Клінічні ма­с­ти­ти у корів

Виробники молока не з чуток знають про проблему отримання якісного молока. Адже зниження його якості призводить до зниження ціни на молоко, а, відповідно, й до збільшення економічних збитків. Найчастіша причина цього у багатьох господарствах, якщо не в усіх, — захворювання корів на мастит.

І. Пла­хот­нюк, канд. вет. на­ук,
М. Вельбівець, канд. вет. на­ук,
О. Ба­бань, канд. вет. на­ук,
Біло­церківський НАУ

Су­час­ний ри­нок фар­ма­цев­тич­них пре­па­ратів про­по­нує ши­ро­кий спектр про­дуктів для бо­роть­би та профілак­ти­ки ма­с­ти­ту. Од­нак підступність цьо­го за­хво­рю­ван­ня по­ля­гає у то­му, що во­но ви­ни­кає у будь-який період ре­про­дук­тив­но­го цик­лу корів та за­ле­жить від ба­га­ть­ох фак­торів. То­му об­ра­ти єди­ну ефек­тив­ну схе­му бо­роть­би на всі ви­пад­ки не­мож­ли­во, тож, по­ряд із ура­ху­ван­ням усіх чин­ників, слід пра­виль­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти лікарські за­со­би для ефек­тив­ної бо­роть­би з ма­с­ти­та­ми у стаді.
Відомі два ви­ди ма­с­ти­ту: субклініч­ний та клінічний. Цьо­го ра­зу мо­ва піде ли­ше про клінічний вид за­хво­рю­ван­ня, який діаг­но­с­ту­ють у 4-30% лак­ту­ю­чих корів.
Се­ред форм клінічно­го ма­с­ти­ту най­частіше вирізня­ють се­роз­ний, ка­та­раль­ний і гнійно-ка­та­раль­ний, а рідше - фіб­­ри­ноз­ний, ге­мо­рагічний та аб­сцес чи флег­мо­ну вимені.
Се­ред чин­ників, які ви­с­ту­па­ють ру­шійним ме­ханізмом роз­вит­ку за­хво­рю­ван­ня, є ме­ханічні, фізичні, хімічні та біологічні фак­то­ри. На ча­ст­ку біо­ло­гіч­но­го фак­то­ра (стреп­то­ко­ки, стафіло­ко­ки, ен­те­ро­бак­терії та інші мікро­ор­га­нізми) при­па­дає 85-90% усіх ви­падків ма­с­ти­ту. Виділені з се­к­ре­ту ви­мені мік­ро­­би відно­сять до трьох груп: кон­та­гіоз­ні, умов­но па­то­генні та са­профіти.
Дже­ре­ла не­без­пе­ки
Ве­ли­кий вплив на ура­жен­ня ма­с­ти­том має зміна діаме­т­ра ка­на­лу дійки піс­ля доїння. У про­цесі доїння дійка на­бу­хає, і мо­лоч­ний ка­нал роз­кри­вається. Після доїння ка­нал за­кри­вається не від­ра­зу і якийсь час є «во­ро­та­ми» для мік­ро­ф­ло­ри. Тож ве­ли­ка ча­с­ти­на бак­те­рій - збуд­ників ма­с­ти­ту по­трап­ляє в мо­ло­ко із за­бруд­не­них дійок ко­ро­ви. То­му ос­нов­ни­ми за­хо­да­ми за­побіган­ня по­ши­рен­ню цієї інфекції є: до­три­ман­ня гігієни доїння (доїти потрібно чи­с­те і су­хе вим'я справ­ним доїльним об­лад­нан­ням, об­­роб­ля­ти дійки ме­то­дом за­ну­рен­ня у дезінфіку­ю­чий роз­чин після доїння то­що), сор­ту­ван­ня тва­рин під час доїння (спо­чат­ку ви­до­ю­ють первісток, потім здо­ро­вих тва­рин і ли­ше у кінці - хво­рих на ма­с­тит корів) та вве­ден­ня у ци­с­тер­ну мо­лоч­ної за­ло­зи під час за­пу­с­ку на по­чат­ку су­хостійно­го періоду пре­па­ратів про­лон­го­ва­ної дії (Бо­вак­локс ДС, Наф­пен­зал ДС, Бро­ва­маст С то­що).
