Особ­ли­вості до­бу­ван­ня бу­ряків та ку­ку­руд­зи з-під снігу

Со­лод­ким ко­ре­ням цукрового буряку не­со­лод­ко

Не­ма­ло по країні «пішло» під сніг цу­к­ри­с­тих. Цьо­горіч бу­ря­ки у за­галь­но­­­­дер­жав­но­му мас­штабі висіяли на 293 тис. га, що, раділи у ви­со­ких аг­рар­них кабіне­тах, знач­но більше, ніж торік. У 2015-му бу­ло 238 тис. Але про­б­­ле­ма в то­му, що на 25 ли­с­то­па­да со­­лодкі ко­рені зібра­ли ли­ше на 266 тис. га. При­чо­му на­ко­па­но їх 12,7 млн т, але ви­ве­зе­но з полів 11,8 млн. Тоб­то 900 тис. т «до­бу­тих» бу­ряків за­ли­ша­ють­ся ле­жа­ти на ла­нах. 

Кілька тижнів то­му (се­ре­ди­на ли­с­то­па­да), ко­ли країною про­ко­ти­ли­ся перші хур­де­лиці, Укр­цу­кор не вба­чав у цьо­му ве­ли­ких про­блем. По­яс­ню­ва­ли, мов­ляв, нічо­го страш­но­го, ад­же ко­ре­неп­ло­ди цукрового буряку не бо­ять­ся мо­розів до -10°С. А зійде сніг — і до­ко­паємо, і по­ви­во­зи­мо. Але на­при­кінці ли­с­то­па­да оп­тимізму по­мен­ша­ло, бо за­ме­ти надійно по­хо­ва­ли цукрові бу­ря­ки на 20–25 тис. га. Найбільше — на Хмель­нич­чині (до 10 тис. га). По 4–5 тис. — на Тер­нопільщині та Він­нич­­чині. Цу­к­ро­носні корінці цукрового буряку май­же на 2 тис. га за­зи­му­ва­ли на Кіро­во­град­щині. Те, що куль­ту­ра цукрового буряку не боїться мо­­ро­зів — од­на спра­ва… Та особ­ли­во втіша­ти­ся не вар­то. Слід бо­дай по­тур­бу­ва­ти­ся про вже ви­ко­па­ний уро­жай, ад­же йо­му да­ти ра­ду лег­ше — мож­на ж якось «ева­ку­ю­ва­ти». Тим більше, що си­ноп­ти­ки на по­чат­ку груд­ня силь­них хо­­ло­дів не про­г­но­зу­ють. А як бу­ти з цукровими бу­ря­ка­ми, що за­ли­ши­лись у землі? Не ко­жен ком­байн змо­же ко­па­ти вмерзлі в ґрунт цукрові ко­рені чи заїха­ти, ко­ли сніг роз­та­не, на роз­мок­ле по­ле... Тож, зна­ю­чи, що на ла­нах «на­би­рає ва­гу» май­же 1 млн т цукрових бу­ряків, а се­­ред­­ня вро­жайність на «со­лод­ких» ла­нах цьо­горіч сяг­ну­ла 477 ц/га (її, до речі, мож­на вва­жа­ти ви­со­кою, ад­же торік бу­ло 424 ц), мож­на по­пе­ред­ньо кон­ста­ту­ва­ти: пе­ре­робні підприємства не­до­ва­рять 130–140 тис. т цу­к­ру. І хо­ча ви­роб­ле­но­го нині со­лод­ко­го піску ра­­зом із пе­рехідни­ми за­па­са­ми має ви­с­та­чи­ти для внут­ріш­ньо­го спо­жи­ван­ня, торгівці опе­ра­тив­но відре­а­гу­ва­ли на по­годні ка­та­клізми. На по­­ли­цях крам­ниць най­де­шев­ший «стар­тує» із 16–17 грн за кіло. Вод­но­час (як своєрідне ноу-хау «по-ук­раїнськи») в про­да­жу з’яви­лась про­дук­ція, роз­фа­со­ва­на у 800-гра­мові па­ке­ти за «вигід­ніши­ми» ціна­ми — по 15 грн. 

Яс­на річ, ті 130–140 тис.т бу­ли б не зайві, ад­же по­пит на цу­кор на світо­вих рин­ках зро­с­тає й ті над­лиш­ки вда­ло­ся б вигідно про­да­ти. Але пе­ресічних спо­жи­­­­вачів, звісно, не­по­коїть інше: фак­тич­­­­но ви­хо­дить так, що втра­че­ний уро­жай цукрового буряку у підсум­ку «ля­гає» на собівартість го­то­во­го про­дук­ту — і це дає змо­гу про­дав­цям пе­ре­пи­су­ва­ти цінни­ки в су­пер­мар­ке­тах.  

