Українські цукор та кордон: митно-тарифне регулювання експортно-імпортних операцій з цукром України

У даній статті торкнемося окремих проблем, пов’язаних з питанням “Чи сприяє розвитку цукробурякового виробництва в Україні митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності з цукром?”

У сезоні’2008 очікується виробництво близько 1,5 млн т бурякового цукру в Україні з вітчизняної сировини (1,9 млн т — у 2007 та 2,6 млн т — у 2006 р.). Основною причиною зменшення виробництва цукру є скорочення площ посівів буряків на 30% (до 400 тис.га за зібраної в 2007 р. площі 577 тис.га).
До того ж, Україна як член СОТ взяла на себе зобов’язання імпортувати 260 тис. т цукру-сирцю із тростини. За виходу 96% це дорівнює 250 тис. т цукру білого. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю із тростини” від 30 листопада 2006 р. № 404-V, яким і передбачено ввезення вказаного обсягу тростинного цукру-сирцю за пільгової ставки ввізного мита 2% митної вартості. На 2009–2010 рр. Міністерство економіки України пропонує встановити квоту на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини зі ставкою мита 2% митної вартості на рівні: 2009 р. — 263,9; 2010 р. — 267,8 тис.т. Національна асоціація цукровиків України “Укрцукор” прогнозує значне погіршення стану галузі за ввезення в країну цукру-сирцю відповідно до узятих Україною перед Світовою організацією торгівлі зобов’язань, тому що бурякове виробництво об’єктивно неконкурентоспроможне, порівняно з тростинним, через природно вищу собівартість. За розрахунками асоціації, у разі ввезення в Україну цукру-сирцю в обсязі 260 тис.т в країні закриється 20–22 цукрових заводи середньої потужності, виробництво цукрових буряків зменшиться більш ніж на 2 млн т, Державний бюджет недоотримає більше 700 млн гривень.
Слід відмітити, що ввезення обсягу цукру (близько 200–300 тис. т) на пільгових умовах — звичне явище для України (табл.1).
За імпортних поставок цукру-сирцю на загальних засадах ставка ввізного мита становить 50% митної вартості, але не менше 0,3 євро за 1 кілограм.
Якщо розглядати сирець як додаткову сировину для вітчизняних цукрових заводів у бурякове міжсезоння і на фоні їхньої недозавантаженості навіть у сезон переробки солодких коренеплодів, то імпорт сирцю на пільгових умовах — це бажана підмога для українських цукроварень у частині сировинного забезпечення та зайнятості персоналу. Але “осідання” цукру, отриманого із сирцю, природно дешевшого за буряковий, на внутрішньому ринку — це “заслонка” для розвитку цукробуряківництва, а отже, — і сегменту на 100% вітчизняної цукрової промисловості.
Для більшої повноти характеристики митно-тарифного регулювання поставок сировини для виробництва цукру в Україні та наслідків запровадження мита того чи іншого рівня зазначимо таке.
Бурякопостачальницький сезон для українських цукрових заводів 2005 р. відзначився характерним особливим явищем: швидкопсувна сировина — цукрові буряки — на переробні підприємства України поставлялась також із-за кордону. В 2005 р., за даними Держкомстату, в Україну було імпортовано 108,6 тис. т солодких коренеплодів. Завезли цей обсяг буряків із Білорусі (67,3 тис. т), Польщі (21,4 тис. т) і навіть із Литви (20 тис. т). У 2006 р. було ввезено в Україну з ближнього зарубіжжя 24,9 тис. т цукрових буряків. У 2007 р. було імпортовано 18,6 тис. т солодких коренеплодів: 15,7тис. т із Литви та 2,9 — із Польщі.
Вирішальну провокуючу роль у цьому процесі в умовах загального дефіциту цукрової сировини зіграло зниження (Закон України “Про внесення змін до деяких законів України” від 7 липня 2005 р., № 2775) ставки ввізного мита на цукрові буряки з 30 до 20% митної вартості.
Яким же чином держава регулює перетин українського кордону уже готового “білого золота”?
Спочатку — коротко про обсяг експорту-імпорту білого цукру України. Цукор, задіяний в експортно-імпортних операціях країни, становив 1–2% (а в 2007 р. і того менше) вітчизняного виробництва.
Експортні поставки цукру останніми рокам були незначними, наприклад, у 2007 р. становили лише 5,2 тис.т (рис. 1). Річ у тім, що експортне мито на цукор в Україні не застосовується.
Поставки цукру в Україну за імпортом також невеликі (2007 р. — 12 тис. т). Однією з причин цього є те, що імпортне мито на цукор було досить високим і стабільним: з 2001 р. — 50% митної вартості, але не менше 0,3 євро/кілограм.
Розрахунки свідчать про недостатню ефективність установлених митних тарифів на цукор з точки зору забезпечення захисту внутрішнього ринку.
Співставлення внутрішніх цін з цінами на цукор на Лондонській біржі з урахуванням чинного мита в 50% митної вартості показало, що ціна на Лондонській біржі за курсом долара США НБУ у сумі з митом в 2008 р. була вищою за внутрішню ціну на умовах поставки EXW: на початку року — на 9%, у березні — на 18%, напередодні вступу до СОТ на початку травня та зразу ж після вступу (з моменту ратифікації Верховною Радою Протоколу про вступ 16 травня 2008 р. та набуття повноправного членства в організації через 30 днів) — на 14–15%, а в середині літа — на 10% (табл.2).
Невід’ємною частиною протоколу про вступ України до СОТ є графік тарифних товарних зборів в Україні на 2008 р., згідно з яким Верховною Радою встановлені ставки ввізних мит на продукцію і товари відповідно до вказаних зобов’язань: депутати проголосували за прийняття в цілому відповідного законопроекту № 2351–1. Нові ставки ввізного мита за товарними групами 01–24 мають застосовуватись з 1 січня 2009 р. Так, ввізне мито становитиме: на цукор — 50% митної вартості без нижньої межі у євро (не менше 0,3 євро/кг, тобто відмінена комбінована форма мита), на інші види цукру — 5% митної вартості замість ставки у єврообрахуванні (0,3 євро/кг). Це фактично буде означати зменшення імпортних тарифів: наприклад, за митної вартості цукру 350 дол. США/т мито в 50% митної вартості становитиме 175 дол. США/т, або 850 грн/т; за середньої митної вартості інших видів цукру 480 дол. США/т мито в 5% становитить 24 дол. США, або 115 грн/т, а мито, рівне 0,3 євро/кг, дорівнює 300 євро/кг, або понад 2300 грн/тонна.    
Як протекціоністський захід для захисту внутрішнього ринку вітчизняної продукції може бути застосоване додаткове спеціальне ввізне мито на різні види цукру, що дозволяється СОТ за певних обмежувальних умов: в розмірі не більше 1/3 рівня звичайної ставки та можливості виконання встановлених правил розрахунку (за ціною CIF-порт імпортера за три останні роки). Але навіть за наявності законного права на застосування додаткового мита на цукор та цукор-сирець таке введення може відбутися тільки на четвертий рік після вступу до СОТ. Крім того, оскільки, за даними Департаменту статистики СОТ, внутрішнє виробництво цукру в Україні становить близько 2 млн т у рік, Україна може не мати підстав для встановлення додаткового мита за імпорту до 630 тис. т білого цукру, оскільки, згідно з міжнародною практикою, без введення додаткового мита завозиться не менше третини середнього річного виробництва білого цукру.

С. Стасіневич,
канд. екон. наук., провід. наук. співробітникк НДІ економіки і менеджменту агропромислового виробництва,
доцент Національного аграрного університету