Окрім шля­ху про­ник­нен­ня мікробів че­рез дійко­вий ка­нал, існу­ють ге­ма­то­ген­­ний та лімфо­ген­ний шля­хи. Че­рез кров мікро­ор­ганізми по­трап­ля­ють у мо­лоч­ну за­ло­зу за на­яв­ності за­паль­них про­цесів у інших ор­га­нах, особ­ли­во за сеп­си­су, а лімфо­ген­ний шлях про­ник­нен­ня має місце після трав­му­ван­ня шкіри вимені.

Секрети профілактики захворювання
Найдоступнішим ме­то­дом профілак­ти­ки є су­во­ре до­три­ман­ня гігієни, особ­ли­во в про­цесі доїння. Ре­ко­мен­дується про­во­ди­ти дезінфекцію ви­мені до і після кож­но­го доїння. Для цьо­го най­частіше ви­ко­ри­с­то­ву­ють за­ну­рен­ня або зро­шу­ван­ня дійок дезінфіку­валь­ни­ми ріди­на­ми, та­ки­ми як роз­чи­ни йо­ду або хлор­гек­си­ди­ну то­що. Пе­ред одя­ган­ням доїль­них апа­ратів дійки на­су­хо ви­ти­ра­ють спе­ціаль­ною од­но­ра­зо­вою сер­вет­кою. Окрім то­го, слід про­во­ди­ти проміжну дезінфекцію доїльних апа­ратів чи зво­рот­не їхнє про­ми­ван­ня.
Під час доїння потрібно су­во­ро до­­три­му­ва­ти пра­вил ек­сплу­а­тації доїльних ма­шин: апа­рат має бу­ти чи­с­тим, су­хим та без по­шко­д­жень; доїльні ста­ка­ни слід одя­га­ти швид­ко - не до­вше ніж 1 хв, а пе­­ред їхнім зніман­ням - ви­мк­ну­ти ва­ку­ум ко­лек­то­ра; під час доїння сте­жи­ти за по­ведінкою корів та ро­бо­тою доїльних апа­ратів - за­побіга­ти не­справ­ності ва­ку­ум­ної си­с­те­ми, надмір­но­му на­пов­зан­ню, спа­дан­ню та за­бруд­нен­ню ста­канів доїльних апа­ратів, за­­піз­ніло­му знят­­тю їх із вимені тощо.
Після об­роб­ки дійок після доїння дезінфіку­ю­чи­ми пре­па­ра­та­ми не мож­на до­пу­с­ка­ти, щоб тва­ри­на ля­га­ла на під­стил­ку про­тя­гом го­ди­ни. До сто­ян­ня ко­рів мож­на за­охо­ти­ти, роз­дав­ши їм свіжі кор­ми.
Важ­ли­ву роль у про­грамі по­пе­ре­д­жен­ня ма­с­титів у стаді відіграє ком­плекс своєчас­ної та ком­пе­тент­ної діаг­но­с­ти­ки і профілак­тич­них за­ходів. Він вклю­чає в се­бе:
 що­ден­ну діаг­но­с­ти­ку клінічно­го ма­с­ти­ту та ліку­ван­ня хво­рих корів;
 діаг­но­с­ти­ку (мінімум один раз на місяць) субклінічно­го ма­с­ти­ту та ліку­ван­ня хво­рих тва­рин;
 ор­ганізацію за­пу­с­ку корів із уве­ден­ням у ци­с­тер­ни мо­лоч­ної за­ло­зи ан­тибіотиків про­лон­го­ва­ної дії;
 ви­б­ра­ку­ван­ня тва­рин із хронічним ма­с­ти­том;
 кон­троль кількості со­ма­тич­них клітин у збірно­му мо­лоці.
Діаг­но­с­ти­ку клінічно­го ма­с­ти­ту пе­ред доїнням та після ньо­го про­во­дить опе­ра­тор ма­шин­но­го доїння. Для цьо­го після по­ста­нов­ки корів у доїльний ста­нок він ог­ля­дає мо­лоч­ну за­ло­зу. Звер­тає ува­гу на фор­му і си­ме­т­ричність ви­мені, стан шкіри та шер­ст­но­го по­кри­ву. Під час підго­тов­ки ви­мені і здо­ю­ван­ня пер­ших порцій мо­ло­ка звер­тає ува­гу на бо­лючість, на­явність на­бряків, ущільнень то­що, рух­ливість і ела­с­тичність шкіри, підви­щен­ня місце­вої тем­пе­ра­ту­ри. От­ри­ма­ну інфор­мацію опе­ра­тор пе­ре­дає ліка­рю ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, який про­во­дить до­дат­ко­ве об­сте­жен­ня для уточ­нен­ня діаг­но­зу та в разі по­тре­би при­зна­чає тва­рині ліку­ван­ня.
