Аграрні Фінляндія та Швеція: процвітання в суворих північних умовах

Ю. Михайлов
propozitsiya@univest-media.com

У попередній статті я розповів про аграрну Фінляндію, тепер настав час аграрної Швеції. Але спочатку давайте згадаємо трохи історії, адже стародавні шведи (вікінги) є нашими пращурами, які й дали назву нашій стародавній Батьківщині - Київській Русі.

Вікінгівський Київ,
або Київська Русь
Десь на початку нашої ери північні готи перетнули Балтійське море та за кілька століть захопили практично всю Європу - від Іберії (Іспанії) до Скіфії (берегів Волги). Вікінги з тодішньої Швеції називали себе русами. На території нинішньої України, Білорусі, Поволжя, Північного Кавказу та Східного Казахстану вони створили Руський каганат, на чолі якого згодом опинився славнозвісний Рюрік, одним з родичів якого був Ольгерд (Олег). Ольгерд захопив Київ (який належав їхнім співвітчизникам - братам-вікінгам Аскольду та Діру) і перемістив туди столицю новоствореної держави - Київської Русі. Після смерті Ольгерда на чолі держави став його далекий нащадок - Інгвар (Ігор). Ну й так далі. Отже, якщо Росія (з якогось дива) вважає себе старшою сестрою України, то матір'ю обох (України та Росії) є Швеція.
Швеція - це конституційна монархія, на чолі якої стоїть король - нині - Карл XVI Густаф. Король Карл XVI Густаф і королева Сільвія офіційну діяльність здійснюють у Стокгольмському королівському палаці, а мешкають в палаці Дроттінгхольм поблизу Стокгольма. І у обидва палаци (окрім приватних приміщень) вільний доступ для відвідування для всіх бажаючих. Королівські палаци, парламент, суди, виборчкоми, на відміну від України, не огороджені ніякими парканами.
Що, перш за все, спадає на думку, коли чуєш слово «Швеція»? Автомобілі «Вольво», СААБ та «Сканія», телекомунікаційний гігант «Еріксон», один із найбільших виробників зброї у світі - «Бофорс», меблевий гігант ІКЕА, поп-група АББА, письменники Астрід Лінгрен («Пепі - Довга панчоха» та «Карлсон, що живе на даху») і Стіг Ларссон (трилогія «Міленіум» про дівчину з татуюванням дракона, грала з вогнем та, зрештою, розворушила зміїне кубло). Ну й, безумовно, всі аграрії знають найбільшого у світі виробника доїльного обладнання та догляду за ВРХ - «ДеЛаваль». Можливо, дехто згадає ще й фармакологічну компанію «Астра», що у 1999 р. об'єдналася з британською компанією «Зенека» у нову компанію «АстроЗенека».

Швеція аграрна
Частина території Швеції (15%) розкинулася за Полярним колом. Сільське господарство зосереджено у південній частині країни. Дві третини площі Швеції вкриті лісами. На аграрний сектор припадає лише 2% ВВП країни. У 2011 р. валове виробництво сільськогосподарської продукції у Швеції становило 52,273 млрд євро (десь у 3,5 раза більше, ніж в Україні). У сільському господарстві Швеції зайнято близько 177,5 тис. осіб, 40% з яких - жінки. Третина фермерських господарств додатково отримує доход від діяльності поза фермами.
З 2008 по 2011 р. ціна землі зросла в середньому на 26% (на 9% з 2010 по 2011 р.). Порівняно з 1995 р., ціна землі зросла майже уп'ятеро. У 2011 середня ціна становила 50,5 тис. крон (60 тис. грн/га), а найвищими були ціни на землю в південній Швеції - 138,5 тис. крон/га (160 тис. грн/га). Ціни на землю на півдні та на півночі країни різняться вдесятеро. Середня ціна оренди землі - 1390 крон/га (1 крона = 1,20 грн).
Побіжно зупинимося на рослинництві.
Загальна площа ріллі в 2011 р. становила 2,619 млн га.
 Як можна побачити, майже дві третини ріллі у Швеції відведено під пасовища та кормові культури, що означає спрямованість шведського сільського господарства саме на тваринництво.
Подивимося ще на врожайність основних сільськогосподарських культур (ц/га): озима пшениця - 56,6, яра пшениця - 40,7, озиме жито - 48,7, овес - 35,3, кукурудза - 56,1, бобові - 23,8, озимий ріпак - 30, ярий ріпак - 15,2, картопля - 27,4, цукрові буряки - 52,1 (середня цукристість - 18%). Отже, і в холодній Швеції на скелястих грунтах середня врожайність основних культур є набагато більшою, ніж у теплішій Україні на найкращих у світі чорноземах.
(Я, оце, пригадав, як 16 років тому двоє молодих шведів заснували у Новій Каховці компанію South Food - нині відому як «Чумак» - і рік вчили українських фермерів, як треба вирощувати овочі.)
Переходимо до шведського тваринництва.
На кінець 2011 р. у Швеції загальне поголів'я ВРХ становило 1,450 млн голів, з них 529,6 тис. корів (347,7 тис. - дійних). Середній надій від однієї корови - 8332 кг/рік. У Швеції молочарством займається 5200 фермерів, з яких 630 - органічним молочарством. Фермери поставляють молоко 20 молочним компаніям і 35 молокопереробним заводам. У 2010 р. на переробку було поставлено 2,85 тис. т молока.
Прошу звернути увагу, що ці ціни розраховані за вмісту жиру 4,2% і білка - 3,4%, вміст соматичних клітин - 200 тис./мл.
Під час візиту до Швеції нам вдалося побувати на двох молочних фермах.

