Клінічні мастити у корів
Виробники молока не з чуток знають про проблему отримання якісного молока. Адже зниження його якості призводить до зниження ціни на молоко, а, відповідно, й до збільшення економічних збитків. Найчастіша причина цього у багатьох господарствах, якщо не в усіх, — захворювання корів на мастит.
Виробники молока не з чуток знають про проблему отримання якісного молока. Адже зниження його якості призводить до зниження ціни на молоко, а, відповідно, й до збільшення економічних збитків. Найчастіша причина цього у багатьох господарствах, якщо не в усіх, — захворювання корів на мастит.
І. Плахотнюк, канд. вет. наук,
М. Вельбівець, канд. вет. наук,
О. Бабань, канд. вет. наук,
Білоцерківський НАУ
Сучасний ринок фармацевтичних препаратів пропонує широкий спектр продуктів для боротьби та профілактики маститу. Однак підступність цього захворювання полягає у тому, що воно виникає у будь-який період репродуктивного циклу корів та залежить від багатьох факторів. Тому обрати єдину ефективну схему боротьби на всі випадки неможливо, тож, поряд із урахуванням усіх чинників, слід правильно використовувати лікарські засоби для ефективної боротьби з маститами у стаді.
Відомі два види маститу: субклінічний та клінічний. Цього разу мова піде лише про клінічний вид захворювання, який діагностують у 4-30% лактуючих корів.
Серед форм клінічного маститу найчастіше вирізняють серозний, катаральний і гнійно-катаральний, а рідше - фібринозний, геморагічний та абсцес чи флегмону вимені.
Серед чинників, які виступають рушійним механізмом розвитку захворювання, є механічні, фізичні, хімічні та біологічні фактори. На частку біологічного фактора (стрептококи, стафілококи, ентеробактерії та інші мікроорганізми) припадає 85-90% усіх випадків маститу. Виділені з секрету вимені мікроби відносять до трьох груп: контагіозні, умовно патогенні та сапрофіти.
Джерела небезпеки
Великий вплив на ураження маститом має зміна діаметра каналу дійки після доїння. У процесі доїння дійка набухає, і молочний канал розкривається. Після доїння канал закривається не відразу і якийсь час є «воротами» для мікрофлори. Тож велика частина бактерій - збудників маститу потрапляє в молоко із забруднених дійок корови. Тому основними заходами запобігання поширенню цієї інфекції є: дотримання гігієни доїння (доїти потрібно чисте і сухе вим'я справним доїльним обладнанням, обробляти дійки методом занурення у дезінфікуючий розчин після доїння тощо), сортування тварин під час доїння (спочатку видоюють первісток, потім здорових тварин і лише у кінці - хворих на мастит корів) та введення у цистерну молочної залози під час запуску на початку сухостійного періоду препаратів пролонгованої дії (Боваклокс ДС, Нафпензал ДС, Бровамаст С тощо).
Окрім шляху проникнення мікробів через дійковий канал, існують гематогенний та лімфогенний шляхи. Через кров мікроорганізми потрапляють у молочну залозу за наявності запальних процесів у інших органах, особливо за сепсису, а лімфогенний шлях проникнення має місце після травмування шкіри вимені.
Секрети профілактики захворювання
Найдоступнішим методом профілактики є суворе дотримання гігієни, особливо в процесі доїння. Рекомендується проводити дезінфекцію вимені до і після кожного доїння. Для цього найчастіше використовують занурення або зрошування дійок дезінфікувальними рідинами, такими як розчини йоду або хлоргексидину тощо. Перед одяганням доїльних апаратів дійки насухо витирають спеціальною одноразовою серветкою. Окрім того, слід проводити проміжну дезінфекцію доїльних апаратів чи зворотне їхнє промивання.
Під час доїння потрібно суворо дотримувати правил експлуатації доїльних машин: апарат має бути чистим, сухим та без пошкоджень; доїльні стакани слід одягати швидко - не довше ніж 1 хв, а перед їхнім зніманням - вимкнути вакуум колектора; під час доїння стежити за поведінкою корів та роботою доїльних апаратів - запобігати несправності вакуумної системи, надмірному наповзанню, спаданню та забрудненню стаканів доїльних апаратів, запізнілому зняттю їх із вимені тощо.
Після обробки дійок після доїння дезінфікуючими препаратами не можна допускати, щоб тварина лягала на підстилку протягом години. До стояння корів можна заохотити, роздавши їм свіжі корми.
Важливу роль у програмі попередження маститів у стаді відіграє комплекс своєчасної та компетентної діагностики і профілактичних заходів. Він включає в себе:
щоденну діагностику клінічного маститу та лікування хворих корів;
діагностику (мінімум один раз на місяць) субклінічного маститу та лікування хворих тварин;
організацію запуску корів із уведенням у цистерни молочної залози антибіотиків пролонгованої дії;
вибракування тварин із хронічним маститом;
контроль кількості соматичних клітин у збірному молоці.
