Погляд у корінь бурякових проблем

Площі скорочуються, врожайність падає, заводи закриваються, цукор дорожчає...

Вітчизняні цукровари нинішній сезон переробки називають украй невдалим і намагаються привернути увагу можновладців до проблем галузі. Солодкі корені майже зібрано. Очікуваний виробничий показник у 9,6 мільйона тонн буряків не надто вражає, якщо знати, що торік було 13,7 мільйона.
Цьогоріч у ланці поле - цукроварня встановлено ще кілька рекордів зі знаком "мінус".
Перший - мізерна площа посівів. Буряки нині копали з 326 тисяч гектарів. Рік минулий був для галузі не надто успішним, але тоді коренеплоди збирали з 377,2 тисячі гектарів.
Другий - впала середня врожайність. З не надто вражаючого торішнього показника у 355 центнерів з гектара тепер вона взагалі знизилася до рівня 2007 року - менш як 300 ц/га.
Третій антирекорд - нинішнього року цукру буде зварено як ніколи мало: лише 1 мільйон 259 тисяч тонн. Цифра непокоїть ще й тому, що це, навіть за оптимістичними розрахунками, мінімум на 500 тисяч тонн менше, ніж потрібно для внутрішнього споживання. А значить, доведеться докуповувати цукор за кордоном. Торік у країні було зварено 1573 тисячі тонн, позаторік - 1859 тисяч. Тенденція до спаду очевидна.
Четвертий - у процесі цукроваріння брав участь 51 завод. У 2008-му - 70 підприємств, у 2007 - 110. Прикро тепер згадувати, що за часів проголошення незалежності в Україні працювало 192 цукроварні. Цифри доволі красномовні. Тут і втрачені робочі місця, і соціальне благополуччя окремих населених пунктів, що "при трубі", й штучно "збанкручені" так званими бізнесменами підприємства, які потім вирізали й здавали на металобрухт потужності, накопичуючи таким чином первинний капітал.
Повертаючись до проблем нинішнього року, експерти нарікають і на погодні катаклізми. Адже найпесимістичніші післяпосівні прогнозні показники не були меншими за 1,5 мільйона тонн звареного цукру. Виходить, галузь недоотримала 241 тисячу тонн солодкого піску. Найголовніший серед природних негараздів - нищівне сонце й відсутність упродовж 40-90 діб опадів. Деінде вміст вологи не перевищував 15-30 мм в орному шарі грунту, що значно нижче за оптимальні показники погодно-кліматичних умов.
Якщо взяти до уваги, що посуху пережили 200 тисяч гектарів коренеплодів (61 відсоток висіяного), стає зрозумілою причина низької врожайності.
Спеціалісти зазначають, що посуха призвела до ущільнення грунту, його розтріскування та масового ураження рослин хворобами та кореневими гнилями. Окремі рослини втратили листя, навкруги коренеплоду утворилась лунка, з якої вона легко витягувалася. На полях зафіксувалися ділянки, на яких кількість рослин з повністю всохлим листям становила від 25 до 70 відсотків. Коренеплоди, що їх витягували з грунту, були муміфіковані. Значна кількість зовнішньої поверхні уражена пліснявою, за розрізування вздовж спостерігалося ураження хвостової частини гнилями, тканини мали колір від світло-коричневого до чорного. У деяких рослин уже в полі розвився слизистий бактеріоз. Окремі були наповнені в'язким слизом темного кольору.
Погода-погодою, а рослини виявилися не стійкими до кореневих гнилей у багатьох господарствах ще й через використання ними розрекламованого насіння гібридів буряків іноземної селекції, стверджує дехто з цукровиків. На заводах такі коренеплоди довго не зберігаються, переробляти їх складно. Крім цього, вихід цукру з таких солодких коренів менший, а його вміст у мелясі підвищується.
У вересні-жовтні з погодою також не склалося, тож через відсутність опадів не відбулося очікуваного приросту маси коренеплодів.
Збирати масово буряки (здебільшого через погоду) почали запізно. З запізненням на 14 діб запрацювали й цукрові заводи, які для старту не могли своєчасно накопичити сировину. Це також знизило виробіток цукру.
На самих заводах відтермінування переробного сезону пояснюють ще кількома причинами. По-перше, відсутністю на більшості підприємств власних обігових коштів та кредитних ресурсів, що не дало виробникам можливості наперед оплатити природний газ. По-друге, частина заводів уклала угоди на газ, але його постачання "Нафтогаз України" не здійснював - затримка до 10 діб.
Насамкінець можна зробити ще кілька висновків. Незважаючи на значні витрати, що понесли господарства за вирощування буряків, фактична врожайність становить близько 300 ц/га, що, своєю чергою, зумовило підвищення собівартості виробництва коренів в межах 300 гривень за тонну за мінімальної закупівельної ціни 258 гривень за тонну. Важко також не погодитися з окремими фахівцями: аналіз процесу цукроваріння показав значні організаційні недоліки та потребу удосконалення механізму. Ще один висновок: цукор не дешевшатиме, але у збільшенні ціни на нього є свої переваги для виробників солодкого піску й бурякосійних підприємств. Зацікавленість у його продукуванні й у розширенні посівних площ наступного року зростатиме. Як це дивно, але високі ціни на солодкий пісок, яких (на жаль, для споживача) не уникнути, схоже, й стане тим вирішальним стимулом зацікавленості у збільшенні виробництва.

Галина Квітка