Ка­ча­ни­с­та - кукурудза для Діда Мо­ро­за    

По­хо­ва­ни­ми під за­ме­та­ми опи­ни­ли­ся не ли­ше бу­ря­ки. За да­ни­ми Міна­гро­політи­ки, в полі за­ли­шається май­же 600 тис. га ку­ку­руд­зи. Це солідний до­ва­жок у 2–2,5 млн т до за­галь­но­го ва­лу. При­міром, при­близ­но по 10 тис. га кукурудзи «на­кри­ли­ся» білим по­кри­ва­лом на Лу­ган­щині та До­неч­чині. Тут мож­на відшу­ка­ти при­чи­ни: три­ва­ють військові дії. Але як по­яс­ни­ти 30 тис. га з підмерз­лою «ко­ро­ле­вою ланів», що ста­ла «за­руч­ни­цею» на Київщині? Або 130 тис. га кукурудзи — на Сум­щині чи 90 тис. га — на Чернігів­щи­ні? Але ан­ти­ре­корд що­до ка­ча­ни­с­тої, яка стир­чить з-під снігу, пев­не, вста­но­ви­ли на Пол­тав­щині — там ку­ку­руд­за за­зи­му­ва­ла на 150 тис. га. А ось со­няш­ни­ку «пішло» в зи­му знач­но мен­ше — ли­ше 1% висіяно­го. По­яс­нен­ням мо­же бу­ти той факт, що гос­по­дар­ни­ки са­ме йо­му на­да­ва­ли пе­ре­ва­гу під час зби­ран­ня. Бо, по-пер­ше, це не ку­ку­руд­за чи бу­ряк — він швид­ко псується, втра­чає якість. По-дру­ге, при­ваб­ливі­ший від ба­га­ть­ох інших сільгоспкуль­тур за ціною. Тож олійне насіння зби­ра­ли пе­ре­дусім.

Завірю­ха — ми ко­паєм!      

Як важ­ко бу­ло до­бу­ва­ти цукрові бу­ря­ки з-під ли­с­то­па­до­во­го снігу під хо­лод­ни­ми осінніми вітра­ми, крас­но­мов­но повіда­ли в ком­панії «Аг­ро­прод­сервіс», де в не­го­ду відван­та­жу­ва­ли вже ви­ко­пані бу­ря­ки на Чортківський цу­к­ро­за­вод для по­даль­шої їхньої пе­ре­роб­ки.

«Сніго­ва стихія на кілька днів уза­галі па­ралізу­ва­ла ви­ко­пу­ван­ня й транс­пор­ту­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків. Але про­тя­гом тиж­ня працівни­ки ком­панії, — по­­­відо­мля­ють у прес-службі «Аг­ро­прод­­сервісу», — про­дов­жу­ють до­став­ля­ти йо­го на пе­ре­роб­ку… На цій важ­ливій ділянці ро­бо­ти і, зо­к­ре­ма, на на­стасів­сь­ких по­лях го­ло­вно­го підприємства, у струк­тур­но­му підрозділі «Ро­со­хо­ва­тець» Козівсько­го та в гос­по­дарстві «Вікторія» Тер­нопільсько­го рай­онів задіяли близь­ко 60 оди­ниць техніки — трак­торів, на­ван­та­жу­вачів та ве­ли­ко­ва­го­вих ав­то­мобілів».

За сло­ва­ми го­ло­вно­го аг­ро­но­ма ком­панії Андрія Ку­ля­на, цу­к­ристість бу­ряків, зібра­них ци­ми дня­ми, пе­ре­ви­щує 18%. Що­прав­да, за склад­них по­год­них умов де­що ви­ща від звич­ної за­бруд­неність ко­ре­неп­лодів, що ста­но­вить по­над 11%.

«Ро­бо­та три­ває у вкрай важ­ких умо­вах: ме­ханіза­то­рам до­шку­ляє хо­лод, на за­ваді техніці в од­них місцях — снігові за­ме­ти, в інших — бо­ло­ти­с­тий ґрунт. Усе це суттєво ус­клад­нює і сповільнює ритм транс­порт­но­го кон­веєра. Про­те ка­га­ти бу­ряків у полі змен­шу­ють­ся, а наші лю­ди, у пря­мо­му ро­зумінні, ве­дуть справжню бо­роть­бу за вро­жай. Тільки за ос­танній тиж­день на Чортківський цу­к­ро­за­вод во­ни відван­та­жи­ли май­же 6 тис. т цу­к­ро­вих бу­ряків. За це керів­ництво ком­панії вис­лов­лює їм щи­ру по­дя­ку», — го­во­рить го­ло­вний аг­ро­ном гос­по­дар­ст­ва.

