О. Маслак, канд. екон. наук, керівник Центру стратегічних досліджень АПК, Сумський національний аграрний університет
Закінчення. Початок у №9/2014
Вексельне фінансування та гарантовані платежі
Останніми роками набув популярності новий інструмент залучення ресурсів — вексельне фінансування. Такий спосіб фінансових відносин є зручним для всіх учасників ринку: аграріїв — виробників сільськогосподарської продукції; банківських установ, що забезпечують своєчасність проведення розрахунків; виробників ресурсів, тобто техніки, насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин тощо; та постачальників ресурсів — комерційних структур, що забезпечують надходження ресурсів від їх виробника до споживача. Вексель дає можливість аграріям при закупівлі ресурсів відстрочити термін оплати шляхом емісії цінного паперу, який гарантує проведення оплати через визначений період часу.
Така форма розрахунків використовується за попередньої домовленості з постачальниками про прийняття векселя та з банками про надання гарантій проведення майбутнього платежу (авалювання). Постачальники, своєю чергою, розраховуються векселем із виробниками товару, тобто знімають з себе всі можливі ризики. Термін такого фінансування, як правило, не перевищує 12 місяців. Вигіднішим для аграріїв є випуск векселів у разі співробітництва з великими постачальниками. Проте такі цінні папери можуть випускатися за стандартних програм з авалювання векселів, які пропонують банки своїм клієнтам незважаючи на розміри підприємств та масштаби їхньої діяльності.
У разі співробітництва з великими постачальниками вексельна схема розрахунків має свої переваги для всіх її учасників. По-перше, для аграріїв вексель суттєво дешевше порівняно з банківським кредитом. Його середня ставка дисконтування становить від 3 до 6%. По-друге, покупці продукції при розрахунках векселем можуть отримувати додаткові знижки (дисконти). По-третє, відсутня валютна прив’язка. Усі валютні ризики беруть на себе виробники. Проте, як правило, такі ризики враховуються під час формування ціни товару. Окрім цього, покупці отримують додаткові переваги, такі як навчання персоналу з нововведень у фінансових розрахунках, своєчасне постачання ресурсів тощо. Для банків такі операції вигідні через отримання комісійного доходу та вирішення питання з ліквідністю.
Банківські установи також пропонують аграріям такий фінансовий інструмент, як система гарантованих платежів. Середня ставка за користування такими ресурсами становить 4%. Проте в даному випадку діють більш жорсткі умови співробітництва. Зокрема, аграрії-покупці і постачальники мають бути клієнтами одного банку через те, що всі гарантовані платежі фіксуються в Інтернет-банку. Окрім того, при таких розрахунках відсутні партнерські програми гарантованих платежів постачальниками з виробниками товарів. Тому такі угоди можуть завершитися на початковому етапі, оскільки нестимуть валютні і кредитні ризики, що не закладені в початкову ціну.
Аграрії покладають великі надії на інструмент аграрних розписок. Їх формально було введено для українських агрокомпаній у березні 2013 р. з прийняттям нового Закону України «Про аграрні розписки» (№ 5479-VI). За основу такого фінансового інструменту взято позитивний досвід бразильських фермерів, які активно використовували розписки для розрахунків. Розписки, у своїй основі, передбачають заставу майбутнього врожаю в обмін на ресурси, необхідні для його вирощування. Вони бувають двох видів: товарні — зобов’язання поставити визначений товар і фінансові — зобов’язання провести розрахунки. При цьому всі розписки підлягають обов’язковому нотаріальному засвідченню. У цьому і криється причина того, що новий інструмент так і не знайшов практичного застосування. Єдиний реєстр аграрних розписок поки не створено. До того ж, враховуючи нововведення, потрібен час на навчання нотаріусів і тестування реєстру. За різними оцінками, повноцінно такий фінансовий інструмент може запрацювати лише на початку 2015 р.
Державне фінансування
Однією з більш поширених можливостей отримання державного фінансування є участь у форвардних закупівлях, які здійснює ПАТ «Аграрний фонд». Форвардні закупівлі передбачають укладання угоди купівлі-продажу на визначені види зерна з його поставкою в майбутньому. Тобто предметом такою угоди є зерно, що буде вироблене в новому маркетинговому році. При цьому авансова оплата за товар здійснюється після укладання форвардного контракту.
Аграріям вигідні такі угоди, тому що вони надають можливість отримання коштів за майбутню продукцію на перших етапах її вирощування та можуть використовуватися при догляді за посівами, збиранні врожаю тощо. Укладання форвардних контрактів та наступні розрахунки за ними здійснюються виключно за ринковими цінами, що зафіксовані на біржовому ринку в період проведення поставок товару.
Розмір авансового платежу Аграрного фонду становить 50–70% вартості форвардного контракту, розрахованої на основі індифікаційної ціни для відповідного виду та якості зерна. Остаточна ціна визначається на основі середньозваженої ціни, що становила впродовж трьох торгових сесій на Аграрній біржі або сертифікованих товарних біржах у період виконання контракту, враховуючи суму отриманого авансу та плати за фінансування на підставі середньозваженої облікової ставки за даними Національного банку України.
Загальний обсяг закупівель зерна Аграрним фондом за форвардними контрактами у 2014 р. становив 910 тис. т на суму 1,18 млрд грн. Враховуючи ситуацію в країні, потребу вітчизняних аграріїв у фінансових ресурсах, Аграрний фонд з 1 вересня поточного року запровадив форвардні закупівлі зерна врожаю 2015 р. Тобто до початку посівної кампанії.
Об’єктами таких закупівель виступатиме зерно пшениці 2–4 класів, жита — 1–3 класів та ячменю 3 класу. Загальний обсяг закупівель становитиме 1,2 млн т зерна. Виплата авансових платежів здійснюватиметься таким чином, що 50% аграрії отримують восени після огляду посівів страховою компанією, 20% — за результатами перезимівлі озимини. Остаточні розрахунки здійснюватимуться за ринковими цінами під час поставок зерна. Розмір авансових платежів розраховується на основі індифікаційних цін для поточного маркетингового періоду для визначених культур у розрізі класів. Аграріям, які зарекомендували себе як надійні партнери за результатами виконання форвардних контрактів врожаю 2014 р., тобто своєчасно, в повному обсязі та згідно з контрактом провели поставки зерна, Аграрний фонд готовий надавати частину першого авансового платежу до проведення посівних робіт і, відповідно, огляду посівів страховими компаніями.
Обсяги мінімальних партій, запропонованих аграріями для продажу на умовах форвардних поставок, мають становити для пшениці не менше — 100 т, жита — 50 , ячменю — 100 т. Заявки на участь у форвардній кампанії 2015 р. приймаються у регіональних представництвах ПАТ «Аграрний фонд» в обласних центрах.
У рамках проведення закупівель зерна врожаю 2015 р. на умовах форварду станом на 15 вересня подано заявок на 530 тис. т від 122 аграріїв, укладено контракти на поставку 490 тис. т майбутнього врожаю. Згідно з укладеними контрактами cума авансових платежів становить понад 850 млн грн, із яких 112 млн уже надійшло аграріям. Більш активну участь в укладанні форвардних контрактів спостерігають у аграріїв Херсонської, Полтавської, Черкаської та Сумської областей.
До недоліків такої системи державного фінансування можна віднести витрати на страхування посівів. Так, виплати авансового платежу за умовами закупівель можна здійснюватися тільки після підтвердження страховою компанією взяття цих посівів на страхування. До того ж необхідно оформляти досить об’ємний пакет документів. Проте, порівняно з іншими умовами зовнішнього залучення коштів для ведення господарської діяльності, вона є більш доступною та привабливою.
Зовнішні запозичення
До зовнішніх запозичень належать IРО (Initial Public Offering — перша публічна пропозиція акцій), випуск єврооблігацій, залучення кредитів від банків-нерезидентів тощо. Період 2013 — першого півріччя 2014 р. виявився неоднозначним для українських аграрних компаній, цінні папери яких котирувалися на міжнародних біржах. Так, ціни на акції більшості українських агрохолдингів мали тенденцію до зниження. На це впливали економічна та політична ситуація в Україні, періодичні повідомлення про можливість дефолту окремих компаній, а також падіння світових цін на окремі види зерна.
У 2012–2013 рр. жодна українська агрокомпанія не здійснила ІРО. Лише окремі холдинги випускали єврооблігацій на початку 2013 р. При цьому доводилося розміщуватися кілька разів, оскільки перші підписки не набрали достатніх коштів. За даними аналітиків, негативний вплив мала ще й економічна криза на Кіпрі, де зареєстровано ці компанії. Після погіршення економічної ситуації і зниження суверенних кредитних рейтингів України міжнародні ринки капіталу та боргового фінансування для українських компаній поки що закриті. До того ж ситуація навряд чи зміниться до початку 2015 р.
Інший шлях, який можуть обрати для себе аграрії, — залучення більш дешевих кредитних коштів від іноземних фінансових установ, у тому числі і від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) або Міжнародної фінансової корпорації (ІFС). За даними ЄБРР, цей банк прокредитував вітчизняних аграріїв у 2013 р. на 160 млн євро і не збирається призупиняти кредитування. Порівняно з традиційним банківським кредитуванням, кредити, залучені від подібних організацій, мають значно меншу відсоткову ставку (до 10% у валюті), тому більш вигідні для позичальників. Однак вартість обслуговування таких кредитів, зокрема перебудови організації фінансової роботи компанії для відповідності вимогам до позичальника є великою. До того ж доступ до таких кредитів можуть отримати переважно великі компанії.
Популярним наразі стало залучення зарубіжного фінансування під страхове забезпечення експортних кредитних агенцій (ЕКА) — організацій, створених у країнах — експортерах техніки та обладнання для стимулювання збуту продукції. Для українських аграріїв діють програми ЕКА США, Японії, Великої Британії, Німеччини, Франції, Нідерландів та інших країн. Перевагами такого кредитування є: нижчі відсоткові ставки, невеликі обсяги фінансування, що робить подібний інструмент доступним не тільки для великих, а й середніх за розміром агроформувань; відсутність застави, а саме заміна її на страхування; можливість окремого фінансування передоплати терміном до одного року. При цьому сума передоплати становить від 15%. Недоліками такого кредитування є необхідність оформлення поруки і гарантій, що призводить до додаткових витрат із перевірки та підготовки документації. Разом з тим, необхідно проводити страхові платежі, які збільшують ефективну відсоткову ставку. До того ж у 2014 р. деякі з таких програм виявилися неактивними для України через значне зниження фінансового рейтингу країни.
Отже, легких шляхів вирішення питання фінансування немає. Кредити під низькі ставки складно отримувати та обслуговувати, кредити під високі ставки більш доступні, але є важким тягарем для аграріїв. Проблеми з ліквідністю в банківській системі, невизначеність у бізнес-середовищі України, політичні та зовнішні ризики 2014 р. впливають на доступність фінансування. Банкам, інвесторам та аграріям разом із законодавцями необхідно домовлятися і шукати спільні шляхи вирішення наявних проблем.