Ферма «Альмунге пресгорд»
За 70 км від Стокгольма розташована молочна ферма «Альмунге пресгорд». Володарка сімейної ферми, 31-річна Дженні Альм, та її чоловік Магнус викупили цю ферму в її батьків у 2007 р. (ця особливість передавання спадщини пов'язана у Швеції із своєрідністю оподаткування: викупити ферму дешевше, ніж отримати спадщину та сплатити дуже високий податок).
На фермі Дженні працює з чоловіком. Вони наймають ще двох працівників на півдня. Зарплата найманих робітників - 11 євро/год.
Ферма займає площу 180 га. Тут вирощують 130 га багаторічних трав і 30 га суміші боби/горох, що їх використовують на сіно, та 20 га ячменю. Також у володінні ферми - 50 га пасовищ. Господарі утримують 110 молочних корів і 110 нетелей. Три чверті поголів'я - червона шведська порода, решта - голштини. Середній надій на корову - 8700 кг/рік. Осіменіння здійснюють власноруч. Бичків продають у віці одного місяця (за ціною 2,5 євро/кг живої ваги).
Дженні Альм - прихильниця органічного виробництва, але, оскільки закупівельні ціни на органічне та традиційне молоко практично однакові (4 крони/кг, 0,33 євро/кг), прибутку вона не отримує.
У 2008 р. Дженні Альм разом із шістьма іншими фермерами заснували молочний кооператив «Сью гордар» («Сім ферм»). Кооператив поставляє молоко на молокопереробний завод в м. Євле (100 км на північ від м. Уппсала), що є альтернативою транснаціональній (шведсько-датській) компанії «Арла».

Молочна ферма
«Вяде гордсмейєрі»
За 100 км від Стокгольма розташувалася ще одна молочна органічна ферма «Вяде гордсмейєрі», яка належить подружжю Гансу і Івонні Едлунд. Площа ферми - 150 га. Поголів'я - 80 корів шведської червоно-білої та гірської порід. Взимку корови перебувають у закритому приміщенні на безприв'язному утриманні, а влітку - на пасовищі.
У 2005 р. подружжя Едлунд вирішило відмовитись від постачання молока компанії «Арла фудз» і зайнятися переробкою молока на своїй фермі. Тепер молоко переробляють на цілу низку продукції: сири (5 сортів), йогурти, масло, сметана, морозиво (11 видів). Продукцію поставляють в супермаркети Стокгольма. Сироватку купують кондитерські підприємства.
Ферма користується великою популярністю, оскільки споживачі можуть власними очима подивитися ферму та весь процес переробки молока. При фермі є своє невеличке молочне кафе, де можна покуштувати та придбати свіжу молочну продукцію.

«Зелений туризм» по-шведськи
Уже років 20 я чую балачки про розвиток «зеленого туризму». В Україні всі чомусь уважають, що «зелений туризм» - це щось на кшталт турпоходів лісами та горами з рюкзаками на плечах, із ночівлею в сільських хатах, що в нас називають «сільськими готелями». В найкращому випадку «зеленим туристам» запропонують рибну ловлю в річці або ставку.
Але в Скандинавії «зелений туризм» - це дещо інше. Переважна більшість фінів, шведів, норвежців та датчан - це спадкові моряки, майже у кожного є яхта (найдешевша яхта, яку я бачив, продавалася за 110 тис. євро). Отож для скандинавів справжній відпочинок - під вітрилами. А «зелений туризм» - це виїзд на вихідні до якоїсь ферми, де можна подивитися на корів на пасовиську, а потім тут же на фермі поласувати свіжим сиром і морозивом. Або подивитися на лосей («цар лісу» в Швеції - це такий самий символ країни, як ведмідь - у Росії, кенгуру - в Австралії або панда - в Китаї).
У Швеції діють 30 лосиних парків (лосів важко зустріти в лісах), куди приїздить багато туристів.

Лосина ферма «Годхо еліпарк»
За 100 км на північний захід від Стокгольма розташована лосина ферма «Годхо еліпарк», що належить Лейфу Ліндту і Ілоні Карленгорд.
До 2007 р. ферма займалася вирощуванням зерна та деревини.
Лосина ферма має три огороджених поля загальною площею 16 га, на якій живуть 16 лосів. Відвідувачі сідають на дві платформи, що їх тягнуть невеличкі трактори «Фергюсон» ТЕ20 і протягом години Лейф Ліндт та його батько возять їх трьома полями, де утримують лосів. Лейф Ліндт весь час дає пояснення двома мовами - шведською та англійською (серед відвідувачів багато іноземців). Лосі підходять до платформ настільки близько, що їх можна погладити.
Особливим попитом користуються вистави взимку, коли на Різдвяні свята Лейф Ліндт запрягає лосів у сані, вбирається Санта Клаусом і дає виставу - діти в цілковитому захваті.
У 2011 р. ферму відвідало 15 тис. гостей, що дало їй прибуток у 2,5 млн крон. Ціна квитка - 190 крон (22 євро). На фермі також працює кафе та сувенірна крамниця.
Зрештою, елементи чогось подібного в Україні є: якісь козацькі вистави на конях, з шаблями (на кінських фермах). Але цей бізнес якось не дуже розвинутий через те, що в Україні погані дороги, не у всіх родин є авто, а деякі заповідники (особливо полювання на диких кабанів в Ізюмському лісі) доступні лише нашій еліті. Та, зрештою, в Україні тих лісів - як кіт наплакав, та й ті вирубують так, що тріски летять та повені після цього майже щороку.