Сімейний бізнес на землі: нові правила, нові питання

Фактично, закон запроваджує нову форму господарювання. Після набуття чинності законом фермерські господарства в Україні розподілятимуться на звичайні (які були до прийняття закону) та сімейні. Статус сімейних матимуть фермерські господарства, що використовують працю тільки членів сім’ї, згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України. Виняток становлять працівники зі спеціальними знаннями та сезонні.  Відзначимо, що вказана стаття Сімейного кодексу не містить чіткого визначення складу членів сім’ї, тому для уникнення різного розуміння до таких слід відносити подружжя та їхніх дітей. 

Сімейні фермерські господарства можуть реєструватися у формі юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

При цьому, якщо з юридичною особою все більш-менш зрозуміло (як і раніше, діє на підставі статуту, в якому доцільно прописати статус сімейного господарства), то з підприємцями все не так однозначно.

Сімейне фермерське господарство, що створено у формі ФОП та яке використовує працю членів сім’ї, засновується та діє на підставі договору. Такий договір укладається членами сім’ї та підлягає нотаріальному посвідченню.

У цілому із закону не зрозуміло, який документ є головним для визначення статусу сімейного фермерського господарства. Якщо це юридична особа — напевно, статут, в якому передбачено такий статус; якщо це ФОП з використанням праці членів сім’ї — мабуть, договір про створення сімейного фермерського господарства; а якщо ФОП, що є індивідуальним фермером? Чи, можливо, статус сімейного підтверджуватиметься окремим документом державного органу (наразі про це в законі не йдеться)?

Законом не обмежується право вже зареєстрованих фермерських господарств набувати статус сімейного, якщо членами господарства будуть тільки подружжя та їхні діти та господарство не залучатиме працю інших осіб (окрім наведених вище винятків).

Передумовою створення фермерського господарства, у тому числі й сімейного, є належність особі на праві власності або користування землі для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва або особистого селянського господарства.

Особа, що бажає заснувати сімейне фермерське господарство, повинна діяти за таким алгоритмом:

• визначитися, в якій формі господарюватиме — шляхом реєстрації юридичної особи (організаційно-правова форма — фермерське господарство) чи фізичної особи-підприємця;
• якщо реєструється юридична особа — скласти протокол засновників господарства, підписати статут товариства (його нотаріальне посвідчення не обов’язкове, але бажане з точки зору зручності роботи у майбутньому); якщо реєструється ФОП з використанням праці членів сім’ї, то останні підписують та нотаріально посвідчують договір про створення сімейного фермерського господарства; якщо планується ФОП без використання праці членів сім’ї — ніякі спеціальні документи не складаються;
• безпосередньо зареєструвати сімейне фермерське господарство як суб’єкт господарювання із занесенням до Єдиного державного реєстру.

У цілому реєстрація сімейного фермерського господарства здійснюється у загальному порядку, передбаченому для юридичних осіб та ФОП, з урахуванням наведених вище особливостей.

Слід звернути увагу на те, що назва закону не відповідає його змісту. Документ не містить жодної норми про заходи стимулювання створення та діяльності таких господарств, окрім загального положення про підтримку відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». Навіть більше, на сьогодні Податковий кодекс України не відносить фізичних осіб-підприємців до сільськогосподарських товаровиробників, тому вони не можуть бути платниками єдиного податку 4-ї групи та перебувати на спеціальному режимі сплати ПДВ.

Відтак у селян, які виробляють товарну сільгосппродукцію на присадибних ділянках та на власних розпайованих землях, виникає цілком закономірне питання: навіщо реєструватися фермером? У чому переваги та стимули? Легалізувати статус та стати підприємцем, а за це назавжди пов’язати себе обов’язками вести бухгалтерію, здавати звітність, платити нові податки, спілкуватися з численними контролюючими органами?

Відповідь на таке питання очевидна. Для усунення сумнівів держава повинна створити особливі умови для роботи дрібних господарів — фермерів, які зможуть стати основою виживання і, сподіваємось, відродження українського села. 

О. Шишканов, юрист