’ять тонн кукурудзи, 13,5 т пелет або 70 м³ щепи. Якщо перевести все у гроші, саме кукурудза виявляється найдешевшою», — каже Юрій Аллазаров.

Водночас він зауважує, що економічні розрахунки потрібно робити для конкретних умов і цін. Вартість палива, його теплотворна здатність, витрати на транспортування та обслуговування теплогенератора можуть суттєво змінювати кінцевий результат.

Не менш важлива й температура навколишнього середовища. За словами керівника, якщо за температури повітря близько 30 °C витрати палива мінімальні, то під час збирання в мороз до –10 °C вони можуть зрости у два-три рази. Значна частина енергії в такому разі витрачається на початкове прогрівання холодного зерна.

Чому власна щепа може бути дорожчою за куповану, але залишається вигідною

На запитання, який вид альтернативного палива він вважає найзручнішим, Юрій Аллазаров відповідає, що за низкою параметрів перевагу мають пелети.

«Пелети займають менше місця, тому навантажувачу доводиться менше працювати. Якщо на добу потрібно 15 м³ пелет, бункер теплогенератора місткістю один кубометр треба заповнити 15 разів. А якщо щепи потрібно 70 м³, то й завантажувати її доведеться 70 разів», — пояснює він.

До того ж щепу зберігають на віддаленому складі, тому її потрібно додатково доставляти до сушарки.

Проте господарство продовжує самостійно заготовляти деревне паливо. Причина не лише в забезпеченні сушарки ресурсом, а й у необхідності розчищати поля від деревної та чагарникової рослинності.

За словами Юрія Аллазарова, за 18 років без належного догляду самосійний клен і чагарники можуть просуватися в поля на 25–40 м. Щороку господарство розчищає близько 2 км лісосмуг, а отриману деревину переробляє на щепу.

«Якщо купувати щепу з доставкою, це коштує близько 1000 грн за кубометр. Та, яку ми виготовляємо самі, виходить навіть дорожчою, адже задіяно багато техніки та людського ресурсу: бензопили, причепи, трактор, автомобілі, які працюють і перевозять деревину. Тому не можна просто порахувати собівартість щепи й на цьому зупинитися.

Для мене тут інший розрахунок: Я звільняю землю. Якщо розчистив лісосмугу, то повернув площу, яку можна використовувати для вирощування сільськогосподарських культур», — пояснює керівник.

Таким чином, економічний ефект від самостійної заготівлі палива в господарстві оцінюють комплексно. До нього входять не лише витрати на сушіння зерна, а й користь від розчищення земель і відновлення можливості їх повноцінного використання.

Окремий резерв для підвищення ефективності — зерноочищення. Наразі спеціального очисного обладнання у господарстві немає, оскільки сучасні комбайни забезпечують достатню чистоту зерна. Проте Юрій Аллазаров вважає, що встановлення зерноочисної машини могло б бути доцільним: відходи очищення можна було б використовувати як додаткове паливо.

Виростити кукурудзу — лише половина справи

ФГ «Аллазаров» не лише вирощує зернові й олійні культури, а й ділиться досвідом з іншими аграріями. На базі господарства проводять Дні поля, куди приїжджають фермери з різних областей України.

Особливу увагу приділяють порівнянню гібридів у однакових ґрунтово-кліматичних умовах. Для цього закладають спеціальні демонстраційні ділянки, де висівають продукцію різних виробників. Наприклад, на одному з таких полів вирощували близько 40 гібридів кукурудзи та 17 гібридів соняшнику.

«Ми давно порівнюємо характеристики гібридів, але раніше висівали максимум п’ять-десять варіантів. А зараз дійшли до того, що висіваємо сорок гібридів», — розповідає Юрій Аллазаров.

Під час зустрічей обговорюють строки сівби, системи захисту рослин, вибір техніки та технологічні прийоми. Однак окремий блок присвячують післязбиральній доробці, адже саме на цьому етапі нерідко визначається кінцева економіка вирощування.

«Посіяти кукурудзу, звісно, може кожен. А от як її зібрати, куди покласти, з якою вологістю та чим сушити — це вже складніші питання», — переконаний керівник.

Навіть високоврожайний гібрид, правильно підібраний до умов господарства, може створити проблеми, якщо підприємство не має достатніх потужностей для сушіння та зберігання. Вологе зерно потребує додаткових витрат, а затримка зі збиранням чи доробкою підвищує ризики втрати якості.

Саме тому інвестиції у сушильне обладнання та складську інфраструктуру Юрій Аллазаров розглядає як невіддільну частину технології вирощування кукурудзи. Важливо не лише отримати високий урожай, а й мати змогу зберегти його якість, обрати вигідний час продажу та не втратити зароблене через нестачу потужностей у найгарячіший період сезону.

О. Єрмоленко
o.yermolenko@univest-media.com