Шу­каємо стрілоч­ників на залізниці…

Звісно, «ви­ну­ватців» то­го, що вро­жай «пішов у хо­ло­ди», мож­на за­раз від­шу­ка­ти не­ма­ло. Ко­мусь не ви­с­та­чи­ло техніки, ко­мусь паль­но­го, а ко­мусь і гро­шей, щоб при­па­с­ти до­стат­ню кіль­кість ма­теріаль­но-технічних ре­сурсів до жнив/зби­ран­ня. 

Ціка­во, що се­ред «крайніх» опи­ни­ла­ся й Укр­залізни­ця. Її в аг­рар­но­му ко­лапсі зви­ну­ва­чує вже зга­да­ний ви­ще «Нібу­лон». Там, по­яс­ню­ю­чи про ку­ку­руд­зу та со­няш­ник, які «зро­с­та­ють» на вкри­тих снігом ла­нах ком­панії або ле­жать на­си­пом під відкри­тим не­бом, на­ріка­ють: «Еле­ва­то­ри пе­ре­пов­нені, тож аг­рарії зму­шені зберіга­ти щой­но зібра­не зер­но на то­ках і відкри­тих май­дан­чи­ках, ад­же відван­та­жи­ти йо­го не­мож­ли­во че­рез не­ста­чу або не­своєчас­не по­да­ван­ня ва­гонів Укр­залізниці. Втім, навіть як­що ва­го­ни по­дані й за­ван­та­жені, їх не за­би­ра­ють по чо­ти­ри-п’ять днів! Си­ту­ація ка­та­ст­рофічна! Це удар по аг­рар­но­му сек­то­ру на­шої дер­жа­ви, ди­версія про­ти Ук­раїни!» — йдеть­ся на сайті ком­панії під ру­б­ри­кою «SOS!». Та­кож на­го­ло­шується, що «бездіяльність та не­до­лу­ге уп­равління керівництва Укр­заліз­ниці своїм ва­гон­ним пар­ком при­зво­дить до, без пе­ребільшен­ня, ка­та­ст­рофічних наслідків для аг­рар­но­го сек­то­ру Ук­раїни».

Відійшов­ши від си­ту­ації з кон­крет­но цим аг­ропідприємством, до­реч­но на­ве­с­ти такі ци­ф­ри: як­що взя­ти, що мінімум 2 млн т ку­ку­руд­зи в за­галь­но­дер­жав­но­му мас­штабі пе­ре­бу­ває нині в полі, та по­ра­ху­ва­ти, що кож­ну тон­ну мож­на бу­ло б про­да­ти по 4 тис. грн — це, вва­жай, снігом за­ме­ло ко­ло­саль­ний скарб вартістю 8 млрд грн! Зер­нові у за­ме­тах — справжній пам’ят­ник без­го­с­по­дар­ності й нед­баль­ст­ву! Ви­хо­дить, ми га­саємо світа­ми та га­­няє­мо­ся за по­зич­ка­ми в кілька со­тень ти­сяч євро від міжна­род­них кре­ди­торів і вод­но­час із без­дум­ною без­печністю втра­чаємо мільяр­ди гри­вень на своїй землі. Звісно, мож­на зви­ну­ва­чу­ва­ти залізни­цю, яка не за­без­пе­чи­ла сільгосп­ви­роб­ників ва­го­на­ми. Але по­дивімо­ся на про­бле­му з дру­го­го бо­ку! По­тужні ком­панії на­бра­ли стільки землі, що не спро­можні да­ти їй ра­ду. Приміром, на Пол­тав­щині, де не зібра­ли ку­ку­руд­зу на 150 тис. га, на що роз­ра­хо­ву­ва­ли ті, хто її сіяв, а те­пер не має ні мож­ли­вості, щоб усе це до­б­ро об­мо­ло­ти­ти, ні по­туж­но­с­тей для збе­ріган­ня?! Ек­с­пор­те­ри збіжжя, які, окрім усь­о­го, ви­ро­щу­ють сільгоспкуль­ту­ри на знач­них пло­щах, на­ма­га­ють­ся обійти­ся мінімаль­ни­ми ви­т­ра­та­ми: висіяли — зіб­ра­ли — відпра­ви­ли за кор­дон. Як­що не­має де зберіга­ти і в ли­с­то­паді ви­пав сніг, то ве­ли­ке пи­тан­ня — чи залізнич­ни­ки винні, чи ме­­недж­мент та­ких ком­паній, що не про­ра­ху­ва­ли та­кий роз­ви­ток подій! Звісно, по­бу­ду­ва­ти еле­ва­тор — до­дат­кові ви­т­ра­ти. Знач­но де­шев­ше для аг­ро­хол­дингів ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти як зер­но­с­хо­ви­ща ва­го­ни, які по­ве­зуть зіб­ра­ний уро­жай у порт.  

