Осінній період: підживлення озимої пшениці
У складних та мінливих умовах сьогодення стабілізація виробництва продукції рослинництва є одним із найдієвіших важелів забезпечення продовольчої безпеки України. У структурі сільськогосподарських культур, вирощуваних у світі, чи не найважливіше місце належить пшениці озимій, яка є основною хлібною культурою.
У складних та мінливих умовах сьогодення стабілізація виробництва продукції рослинництва є одним із найдієвіших важелів забезпечення продовольчої безпеки України. У структурі сільськогосподарських культур, вирощуваних у світі, чи не найважливіше місце належить пшениці озимій, яка є основною хлібною культурою.
С. Попов, д-р с.-г. наук, голов. наук. співробітник,
С. Авраменко, канд. с.-г. наук, провід. наук. співробітник,
Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН
Н аша країна сьогодні потребує не лише збільшення валового збору зерна, але й підвищення його якості незалежно від погодно-кліматичних умов місцевості. Для цього необхідно вдосконалювати традиційну систему рільництва та суворо дотримуватися якості і строків виконання технологічних операцій. Але з останнім положенням виникають певні проблеми. По-перше, у багатьох сільськогосподарських підприємствах не вистачає власної техніки для виконання всіх технологічних операцій, тому доводиться залучати найману, яку, як правило, не вдається одержати саме у ті строки, на які сподівається фермер-орендар. По-друге, навіть за наявності необхідних механізованих знарядь є загроза невчасного проведення польових робіт через несприятливі погодні умов або брак пально-мастильних матеріалів. Відомо, що запізнення із проведенням окремих технологічних операцій навіть на один день призводить до суттєвих недоборів урожаю та недоотримання оптимальних показників якості зерна. Задля запобігання таким негативним тенденціям провідні науковці-рослинники та фахівці окремих сільськогосподарських підприємств проводять пошук нових моделей технології вирощування зернових культур, які дають змогу відтермінувати проведення частини технологічних прийомів до настання сприятливого періоду.
Так, науковці лабораторії рослинництва та сортовивчення Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України протягом 2010–2014 рр. проводили дослідження із вивчення впливу доз та форм мінеральних добрив шляхом їхнього внесення у прикореневе підживлення в осінній період на процеси формування врожайності та якості зерна пшениці озимої залежно від погодних умов року. Польові досліди було закладено в короткоротаційній польовій зернопросапній сівозміні. Об’єктом досліджень був сорт пшениці м’якої озимої Досконала, який вирощували, залежно від року, після попередника горох на зерно або ріпак. Грунт дослідного поля представлений чорноземом типовим середньогумусним. У дослідах вивчали два види азотних добрив — аміачну селітру (із вмістом діючої речовини N:34) та карбамід (N:46), а також комплексне добриво — нітроамофоску (NРК:16:16:16).
Вивчали сім варіантів (доз) підживлення (фактор А): 1 — без добрив (контроль), 2 — N15 (карбамід), 3 — N30 (карбамід), 4 — N15 (аміачна селітра), 5 — N30 (аміачна селітра), 6 — N15Р15К15 (нітроамофоска), 7 — N30Р30К30 (нітроамофоска). Підживлення проводили у фазі кущіння пшениці озимої перед припиненням осінньої вегетації.
Сівбу проводили у другій декаді вересня. Восени 2010 р. термін від внесення добрив до припинення вегетації пшениці озимої становив 11 діб, у 2011 р., відповідно, — 22, у 2012 р. — 27, у 2013 р. — 39 діб. Підживлення проводили дисковими сівалками вздовж рядків. Дослід закладали за багатофакторною схемою методом розщеплених ділянок у трьох повтореннях. Обліки, спостереження та аналізи проводили відповідно до наявних методик.
Тут акцентуємо увагу саме на доцільності проведення прикореневих підживлень (незалежно від строку внесення добрив) уздовж рядків, а не впоперек та по діагоналі, як традиційно рекомендують у літературних джерелах. Річ у тім, що за діагонального і, тим більше, поперечного до рядків напрямків руху відбувається нерівномірне розподілення добрив у ризосферній зоні рослин. Крім того, такий напрямок руху агрегату є дуже незручним для тракториста та небажаним для агрегату, оскільки відбувається відчутне копіювання колесами мікрорельєфу посіву. Небажання проводити підживлення уздовж рядків здебільшого пояснювали тим, що за такого способу буцімто відбувається значне пошкодження посівів (вирізання рядків) дисковими знаряддями сівалки.