Лікування різних стадій захворювання
Ефективність те­рапії ма­с­ти­ту за­ле­жить від ха­рак­те­ру за­паль­но­го про­це­су, періоду лак­тації та збуд­ни­ка. Субклініч­ний ма­с­тит у корів частіше вик­ли­ка­ють стафіло­ко­ки, а клінічний - стреп­то­ко­ки, киш­ко­ва па­лич­ка і гриб­ко­ва мікро­ф­ло­ра.
За гос­тро­го ма­с­ти­ту, внаслідок швид­ко­го рос­ту і роз­вит­ку мікро­ор­ганізмів у па­ренхімі вимені та по­трап­лян­ня у кров ве­ли­кої кількості про­дуктів їхньої жит­тєдіяль­ності (ток­синів), ліку­ван­ня корів має бу­ти на­прав­ле­не на ней­т­ралізацію дії ток­синів на ор­ганізм та зу­пин­ку рос­ту і роз­вит­ку бак­терій.
Для цьо­го на по­чат­ку ліку­ван­ня ко­рів із гос­трим се­роз­ним чи ка­та­раль­ним за­па­лен­ня­ми звільня­ють мо­лоч­ну за­ло­зу від се­к­ре­ту шля­хом ча­с­то­го здо­ю­ван­ня (п'ять-шість разів на до­бу про­тя­гом трьох діб). Для лег­шо­го і по­вно­го ви­до­ю­ван­ня за 10-15 хв до доїння внут­ріш­ньо­вен­но (10 ОД) чи внут­ріш­ньом'язо­во (40-50 ОД) за­сто­со­ву­ють ок­­­­­си­­то­цин, гіфо­то­цин або пітуїтрин. Од­нак дані пре­па­ра­ти слід з обе­реж­ністю за­сто­со­ву­ва­ти тільним тва­ри­нам че­рез за­гро­зу абор­ту.
У разі за­ку­по­рю­ван­ня ка­на­лу дійки згу­ст­ка­ми ка­зеїну про­во­дять ка­те­те­ри­зацію і розріджу­ють вміст ча­ст­ки ви­мені ан­ти­сеп­тич­ни­ми роз­чи­на­ми (2%-й роз­чин гідро­кар­бо­на­ту натрію, 0,2%-й роз­чин фу­ра­циліну), підігріти­ми до тем­пе­ра­ту­ри 36...38°С, у дозі 20-40 мл та здою­ють се­к­рет.
Де­ток­си­ку­ю­ча те­рапія по­ля­гає у кра­пель­но­му за­сто­су­ванні ізо­тонічно­го роз­чи­ну натрію хло­ри­ду (40-100 мл/кг про­тя­гом 24 год). За­леж­но від за­галь­но­го ста­ну тва­ри­ни, ок­ре­мих си­с­тем ор­га­нізму і мо­лоч­ної за­ло­зи, у перші декілька літрів еле­к­т­роліту до­да­ють 200-400 мл 40%-го роз­чи­ну глю­ко­зи, 10%-го роз­чи­ну кальцію хло­ри­ду, 10%-го роз­чи­ну кальцію глю­ко­на­ту то­що.
Най­частіше під час ліку­ван­ня корів, хво­рих на ма­с­тит, за­сто­со­ву­ють такі не­сте­роїдні про­ти­за­пальні за­со­би: ке­то­про­фен (Ро­ме­фен, Айніл), 3 мг/кг на до­бу, про­тя­гом трьох діб; кар­про­фен (Рі­ма­дил), 1,4 мг/кг од­но­ра­зо­во; флуніксин (Фіна­дин), 2 мг/кг на до­бу, про­тя­гом трьох діб; тол­фе­наміно­ву кис­ло­ту (Тол­фе­дин), 4 мг/кг од­но­ра­зо­во; ме­ло­кси­кам (Ме­та­кам), 0,5 мг/кг од­но­ра­зо­во, та їхні ана­ло­ги.
