Зупинімо деградацію українських грунтів!

Немає нічийної землі, не повинно бути й недоглянутої. Тому слід, залежно від економічної спроможності кожного конкретного господарства, відвести необроблювану частину орного клину під залуження багаторічними травами, переважно еспарцетом із підсіванням буркуну. Під залуження бажано відводити землю в одній частині землекористування господарства з тим, аби передбачити випасання як худоби господарства, так і громадської череди. Це дасть змогу звести до мінімуму кількість сівозмін у рослинництві та розмістити культури одним масивом на значній площі й дотримуватись просторової ізоляції. Досить зручно це ще і в організаційному плані ведення рослинництва. Схематично сівозміна матиме такий спрощений вигляд: еспарцет–еспарцет–озима пшениця–просапні–ярі зернові. При цьому 40% ріллі слід відвести під багаторічні трави, в догляді за якими уникати найбільш енергоємної операції — оранки, природно відновлюючи родючість грунту, частково уникаючи витрат на вивезення гною. Отримавши укіс, матимемо ще й отаву, створимо умови для розвитку вівчарства. Затрати на дотримання агротехніки — мінімальні, і оранка — раз в три роки. А головне, матимемо найкращі попередники під озимі та баштанні, що, само собою, збільшить урожай та зменшить пестицидне навантаження на довкілля.
З’являється можливість з ярими зерновими чи однорічними кормовими на зелений корм провести напівпаровий обробіток грунту. Великий проміжок часу дасть можливість без гербіцидів зменшити забур’яненість, якісно підготувати грунт під висівання. Раціонально використовуючи спрацьований машинно-тракторний парк і за сприятливих умов осені, в разі потреби, поле можна засіяти озиминою, зменшивши кількість площ еспарцету до однієї. Через значну забур’яненість ріллі в орному шарі грунту накопичився значний запас насіння бур’янів. Замість застосовувати дорогі гербіциди для зниження забур’яненості ріллі, краще запровадити провокаційний метод їхнього знищення, яким і стане напівпаровий обробіток ріллі. Цим ми не тільки знищимо бур’яни агротехнічними заходами догляду за грунтом, а ще й збагатимо їх сидератами, створимо умови для одержання екологічно чистої продукції. А витрати на ці заходи не перевищать витрат на придбання та внесення гербіцидів.
Чорний пар — надійний попередник, але для нього потрібно не менше витрат, ніж для вирощування зернових. Та й ефективність його формується за рахунок природної родючості землі. А її залишилось небагато. Тому й не дають чорні пари очікуваного врожаю. До того ж, часто-густо із чорних вони стають зеленими влітку. Але це не означає відмови від чорних парів. Як меліоративне поле вони незамінні для отримання стабільних урожаїв сильних пшениць. У посушливому степу успіх залежить від запасів вологи в грунті згідно з законом мінімуму — аксіоми наших агрономів. Тож пари потрібні будуть завжди як страхові накопичуванння вологи. І що нижча культура рільництва, то помітніше зниження врожаю від нестачі вологи в грунті. Найкраще забезпечення рослин вологою протягом вегетаційного періоду відбувається з шарів грунту на глибині 20 см, де волога надійно зберігається. Тож як напоять землю осінньо-зимові опади, так і наллється колос. Короткочасні літні дощі зволожують тільки верхній шар грунту і не мають довгострокового впливу на вологозабезпеченість рослин через швидке випаровування вологи за літніх високих температур. Зате вони відіграють неоціненну роль у пом’якшенні напруги у водоспоживанні рослин та унеможливлюють на певний час повітряні посухи. Літні дощі мають зливовий характер, а недбало доглянутий грунт не в змозі поглинути дощову воду. Нерівномірний розподіл її рельєфом поля та стікання в низини значно зменшать користь від літніх дощів, а то й завдадуть шкоди грунту від водної ерозії.
У сферу інтенсивного використання зрошуваних земель міцно вкорінилось овочівництво. На використанні особливостей південного овочівництва, коли й посівні овочеві культури дають ранню продукцію, слід зосередитись овочівникам. Саме в овочівництві найраціональніше в організованому порядку задіяти вивільнений ресурс робочої сили.
Економити на агротехніці — собі ж на шкоду. Кажуть: скупий двічі платить, а ледачий двічі робить. Селянський труд завжди був тяжким і безхитрісним, таким він і залишився. І не вірте солодкоголосим нісенітницям — мовляв, вихід у мінімальних та критичних технологіях, бо весь сенс технології в тому, що вона повинна бути оптимальною і ніякою іншою. Ступінь порозуміння з землею та рослинами визначає врожай. Можна дурити людей і мати зиск. Із землею так не виходить. Вона мудро віддає нам відповідно до вкладеної праці. Тому і їмо ми дорогий хліб дешевих технологій як продукт сумнівних новацій.

П. Костін,
ст. наук. співробітник
Інституту південного овочівництва і баштанництва
О. Кащеєв,
провідн. наук. співробітник Інституту південного овочівництва і баштанництва, канд. с.-г. наук