У роки проведення досліджень (2010–2014) відмічали істотні коливання кількості опадів та температури повітря щодо середніх багаторічних показників, що сприяло одержанню об’єктивних результатів за цим напрямом. Так, посівний період 2010 р. був посушливий, а весняно-літній 2011 р. — оптимальним за середньодобовою температурою повітря (18,2оС за норми 17,6оС) та дуже зволоженим за кількістю опадів (на 174,0 мм, або на 67%, понад норму). В посівний період 2011 р. внаслідок пересихання верхнього шару грунту сходи з’являлися нерівномірно.
Вегетаційний період 2012 р. характеризувався посушливими умовами та підвищеним температурним режимом, що негативно позначилося на формуванні врожайності досліджуваної культури, але сприяло формуванню високих показників якості зерна. Достатня кількість опадів та сприятливий температурний режим восени 2012 р. зумовили одержання дружних сходів, а також добрий ріст і розвиток озимини та успішне її загартування. У весняно-літній період 2013 р. погодні умови у цілому були сприятливими для формування високої врожайності пшениці озимої. Найвологішим посівний період виявився у 2013 р., а рання та холодна весна 2014 р. створила добрі передумови для якісного весняного кущіння пшениці озимої. Достатня кількість опадів протягом усього вегетаційного періоду 2013/14 р. дала змогу сформувати максимальну врожайність культури за всі роки проведення досліджень.
Результатами досліджень встановлено, що формування врожайності пшениці озимої значнішою мірою залежало від фактора сприятливості виробничого сезону та дози добрив, аніж від їхньої форми. Однак, попри неможливість впливу на погодні умови, високого рівня врожайності можна досягти шляхом оптимізації системи підживлення, що підтверджено результатами досліджень.
Так, у 2011 р. в умовах доброго зволоження застосування усіх варіантів підживлень сприяло одержанню достовірних прибавок урожайності порівняно із контролем (без підживлення). Причому за осіннього підживлення (проводили восени 2010 р.) найбільші прибавки врожайності одержано у варіантах із внесенням нітроамофоски у дозах N30P30K30 та N15P15K15, а також карбаміду — у дозі N30, які становили, відповідно, 1,00; 0,86 та 0,68 т/га за врожайності на контролі 3,62 т/га.
Результатами досліджень із вивчення впливу різних форм азотних добрив за однакових доз їхнього внесення на формування врожайності пшениці озимої встановлено, що за малої дози (N15) перевагу мала аміачна селітра, а за її збільшення до N30 вищу врожайність одержано від застосування карбаміду. Так, у 2011 р. за осіннього внесення азоту в дозі N15 в амонійно-нітратній формі (аміачна селітра) врожайність пшениці озимої була на 0,18 т/га вищою, ніж від застосування амідної форми (карбаміду).
За збільшення дози азоту до N30 достовірної різниці врожайності пшениці за варіантами застосування двох видів добрив не виявлено. В умовах дефіциту вологи восени 2011 р. рослини пшениці озимої ввійшли у зиму слаборозкущеними, ослабленими та нерівномірно розвинутими. За таких умов урожайність у 2012 р. була значно нижчою, ніж попереднього, 2011-го. Так, урожайність пшениці у 2012 р., залежно від варіантів підживлення, коливалася від 2,80 до 3,22 т/га, тоді як у 2011 р. вона становила, відповідно, від 3,62 до 5,08 т/га. За таких умов застосування підживлень мінеральними добривами сприяло одержанню достовірних прибавок урожайності порівняно із контролем (без підживлення). Винятком був варіант з осіннім внесенням карбаміду в дозі N15, за якого прибавка була недостовірною (рисунок, табл. 1).
За осіннього підживлення (проводили восени 2011 р.) найбільші прибавки врожайності у 2012 р. одержано у варіантах із внесенням карбаміду в дозі N30, аміачної селітри — N15 та нітроамофоски — N30P30K30, що становило, відповідно, 0,42; 0,35 та 0,33 т/га за врожайності на контролі 2,80 т/га.
У 2011/12 р. за осіннього внесення азоту в дозі N15 вищу врожайність одержано від застосування аміачної селітри — на 0,31 т/га порівняно із внесенням карбаміду. Доза азоту N30 в осіннє внесення сприяла збільшенню врожайності на 0,18 т/га за внесення карбаміду порівняно з аміачною селітрою.
