НА ПШЕНИЧНОМУ ПОЛІ

- Україна входить до десятки найбільших виробників пшениці у світі;
- У 1990 році українські хлібороби зібрали 30,4 млн т пшениці, а в 2003-му — 3,6 млн т;
- У сезонах 2001/02 та 2002/03 рр. було експортовано рекордні обсяги української пшениці;
- Неврожай 2003 року призвів до імпорту в Україну майже 3,6 млн т продовольчої пшениці;
- Минулого сезону закупівельні ціни на пшеницю 3-го класу в країні становили понад 1300 грн/т.

Наша держава є одним з найбільших виробників пшениці у світі. У 2001 та 2002 роках, отримавши рекордні врожаї цього зерна (понад 20 млн т), Україна не тільки увійшла до десятки основних країн-виробників, а й спромоглася стати одним із провідних світових експортерів пшениці упродовж двох сезонів поспіль.

Проте потенційні можливості наших хліборобів, як свідчать незалежні експерти, є набагато більшими. В Україні, в разі підвищення середньої врожайності культури до рівня провідних європейських країн, можна збирати понад 40 млн т пшениці щороку, навіть при деякому скороченні посівних площ. Питання тільки в тому, чи зможе країна переварити таку кількість зерна та закріпитися на світовому ринку пшениці, потіснивши потужних експортерів — США, Австралію чи Канаду? Найближчими роками — навряд чи, але у перспективі цей потенціал можна і треба буде використовувати.

Світове виробництво пшениці останніми роками становить у середньому 570–580 млн т і за обсягами поступається лише зерновій кукурудзі (приблизно 600 млн т). Проте у торгівлі зерновими їй немає рівних — приблизно 105 млн т щороку, тоді як обсяги торгівлі кукурудзою тільки в останні чотири роки збільшилися до середньорічного показника 75 млн т.

Найбільшими виробниками у світі є країни ЄС-15, які загалом збирають приблизно 95–105 млн т щороку, а також Китай — 95–100, Індія — 65–75, США — понад 60 та Росія — 35–45 млн т. Далі слід назвати Австралію та Канаду (по 20–25 млн т), Пакистан (19–20 млн т) та Туреччину (по 16–18 млн т), а також Аргентину (15–16 млн т) та Казахстан (понад 12 млн т).

Зазначимо, що серед перелічених країн деякі навіть змушені імпортувати пшеницю для задоволення внутрішніх потреб, тоді як Австралія, Аргентина, ЄС, Канада та США реалізовують її на світовому ринку у досить значних обсягах відносно власного виробництва (від 60 до 80%), тобто це експорторієнтовані країни. Щорічний обсяг торгівлі пшеницею перевищує показник у 100 млн т (за винятком кількох сезонів), і західні аналітики вважають, що існує певна тенденція до збільшення цього показника.

В Україні найбільше виробляється саме зерна пшениці (головним чином, озимої) — 50–55% валового збору всіх зернових та зернобобових культур. Частка продовольчої пшениці (зерно 3-го та 4-го класів) у загальному її обсязі становить від 55 до 70%. Вирощують пшеницю майже всі регіони, але основне виробництво зосереджено у 15–17 областях. Так склалося історично і така ситуація існує сьогодні. Тому регіони, які самі не виробляють пшеницю у достатній кількості, закуповують її або у сусідніх областях, або за кордоном (в основному, в Росії та Казахстані).

Обсягами щорічного виробництва Україна суттєво поступається таким потужним продуцентам пшениці, як Китай, Індія та США, хоча отримувати стабільні врожаї на рівні 20–25 млн т для наших аграріїв не є досить важким завданням. До речі, саме таким було виробництво пшениці з кінця 80-х по 1993 р., а рекордним можна назвати 1990 рік, коли її було намолочено понад 30 млн т. Найменший урожай за останні 50 років було отримано торік — 3,6 млн т, що по’язано з дуже несприятливими погодними умовами, внаслідок чого значна частина посівів озимої пшениці загинула.

На нестабільність валових зборів пшениці в Україні впливає досить низька середня врожайність культури, що пов’язано більшою мірою з недотриманням аграріями агротехнологічних норм та, меншою мірою, з несприятливими погодними умовами. За роки незалежності при більш-менш стабільних посівних площах урожайність рідко перевищувала рівень у 30 ц/га, тоді як у провідних європейських країнах цей показник удвічі вищий. І це в Україні, яка має достатню кількість високопродуктивних районованих сортів озимої пшениці вітчизняної селекції з потенційною врожайністю 70–80 ц/га.

Непогані врожаї пшениці у 2001 та 2002 роках, а також сприятлива кон’юнктура на світовому ринку дали змогу українським трейдерам суттєво збільшити експорт зерна — 5,49 млн т у сезоні 2001/02 рр. та 6,5 млн т у 2002/03 рр. За підсумками цих двох сезонів, Україна посіла шосте місце серед країн-експортерів. А українська пшениця (в основному кормова) вивозилася до ЄС, Північної Африки, Близького та Далекого Сходу. Загалом її закуповували понад 30 країн світу.

Але минулорічний неурожай змусив поступитися своїми позиціями на світовому ринку і з експортних поставок переключитися на імпорт. Минулого сезону Україна імпортувала понад 3,5 млн т продовольчої пшениці для покриття своїх внутрішніх потреб. У цей період закупівельні ціни на неї в Україні були найвищими за всі роки незалежності — понад 1300 грн/т. Проте невдалий сезон позаду, і цього року врожай пшениці очікується на рівні 17–18 млн т, що дасть змогу не тільки повною мірою забезпечити внутрішні потреби у данному зерні, а й також експортувати значні обсяги на світовий ринок.

Тетяна Степаненко