Як збільшити врожай ріпаку озимого: п’ять кроків. Чек-лист дій для ранньовесняного догляду за посівами

У сьогоднішніх умовах для українських фермерів дедалі важливішим стає пошук ефективної технології вирощування озимого ріпаку. Врожай цієї культури найпростіше реалізувати за вигідними з огляду на витрати цінами.

Останніми роками температурні режими впродовж зими в Україні досить мінливі. Так само складно спрогнозувати інтенсивність опадів і наявність снігового покриву. Тому раз на тиждень слід обов’язково перевіряти стан посівів озимого ріпаку. Це дасть змогу контролювати стан рослин на кожному полі та вчасно обрати момент для азотного підживлення. У разі браку вологи може бути ухвалено рішення про підживлення озимого ріпаку в нетрадиційно ранні терміни.

Важливо визначити реальний відсоток «живих» рослин на полі порівняно з осінніми даними. Розрахунок підживлення проводиться з огляду на те, що для формування 1 ц врожаю озимий ріпак потребує 6,5 кг діючої речовини азоту.

Щоб мінімізувати обсяги внесення азотних добрив, бажано мати точні результати вмісту азоту в ґрунті. Обмежені бюджети агрокомпаній змушують шукати оптимальні види азотних і азотно-сірчаних добрив для підживлення. Це може бути КАС із домішкою сірки чи сульфат амонію. Внесення сірки обов’язкове, адже це критично важливий елемент для розвитку ріпаку.

У ранньовесняному догляді за посівами озимого ріпаку високу ефективність демонструє застосування легких ротаційних і вичісувальних борін. Це дозволяє усунути ґрунтову й льодову кірку, видалити з поля відмерлі фрагменти рослин і частину бур’янів у фазі білої нитки. Вчасне проведення такої операції відчутно покращить фітосанітарну ситуацію на полі й знизить обсяги використання засобів захисту рослин. Утім, механічним способом вдається знищити лише частину смітної рослинності на полі. Наполегливо рекомендується застосовувати ефективні препарати проти злакових і багаторічних бур’янів. Зокрема, високоефективним буде поєднання таких дієвих гербіцидів, як Фюзілад Форте^® і Лонтрел™ Гранд.

Зміна клімату і, як наслідок, підвищення середньодобової температури взимку сприяють успішній перезимівлі шкідників озимого ріпаку. Тому для вчасного проведення захисних заходів, зокрема проти прихованохоботників, слід уже на початку відновлення весняної вегетації озимого ріпаку виставити в посівах ловильні чашки-пастки. Що точніше буде обрано час для першого внесення препарату, то вищі шанси на надійний захист. Для першої ранньовесняної обробки проти імаго стеблових прихованохоботників рекомендується використовувати такий перевірений препарат, як Карате^® Зеон. Для другої весняної обробки з метою контролю ріпакового квіткоїда найкраще обрати інноваційний інсектицид Пленум^®, що застосовується у фазу бутонізації. Якщо ж у цей період відмічається комплексне заселення посівів ріпаковим квіткоїдом і прихованохоботниками (з найпізніших хвиль міграції останніх), то в такому разі доцільно провести обробку баковою сумішшю препаратів Пленум^® та Карате^® Зеон.

Для контролю хвороб озимого ріпаку рано навесні, коли з’являються ознаки ураження пероноспорозом й альтернаріозом, посіви обприскують фунгіцидом Ридоміл^® Голд. Також добре зарекомендувала себе практика застосування препарату Тіовіт Джет^® після відновлення вегетації навесні. Надалі у фазу видовження стебла, за його висоти 15–25 см, проводять обробку регулятором росту — фунгіцидом Сетар^®, що стимулюватиме додаткове гілкування, забезпечить більш дружне цвітіння та захистить весняний приріст від хвороб. Далі протягом вегетації для контролю фомозу, альтернаріозу, білої гнилі застосовують фунгіцид Амістар^® Голд.

Після відновлення вегетації бажаним буде проведення позакореневого внесення органічних стимуляторів, таких як Квантіс^®. Це дасть змогу рослинам озимого ріпаку краще й швидше відновитися після зимового спокою та інтенсивніше використовувати елементи живлення з ґрунту.

Наполегливо рекомендується листове внесення борвмісних препаратів, адже бор — один із найкритичніших мікроелементів для розвитку озимого ріпаку. Також високу ефективність демонструє позакореневе внесення сульфату магнію та інших сірковмісних добрив у нормі 1–2 кг/га.