За сприятливих умов 2012/13 р. застосування всіх варіантів підживлення також сприяло одержанню достовірних прибавок урожайності порівняно із контролем (без підживлення). За осіннього підживлення (проводили восени 2012 р.) найбільші прибавки врожайності одержано у варіантах із внесенням нітроамофоски у дозі N15P15K15, карбаміду — N30 та аміачної селітри — N15, що становило, відповідно, 0,59; 0,54 та 0,49 т/га за врожайності на контролі 4,05 т/га. У 2012/ 13 р. за осіннього внесення азоту в дозі N15 достовірної різниці врожайності пшениці озимої залежно від застосування аміачної селітри та карбаміду виявлено не було. Осіннє внесення N30 сприяло збільшенню врожайності на 0,18 т/га від застосування карбаміду порівняно з аміачною селітрою.
Вегетаційний період 2013/14 р. був найсприятливішим для росту й розвитку рослин та формування найвищої за роки досліджень врожайності пшениці озимої. За таких сприятливих для озимих погодних умов ефективність осінніх підживлень, порівняно з іншими роками, знижувалася. Так, за внесення різних доз карбаміду, а також аміачної селітри у дозі N15 хоч і спостерігалася тенденція до збільшення врожайності, але істотних прибавок одержано не було (лише в межах похибки досліду). Поточного року достовірно ефективним було внесення комплексного удобрення у дозах N15P15K15 та N30P30K30, а також аміачної селітри в дозі N30, за яких прибавки врожайності становили, відповідно, 0,17; 0,23 та 0,36 т/га.
У 2011 р. найкращі показники якості зерна було одержано від застосування аміачної селітри у дозі N15. Так, за осіннього підживлення N15 натура зерна становила 776 г/л, склоподібність — 64%, вміст білка — 13,0%, клейковини — 25,6%, ВДК — 85 од., число падіння — 173 с, що відповідало вимогам 3-го класу згідно зі ДСТУ 3768:2010 (у цьому разі показник числа падіння був класообмежувальним фактором). За решти варіантів підживлення показники якості зерна відповідали вимогам 4-го класу, класообмежувальним показником у всіх випадках було число падіння (табл. 2)
У сучасних складних ринкових умовах однією з найважливіших оцінок господарювання на землі є одержання чистого прибутку та рентабельності вирощування сільськогосподарських культур. Відчутний диспаритет цін на пально-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин та вирощену продукцію нерідко заганяє у глухий кут навіть потужні аграрні холдинги. Менш захищені у цьому питанні дрібні сільськогосподарські підприємства.
У зв’язку з цим потрібно щороку проводити пошук нових моделей технологій вирощування, які максимально знизять ризик несприятливого впливу погодних умов та коливання цін на вирощену продукцію.
За результатами проведених досліджень було визначено найсприятливіші варіанти застосування підживлення для одержання високого рівня прибутку. Під час проведення розрахунків економічних показників керувалися цінами на витратні матеріали, а також вартістю вирощеної продукції, яка склалася станом на серпень 2014 р. Зауважимо, що в таблиці наведено не загальний прибуток, а лише прибуток, одержаний від прибавок урожайності завдяки осіннім підживленням.
У 2012 р. внаслідок істотного зниження врожайності через несприятливі погодні умови чистий прибуток від вирощування пшениці озимої був низьким. Найкращі показники одержано у варіантах із внесенням карбаміду (N30) — 462,50 грн/га та аміачної селітри у дозі N15 — 443,37 грн/га.
У 2013 р. застосування всіх варіантів підживлення було прибутковим. Найвищі показники одержано у варіантах із внесенням карбаміду в дозі N30 — 692,60 грн/га та нітроамофоски у дозі N15P15K15 — 640,89 грн/га.
У 2014 р. найбільші прибутки одержано за внесення аміачної селітри в дозі N30 — 458,00 грн/га та карбаміду в дозі N30 — 362,50 грн/га.
У середньому за роки досліджень найвищі прибутки одержано за варіантів осіннього внесення (грн/га):
карбаміду в дозі N30 — 625,03,
аміачної селітри у дозі N15 — 342,84,
нітроамофоски у дозі N15P15K15 — 418,76.
До того ж два перші варіанти мали найбільшу стабільність за роками вирощування (табл. 3).
Отже, одержані результати досліджень дають підстави для визначення найраціональнішої системи підживлення пшениці озимої в сільськогосподарських підприємствах і дають змогу в разі неможливості
проведення весняного підживлення рекомендувати осіннє прикореневе внесення добрив для забезпечення максимальної ефективності
вирощування озимих
зернових культур.