Для пригнічен­ня роз­вит­ку мікро­­фло­ри внутрішньо­ци­с­тер­наль­но, згідно з інструкцією, вво­дять спеціальні ан­ти­мікробні за­со­би, що за­сто­со­ву­ють під час лак­тації (Бро­ва­маст, Де­ка­маст, Ма­с­ти­сан, Лак­то­бай, Муль­ти­бай, Мастієт фор­те, Си­ну­локс та ін.). Во­ни ма­ють до­б­ре роз­поділя­ти­ся тка­ни­на­ми мо­­лоч­ної за­ло­зи, швид­­ко ви­­во­ди­ти­ся з ор­га­ніз­му, ма­ти сла­бо­кис­лу ре­­акцію і місти­ти ре­­­­чо­ви­ни, що ак­ти­ву­ють фа­го­ци­тоз, не пе­ре­ви­щу­ва­ти 10 см3 та не под­раз­ню­ва­ти тка­ни­ни.
Ефек­тивність ви­ко­ри­с­тан­ня ан­ти­бак­теріаль­них пре­па­ратів підви­щується після виз­на­чен­ня чут­ли­вості до них мікро­ф­ло­ри та поєднан­ня їх із фер­мент­ни­ми пре­па­ра­та­ми (ри­бо­нук­ле­а­за і дез­ок­си­ри­бо­нук­ле­а­за).
Під час ліку­ван­ня корів із гос­трим гнійним, фібри­ноз­ним чи ге­мо­рагічним ма­с­ти­тами ке­ру­ють­ся ти­ми са­ми­ми прин­ци­па­ми, але обов'яз­ко­во внутрішньо­ци­с­тер­наль­не вве­ден­­ня ан­­ти­біотиків по­трібно до­пов­ню­ва­ти внут­рішньо­су­дин­ним чи внут­рішньо­м'язо­вим їхнім за­сто­су­ван­ням.
Після ви­яв­лен­ня аб­сцесів та флег­мон мо­лоч­ної за­ло­зи за­сто­со­ву­ють за­со­би про­ти­сеп­тич­ної дії та здійсню­ють хірур­гічне втру­чан­ня.
Од­нак більшість ви­падків клінічно­го ма­с­ти­ту по­трап­ляє до ка­те­горії підго­ст­ро­го пе­ребігу. Ефек­тивність ліку­ван­ня та­ких корів на­ба­га­то ниж­ча, ніж за гос­тро­го за­па­лен­ня мо­лоч­ної за­ло­зи, що частіше зу­мов­ле­но не­своєча­сним по­чат­ком та закінчен­ням те­ра­пев­тич­них про­це­дур і об­ме­же­ним ви­бо­ром лікарсь­ких за­собів, а рідше - стійкістю мікро­ор­га­нізмів. Для ліку­ван­ня та­ких корів вну­трішньо­ци­с­тер­наль­но, згідно з інструк­цією, вво­дять ан­тимікробні пре­па­ра­ти, які мож­на за­сто­со­ву­ва­ти під час лак­та­ції. Курс ліку­ван­ня обов'яз­ко­во має за­кінчу­ва­ти­ся че­рез 24 год після зник­нен­ня клінічних оз­нак.
Для ліку­ван­ня корів із хронічним ма­с­ти­том за­сто­со­ву­ють внутрішньо­ци­с­тер­наль­не вве­ден­ня ан­тибіотиків про­лон­го­ва­ної дії під час пе­ре­ве­ден­ня тва­рин у цех су­хо­стою (Бро­ва­маст С, Бо­вак­локс ДС, Бай­ок­локс DC, Клок­се­рат Плюс, Наф­пен­зал ДС, Ор­бенін Драй та ін.) та па­рен­те­раль­не вве­ден­ня про­тимікроб­них пре­па­ратів за два тижні до запланованого отелу (оби­ра­ють пре­па­рат, що до­б­ре про­ни­кає у па­ренхіму вимені та не має не­га­тив­но­го впли­ву на плід; до­три­му­ють­ся доз і кур­су ліку­ван­ня згідно з інструкцією що­до йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня).
Для то­го, щоб не до­пу­с­ти­ти по­ши­рен­ня інфекції у стаді (за відсут­ності те­ра­пев­тич­ної ефек­тив­ності та по­яви ре­ци­ди­ву хво­ро­би), корів із хронічним ма­с­ти­том ви­б­ра­ко­ву­ють.