Діагностику клінічного маститу перед доїнням та після нього проводить оператор машинного доїння. Для цього після постановки корів у доїльний станок він оглядає молочну залозу. Звертає увагу на форму і симетричність вимені, стан шкіри та шерстного покриву. Під час підготовки вимені і здоювання перших порцій молока звертає увагу на болючість, наявність набряків, ущільнень тощо, рухливість і еластичність шкіри, підвищення місцевої температури. Отриману інформацію оператор передає лікарю ветеринарної медицини, який проводить додаткове обстеження для уточнення діагнозу та в разі потреби призначає тварині лікування.
Лікування різних стадій захворювання
Ефективність терапії маститу залежить від характеру запального процесу, періоду лактації та збудника. Субклінічний мастит у корів частіше викликають стафілококи, а клінічний - стрептококи, кишкова паличка і грибкова мікрофлора.
За гострого маститу, внаслідок швидкого росту і розвитку мікроорганізмів у паренхімі вимені та потрапляння у кров великої кількості продуктів їхньої життєдіяльності (токсинів), лікування корів має бути направлене на нейтралізацію дії токсинів на організм та зупинку росту і розвитку бактерій.
Для цього на початку лікування корів із гострим серозним чи катаральним запаленнями звільняють молочну залозу від секрету шляхом частого здоювання (п'ять-шість разів на добу протягом трьох діб). Для легшого і повного видоювання за 10-15 хв до доїння внутрішньовенно (10 ОД) чи внутрішньом'язово (40-50 ОД) застосовують окситоцин, гіфотоцин або пітуїтрин. Однак дані препарати слід з обережністю застосовувати тільним тваринам через загрозу аборту.
У разі закупорювання каналу дійки згустками казеїну проводять катетеризацію і розріджують вміст частки вимені антисептичними розчинами (2%-й розчин гідрокарбонату натрію, 0,2%-й розчин фурациліну), підігрітими до температури 36...38°С, у дозі 20-40 мл та здоюють секрет.
Детоксикуюча терапія полягає у крапельному застосуванні ізотонічного розчину натрію хлориду (40-100 мл/кг протягом 24 год). Залежно від загального стану тварини, окремих систем організму і молочної залози, у перші декілька літрів електроліту додають 200-400 мл 40%-го розчину глюкози, 10%-го розчину кальцію хлориду, 10%-го розчину кальцію глюконату тощо.
Найчастіше під час лікування корів, хворих на мастит, застосовують такі нестероїдні протизапальні засоби: кетопрофен (Ромефен, Айніл), 3 мг/кг на добу, протягом трьох діб; карпрофен (Рімадил), 1,4 мг/кг одноразово; флуніксин (Фінадин), 2 мг/кг на добу, протягом трьох діб; толфенамінову кислоту (Толфедин), 4 мг/кг одноразово; мелоксикам (Метакам), 0,5 мг/кг одноразово, та їхні аналоги.
Для пригнічення розвитку мікрофлори внутрішньоцистернально, згідно з інструкцією, вводять спеціальні антимікробні засоби, що застосовують під час лактації (Бровамаст, Декамаст, Мастисан, Лактобай, Мультибай, Мастієт форте, Синулокс та ін.). Вони мають добре розподілятися тканинами молочної залози, швидко виводитися з організму, мати слабокислу реакцію і містити речовини, що активують фагоцитоз, не перевищувати 10 см3 та не подразнювати тканини.
Ефективність використання антибактеріальних препаратів підвищується після визначення чутливості до них мікрофлори та поєднання їх із ферментними препаратами (рибонуклеаза і дезоксирибонуклеаза).
Під час лікування корів із гострим гнійним, фібринозним чи геморагічним маститами керуються тими самими принципами, але обов'язково внутрішньоцистернальне введення антибіотиків потрібно доповнювати внутрішньосудинним чи внутрішньом'язовим їхнім застосуванням.
Після виявлення абсцесів та флегмон молочної залози застосовують засоби протисептичної дії та здійснюють хірургічне втручання.
Однак більшість випадків клінічного маститу потрапляє до категорії підгострого перебігу. Ефективність лікування таких корів набагато нижча, ніж за гострого запалення молочної залози, що частіше зумовлено несвоєчасним початком та закінченням терапевтичних процедур і обмеженим вибором лікарських засобів, а рідше - стійкістю мікроорганізмів. Для лікування таких корів внутрішньоцистернально, згідно з інструкцією, вводять антимікробні препарати, які можна застосовувати під час лактації. Курс лікування обов'язково має закінчуватися через 24 год після зникнення клінічних ознак.
Для лікування корів із хронічним маститом застосовують внутрішньоцистернальне введення антибіотиків пролонгованої дії під час переведення тварин у цех сухостою (Бровамаст С, Боваклокс ДС, Байоклокс DC, Клоксерат Плюс, Нафпензал ДС, Орбенін Драй та ін.) та парентеральне введення протимікробних препаратів за два тижні до запланованого отелу (обирають препарат, що добре проникає у паренхіму вимені та не має негативного впливу на плід; дотримуються доз і курсу лікування згідно з інструкцією щодо його використання).
Для того, щоб не допустити поширення інфекції у стаді (за відсутності терапевтичної ефективності та появи рецидиву хвороби), корів із хронічним маститом вибраковують.