І май­же ніяких га­рантій

Нині доводиться вкладати чимало коштів, але незрозуміло, за якою ціною господарства зможуть продавати вирощене

Г. Квітка
Спеціаль­но для жур­на­лу «Про­по­зиція»

Аг­рарії Ук­раїни за­вер­шу­ють посівну кам­панію. Се­ред зер­но­вих гос­по­дар­ст­ва відда­ють пе­ре­ва­гу ку­ку­рудзі. На 26 травня її бу­ло висіяно на 4,728 млн га (96% до про­гно­зу), греч­ки — на 128 тис. (78%), про­са — на 88 тис. га (80%). Се­ред олійних куль­тур най­по­пу­лярніший зно­ву со­няш­ник — 4,4 млн га, соя зай­має 1,6 млн.
Уро­жайні про­гно­зи такі: мож­на з упев­неністю го­во­ри­ти, що хлібо­ро­би збе­руть ко­ло­со­вих мен­ше, ніж торік. Бо й ози­мих з осені висіяно мен­ше, і крим­ські ла­ни більше не вра­хо­вує ук­раїнська ста­ти­с­ти­ка. Та, по­при це, спо­жи­ва­чеві не вар­то пе­рей­ма­ти­ся і стур­бо­ва­но бігти до крам­ниць для по­пов­нен­ня хлібно-бо­рош­ня­них за­пасів. Зер­на но­во­го вро­жаю бу­де вдо­с­таль, ад­же в країні ко­ло­со­вих ви­ро­щу­ють знач­но більше, ніж потрібно для внутрішньо­го спо­жи­ван­ня.
Тре­ба ска­за­ти, що ниж­чим, ніж торік, очікується й вал ку­ку­руд­зи. Хо­ча, з од­но­го бо­ку, умо­ви для висіву та ве­ге­тації сходів нині че­рез до­стат­ню зво­ло­женість грун­ту спри­ят­ливі, з дру­го­го — ті самі дощі з гра­дом і гро­за­ми місця­ми до­б­ря­че по­шко­ди­ли рос­ли­ни пізніх куль­тур, що мо­же впли­ну­ти на їхню вро­жайність. До то­го ж деінде про­ти хлібо­робів «по­пра­цю­ва­ли» нічні трав­неві за­мо­роз­ки.
Ще од­на із ре­алій нинішньої посівної — де­що вщух­ла бо­роть­ба у влад­них кабіне­тах що­до до­три­ман­ня гос­по­дар­ст­ва­ми сівозмін. Приміром, у квітні Мін­агро­політи­ки дек­ла­ру­ва­ло про ско­ро­чен­ня площ під со­няш­ни­ком на 13% — до 4,2 млн га. Але аг­рарії ви­со­коліквідну куль­ту­ру, яка, втім, вис­на­жує грунт, сіють швид­ки­ми тем­па­ми. Схо­же, зва­жа­ю­чи на си­ту­ацію у країні, нині — не до по­ру­шень зі сівозміна­ми. Олія — од­на з най­важ­ливіших ек­с­порт­них куль­тур. То­му вла­да за­плю­щує очі на збільшен­ня площ під со­няш­ни­ком.
Тут го­ло­вне: дай Бо­же, хо­ча б висіяли!.. Ад­же кре­ди­ту­ван­ня сільгоспви­роб­ників ус­клад­не­не: ма­ло хто по­зи­чає, ко­ли по­руч про­хо­дять бой­ові дії. Паль­не і до­б­ри­ва не­де­шеві. За­со­би за­хи­с­ту над­то до­рогі, бо прив’я­зані до ва­лют­но­го кур­су. Тоб­то нині до­во­дить­ся вкла­да­ти чи­ма­ло коштів, але бен­те­жить не­виз­на­че­ність: за якою ціною гос­по­дар­ст­ва змо­жуть про­да­ва­ти ви­ро­ще­не? Та й вза­галі, на сході країни нині пле­ка­ти вро­жай хлібо­ро­бам — пред­став­ни­кам однієї із най­мирніших про­фесій — над­то склад­но, ад­же до­во­дить­ся ду­ма­ти про свою без­пе­ку та жит­тя влас­них ро­дин. Хто га­ран­тує, що ближ­че до осені не відбе­руть ви­ро­ще­не «для по­треб ре­во­люції»? У гос­по­дар­ників є техніка, ре­сур­си, вро­жай… Ви­хо­дить, і во­ни під прицілом — у них є що бра­ти…
А се­ред га­рантій, які хлібо­роб мо­же от­ри­ма­ти на­пев­не, — кліма­тич­но-по­год­ний про­гноз: че­рез ран­ню вес­ну і жни­ва бу­дуть ранні. Со­няш­ник зби­ра­ти­муть уже в се­ре­дині серп­ня… 
       