Як в Укр­цукрі по­яс­ню­ва­ли, чо­му ко­ре­неп­ло­ди не ви­во­зять із полів

Ще до пер­шо­го снігу, ко­ли в ка­га­тах на ла­нах зберіга­ло­ся по­над мільйон тонн ви­ко­па­них цукрових бу­ряків, у Національній асоціації «Укр­цу­кор» так по­яс­ню­ва­ли, чо­му не поспіша­ють їх ви­во­зи­ти:

 «По-пер­ше, де­які за­во­ди пе­ре­хо­дять на євро­пейсь­ку си­с­те­му ка­га­ту­ван­ня, ко­ли цукрові бу­ря­ки зберіга­ють­ся на по­лях і їх ви­во­зять звідти згідно з графіком: спо­чат­ку си­ро­ви­ну транс­пор­ту­ють із про­блем­них ланів, що не ма­ють ас­фа­льт­но­го по­крит­тя, а потім — із полів, роз­та­шо­ва­них по­бли­зу доріг. 

По-дру­ге, тех­но­логія зберіган­ня ко­ре­неп­лодів цукрових буряків пе­ред­ба­чає на­кри­ван­ня ка­гатів ге­о­тек­с­ти­лем, то­му за умо­ви пра­виль­но­го ук­ла­дан­ня бу­ряків у ка­га­ти во­ни мо­жуть ле­жа­ти на по­лях аж до лю­то­го. Навіть більше, та­ка тех­но­логія до­с­ко­наліша, порівня­но з «ра­дянсь­кою» (ко­ли всі цукрові бу­ря­ки за­во­зи­ли на ка­гат­не по­ле за­во­ду), і має пе­ре­ва­ги — до­по­ма­гає змен­ши­ти втра­ти цу­к­ру в ко­ре­неп­ло­дах», — ко­мен­ту­ва­ли си­ту­ацію в Укр­цукрі.

 Мов­ляв, най­кра­ща тем­пе­ра­ту­ра для зберіган­ня цукрових бу­ряків — від ну­ля до 6 гра­дусів теп­ла. То­му за­во­ди теж ви­му­шені бо­ро­ти­ся із мо­ро­зом та ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти досвід на­крит­тя ка­гатів, щоб змен­ши­ти втра­ти цу­к­ру. Про­те підприємств, які успішно прак­ти­ку­ють на­крит­тя со­лод­ких ко­ренів на своїх ка­гат­них по­лях, не­ба­га­то, тоді як на за­во­дах, приміром, північних об­ла­с­тей Росії — це обов’яз­ко­ва про­це­ду­ра.

Та­кож в Укр­цукрі поінфор­му­ва­ли про ек­с­портні пер­спек­ти­ви. Най­при­ваб­ливішим для вітчиз­ня­них ви­роб­ників там вва­жа­ють ки­тайсь­кий ри­нок. Підне­бес­на — найбільший імпор­тер цу­к­ру в світі. Очікується, що в 2016/17 мар­ке­тин­го­во­му році внутрішнє спо­жи­ван­ня со­лод­ко­го піску в Підне­бесній ся­га­ти­ме 15,4 млн т — за йо­го ви­роб­ницт­ва на рівні 9,2 млн. Тож на­ша краї­на «має всі шан­си за­пов­ни­ти цю пер­спек­тив­ну нішу», за­пев­ня­ли ще в ли­с­то­паді в асоціації. Ад­же «Ук­раїна зацікав­ле­на відкри­ва­ти для се­бе нові рин­ки збу­ту, оскільки ви­роб­ництво цу­к­ру в нинішньо­му се­зоні зро­с­те. За про­гно­за­ми, йо­го бу­де зва­ре­но май­же 2 млн т, тоді як по­тре­би внутрішньо­го рин­ку оціню­ють­ся в 1,5 млн. До то­го ж пе­рехідні за­лиш­ки на по­ча­ток ве­рес­ня ста­но­ви­ли 330 тис. т». 

За оцінка­ми ек­с­пертів, ни­­ніш­ньо­го се­зо­ну спо­жи­ван­ня зер­на в Ук­раї­ні ско­ро­тить­ся до мініму­му за ос­танні 10 років. Як би це не­патріотич­но не зву­ча­ло (бо завжди на­го­ло­шується, що ек­с­порт збіжжя — це свя­та спра­ва і по­пов­нен­ня зо­ло­то­ва­лют­них ре­зервів дер­жа­ви), але якось во­но так ви­хо­дить, що трей­де­рам не вигідно, щоб у нас роз­ви­ва­ло­ся тва­рин­ництво. Бо тоді більші об­ся­ги збіжжя мож­на спря­му­ва­ти на зовнішній ри­нок. От і про­дов­жуємо тор­гу­ва­ти си­ро­ви­ною… 

Г. Квітка

Інформація для цитувания

Особливості добування буряків та кукурудзи з-під снігу/ Г. Квітка // Пропозиція. - 2016. - № 12. - С. 38-42