Три хвости від череди

Брак якісної молочної сировини зводить нанівець усі заходи переробних підприємств з технічного переоснащення

Голова асоціації “Укрмолпром” Василь Бондаренко теж цим дуже переймається. Показує папери, які свідчать: останніми роками молочна череда в нашій державі скоротилася з 8,5 млн до 3 млн корів. Причому спад поголів’я найбільше вразив сільгосппідприємства. В усіх сільгосппідприємствах від коров’ячого стада залишилося лише 600 тис. голів. Вступ України до СОТ тільки ускладнює ситуацію. Справа не тільки в тому, що якісне молоко, яке потрапляє на заводи, коштує для вітчизняних підприємств, як у Польщі, 35 євроцентів за кілограм. Інтереси молокозаводів щодо сировини здебільшого поширюються саме на великотоварні сільгоспвиробництва, від яких можна очікувати якість. Але такого молока мало. А на дядьківських подвір’ях, де тепер утримують 2,4 млн корів, — по одній-дві на обійсті, — якості, яка влаштовує переробників, домогтися важко. Тож тепер реалізацію на зовнішньому ринку продукції, виготовленої з молока, видоєного вручну, СОТ категорично заборонила. На внутрішньому ринку вона теж не користується попитом. Але іншого молока для переробки у нас немає. Молокозаводи, щоб зробити сировину якіснішою, йдуть на додаткові затрати: здійснюють подвійне очищення, подвійну пастеризацію, закуповують бактофуги. Тобто, каже Василь Бондаренко, змушені вдаватися до заходів, які можуть гарантувати випуск якісної і безпечної для споживача молочної продукції.
— Саме дефіцит якісної сировини, — розповідає він, — є проблемою із проблем. Минув рік, як до національного стандарту “Молоко коров’яче. Вимоги при закупівлі” введено гатунок “екстра”, для якого загальне бактеріальне обсіменіння не має перевищувати 100 тисяч одиниць в 1 куб. см. Які показники відтоді отримали? З початку року молока гатунку “екстра” на переробку надійшло всього 543 тонни — менше одного відсотка загальної кількості сировини. Коментарі тут зайві. Зрозуміло, повністю відмовитися від молока, яке виробляють у господарствах населення, на сьогодні неможливо. Тому, виходячи з реальної ситуації, що склалася в скотарстві, змушені погодитися на введення до національного стандарту “Молокосировина” показників безпечності для молока другого гатунку. Але з такою сировиною молочна продукція стає неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках, а зі вступом України до СОТ, створенням зони вільної торгівлі з країнами ЄС виникає реальна загроза втратити позиції і на внутрішньому ринку.
За словами Василя Бондаренка, галузь зазнає збитків і через низьку купівельну спроможність наших співгромадян. За фізіологічної норми споживання — 380 кг молочної продукції в перерахунку на молоко для однієї особи — цього року очікується реалізувати 200–205 кг (торік було 218), тобто нижче за фізіологічну норму на 40–45%. Це при тому, що молоко й молочні продукти є життєво важливими в раціоні харчування. У вартості споживчого кошика їхня частка становить 16%. Якщо порівняти рівень споживання з кращими для галузі часами, то побачимо, що в 1990 та 1991 роках було досягнуто показника 370 кілограмів.
У цілому, виробництво молока за вісім місяців нинішнього року, порівняно з відповідним періодом 2007-го, зменшилося на 4,2%. Знизився й обсяг виготовленої молокопродукції майже всіх видів, крім сирів та консервів. Так, кількість випущеного молока скоротилася на 1,3% до відповідного періоду минулого року, сухих молочних продуктів поменшало на 7,9, масла вершкового — на 8,4, кисломолочних сирів — на 2,1, морозива — на 4,2, казеїну — на 11,6%. Лише обсяги виробництва жирних сирів збільшено на 5,1% та молочних консервів — на 7,7 відсотка.
За словами голови асоціації, кількість молокопереробних підприємств теж зменшилася. Якщо торік їх було 345, то в першому кварталі 2008 року залишилося 292. Пояснюється це, зокрема, тим, що молочна галузь — капіталомістка, окупність її — 10–12 років.
— Більшість інвесторів, — сказав Василь Бондаренко, — не ризикує вкладати кошти в розбудову галузі на такий термін, а її потрібно зберегти й розвивати, як це роблять наші сусіди. Приміром, прибалтійські країни, Польща будують молочні ферми з 50-відсотковою державною компенсацією. У Білорусі щорічно створюють фонд підтримки виробників сільськогосподарської продукції, продовольства й аграрної науки, в який відраховують 2–3% виручки від реалізації діяльності всіх галузей виробництва. В Україні є досвід, коли для розвитку виноградарства спрямовують незначні відрахування від акцизного збору. Таким досвідом треба скористатися.
До речі, під час інспектування комісія ЄС відзначила не тільки низьку якість української сировини, а й високу оснащеність молокопереробних підприємств, які залишилися працювати. Хоча брак якісної сировини практично зводить нанівець усі заходи молокозаводів з технічного переоснащення, і впровадження сучасних технологій виробництва.  

Галина Квітка