Виріши­ли ре­алізу­ва­ти цу­кор із дер­жав­них засіків…

Але де­шев­шим со­лод­кий пісок від то­го у ма­га­зи­нах не стає. Еко­номічних підстав для збільшен­ня оп­то­вої ціни цу­к­ру до 1 ве­рес­ня не­має. Та­кий про­гноз оп­ри­люд­ни­ла прес-служ­ба Міна­гро­політи­ки. За пла­на­ми, «з ме­тою стабілізації ціни на внутрішньо­му рин­ку... прий­ня­то рішен­ня про то­вар­ну інтер­венцію цу­к­ру до серп­ня в об­сязі 150 тис. т. У травні Аг­рар­ним фон­дом бу­де ре­алізо­ва­но 30–35, у червні — 40–45 тис. т».
Утім, навіть як­що наміри справ­дять­ся, істот­но­го зде­шев­лен­ня со­лод­ко­го піску в се­зон кон­сер­ву­ван­ня очіку­ва­ти не вар­то. У травні, приміром, цу­кор ма­ли відпу­с­ка­ти по 9282 грн/т. Плюс ви­т­ра­ти на до­став­ку і тор­го­вельні над-
­­­бав­­ки — отож уроздріб кіло­г­рам ко­ш­ту­ва­ти­ме по­над 10 грн.
Пред­став­ни­ки га­лузі підтри­ма­ли наміри вла­ди про­да­ти со­лодкі за­па­си з Аг­ро­фон­ду, мов­ляв, цу­кор до дер­жав­них засіків за­ку­по­ву­ва­ли ще чо­ти­ри ро­ки то­му, збігає термін зберіган­ня.
І нині, буцімто, го­ло­вне за­вдан­ня — не стільки зби­ти ціни (на рин­ку ні ажіотаж­но­го по­пи­ту, ні дефіци­ту не спо­с­терігається), скільки, влас­не, за вигідною ціною про­да­ти цу­кор і взя­ти гроші, які ніби­то підуть на прид­бан­ня до Аг­рар­но­го фон­ду вер­ш­ко­во­го мас­ла та су­хо­го мо­ло­ка. Чи, мож­ли­во, во­се­ни бу­дуть спря­мо­вані на за­купівлю цу­к­ру но­во­го вро­жаю, щоб уник­ну­ти тра­диційно­го на ту по­ру ціно­во­го об­ва­лу на «со­лод­ко­му» рин­ку.
У га­лу­зевій асоціації за­спо­ко­ю­ють: на скла­дах підприємств за­лиш­ки цу­к­ру до­статні — при­наймні 300 тис. т. Оп­тові ціни за ос­танні місяць-півто­ра істот­но не зміню­ва­ли­ся і ста­нов­лять 8–9 тис. грн/т. Але за­во­ди не поспіша­ють збу­ва­ти го­то­ву про­дукцію, не демпінгу­ють. Ад­же, логічно розмірко­ву­ють на пе­ре­роб­них підприємствах, як­що при­род­ний газ во­се­ни ко­ш­ту­ва­ти­ме до 500 дол. за ти­ся­чу ку­бо­метрів, то цу­кор но­во­го вро­жаю теж бу­де до­ро­гим.
Вод­но­час політич­на си­ту­ація зму­шує підприємства за­ду­ма­ти­ся над аль­тер­на­тив­ни­ми дже­ре­ла­ми енергії, щоб хо­ча ча­ст­ко­во відмо­ви­ти­ся від ви­ко­ри­с­тан­ня при­род­но­го га­зу.
На­га­даємо, цьо­горіч у гос­по­дар­ст­вах усіх ка­те­горій цу­к­рові бу­ря­ки зай­ма­ють 326 тис. га (торік — 291 тис. га,
2012-го — 458, 2011-го — 532 тис. га). Сіяли цу­к­ристі в оп­ти­мальні терміни та, здебільшо­го, ви­со­ко­якісним насінням, тож за спри­ят­ли­вих по­год­них умов уро­жайність очікується на рівні 420–450 ц/га. І, за оп­тимістич­ни­ми про­гно­за­ми Мін­агро­політи­ки, бу­де ви­роб­ле­но 1,75–1,8 млн т цу­к­ру, чо­го цілком ви­с­та­чить для внутрішньо­го спо­жи­ван­ня.