Ринок у цифрах

Ринок овочів характеризується сезонністю. Основна маса овочів надходить із фермерського сектору та домогосподарств. Має місце тенденція зростання цін на овочеву продукцію, що в т. ч. пов’язано з інфляційними процесами.

Останніми роками обсяги виробництва овочів і баштанних культур нарощуються за рахунок підвищення врожайності та збільшення зібраної площі (табл. 1, рис. 1). Зокрема, в 2006/07 МР виробництво цієї продукції становило 114,1% до рівня 2004/05 МР. Одночасно змінюється структура виробництва — з урахуванням попиту переробників і споживачів (на ринку свіжих овочів).
Основні площі культивування овочевих культур сконцентровано в регіонах із найбільш сприятливими умовами для їхнього вирощування. Так, основна маса помідорів і цибулі ріпчастої надходить на ринок із господарств Донеччини, Дніпропетровщини, Миколаївщини, Херсонщини, Запорізької області та Криму; огірків — з Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської, Черкаської та Херсонської областей; капусти — зі Львівської, Київської, Харківської, Дніпропетровської, Полтавської областей (ранньої — із Закарпаття, Криму та Одещини).
Основні обсяги овочевих і баштанних культур в Україні виробляють господарства населення. Концентрація виробництва в господарствах населення обумовлює низьку товарність продукції за підвищеної собівартості. До 2005/06 МР частка домогосподарств у загальному обсязі виробництва названої продукції зростала, сягнувши 89,1%, але в 2006/07 МР дещо знизилась (до 87,8%).
На внутрішньому ринку в цілому спостерігається тенденція підвищення цін на овочеву продукцію. Так, на міських ринках у середньому за 2006/07 МР подорожчали проти 2005/06 МР цибуля ріпчаста й морква — в 1,3 раза; буряки — в 1,2; часник — в 1,4 раза.
Для ринку овочів характерними є коливання цін залежно від періоду сезону, а також у регіональному розрізі. Щодо каналів реалізації у період масового збирання врожаю і, відповідно, різкого збільшення пропозиції, як водиться, ціни на овочеву продукцію на міських ринках складаються нижчі, ніж у торговельній мережі. Проте в інші періоди навпаки: на міських ринках вони на 10–20% вищі, ніж у торговельній мережі, через те що продукція, яка надходить на продовольчі ринки, має кращий товарний вигляд і більше відповідає вимогам споживачів.
Попри нарощування власного виробництва овочів і баштанних культур, зростає також їхній імпорт в Україну. Обсяг імпорту цього року, якщо порівняти з 2005 р., збільшився в 2,1 раза (табл. 2).
Основними постачальниками помідорів є Молдова (42,7%); капусти — Польща (42,6%); цибулі ріпчастої — Китай (30,2%) і Азербайджан (17,8%).
За збільшення обсягів виробництва овочів зростає й експорт продукції овочівництва з України. У 2006 р. проти 2005 р. істотно зріс експорт свіжих помідорів (у 3,2 раза), огірків (у 3,6), сушених бобових (в 1,5 раза).
Основними ринками зовнішнього збуту українських овочів у 2006 р. були: помідорів — Білорусь, Росія; огірків — Росія, Угорщина; цибулі — Румунія, Польща; бобові сушені — Індія, Італія, Іспанія.
Проблема просування овочевої продукції на зовнішній ринок пов’язана з орієнтацією на світові стандарти якості та норми безпеки продуктів харчування. Основою формування якісної овочевої продукції та продуктів її переробки є стандартизація і сертифікація, розробка та впровадження комплексної системи управління якістю.
Серед найголовніших важелів підвищення конкурентоспроможності продукції — зниження витрат на її виробництво, в т. ч. за рахунок підвищення продуктивності праці, впровадження енергоощадних технологій вирощування, культивування нових високоврожайних сортів і гібридів. Серед основних чинників успіху овочівників — добре налагоджений маркетинг виробленої продукції.

Р. Демченко,
ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН