Молоко не з двору, а з ферми

Молоко та молочні продукти належать до групи “найбільш соціальних” товарів. Між тим, виробництво молока стає селянам невигідним через низькі закупівельні ціни: коли літр молока дешевший за пляшку мінералки, виробник втрачає інтерес до молочного бізнесу.

Переробники ж виправдовують низький рівень закупівельних цін невисокою якістю молока з селянських подвір’їв.
Як примирити інтереси виробників і переробників молока? Про це — інтерв’ю експерта агроринку, директора інформаційної компанії “ПроАгро” Миколи Верницького.
— Пане Миколо, як Ви оцінюєте нинішню ситуацію на ринку молока?
— Ситуація залишається складною. Насамперед це виявляється у швидкому скороченні молочного стада, в скороченні виробництва молока, у зростанні цін на нього. Останнім часом виросли закупівельні ціни. З одного боку, це добре для виробника — проте й нинішнє зростання не покриває усіх його витрат.
— Якими ж, на Ваш погляд, мають бути закупівельні ціни, щоб зацікавити виробника?
— Це складне питання. Адже виробники завжди зацікавлені у вищих цінах, а переробники — в нижчих. Я б тут поставив питання дещо інакше. Переробники кажуть, що вони платять виробникам рівно стільки, скільки коштує це молоко, тобто відповідно до його якості. І ціна на молоко від великих виробників і від селянських господарств може відрізнятися на 60–80 копійок за літр саме зважаючи на його якість. Я б переформулював Ваше запитання таким чином: що треба, щоб виробники могли виробляти дешеве та якісне молоко, як у всьому світі? Бо ж не секрет, що наше молоко не дуже якісне і разом з тим досить дороге. І саме це породжує масу проблем на ринку.
— Якою, на Вашу думку, має бути державна підтримка виробників молока?
— На ринку час від часу виникають дискусії: а чи не варто відмінити цю підтримку взагалі? Якби не нинішня фінансова криза, то відмови держави від підтримки виробників молока, мабуть, ніхто б і не помітив... Проте нині говорять, що в умовах кризи така відмова боляче вдарить насамперед по господарствах населення.
Проте я впевнений у тому, що пільги для виробників молока скасовувати доведеться — з однієї простої причини: господарства населення взагалі не повинні займатися виробництвом молока для харчової промисловості, хоча нині саме вони дають переважну більшість сировини переробним підприємствам. Адже це нині породжує проблеми з якістю молокопродукції та гальмує розвиток великого товарного виробництва молока.
А разом з відміною пільг селянам треба запропонувати якісь інші варіанти соціальної підтримки, спрямовані на підвищення рівня життя на селі.
З іншого боку, держава має зосередитися на підтримці великих виробників молока, бо лише вони можуть виробляти якісну та недорогу продукцію. От для них і треба було б збільшити розміри державних дотацій і доплат. Проте вони мають бути жорстко прив’язані до якісних показників.
Адже Україна, приєднавшись торік до Світової організації торгівлі, не користується можливістю постачати свою молочну продукцію на світові ринки лише тому, що якість українського молока не відповідає світовим стандартам. І ми нічого не робимо задля його підвищення.
— А як вирішується питання держпідтримки виробників молока в інших країнах — членах СОТ?
— Практично в жодній країні не існує державних дотацій із виробництва молока для господарств населення. В усіх розвинених країнах дотується товарне, або промислове, виробництво молока. В європейських країнах і від такої підтримки вже відмовились, бо там спостерігається  перевиробництво молока. США та деякі інші країни продовжують підтримувати своїх виробників досить високими дотаціями. Але треба зазначити, що й обсяги виробництва, і ціни там такі, що переробна промисловість не потребує закуповувати молоко в приватних господарствах або завозити його з-за кордону.
І завданням України, на мій погляд, так само має стати переведення виробництва молока на промислову основу.

Інтерв’ю вів
Сергій Пономарьов