Зниження ставки ПДВ на агропродукцію може спровокувати поглиблення сировинної моделі розвитку аграрної галузі України, — ННЦ

Практична реалізація законодавчої ініціативи, спрямованої на однократне — лише на етапі поставок сільгосппродукції — зниження ставки ПДВ, містить потенційні ризики для переробних підприємств та учасників процесів переробки агропродукції в Україні в цілому, зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики ННЦ «Інститут аграрної економіки» к.е.н. Леонід Тулуш, прогнозуючи можливі наслідки ухвалення законопроєкту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів с/г продукції» № 3656.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на прес-реліз ННЦ.

На його думку, насамперед, слід визначитись із правильним позиціонуванням згаданої законодавчої ініціативи. Адже вона, передбачаючи лише точкову зміну в механізмі справляння ПДВ, не може принести вигоди усім учасникам економічних відносин в АПК.

Задекларовані у пояснювальній записці вигоди від практичного запровадження законопроєкту для переробних підприємств є переоціненими, наголосив Тулуш.

Попри декларації розробників, що від зниження ставки ПДВ на етапі сільгоспвиробництва виграють не лише сільгоспвиробники, а й переробники, проведена науковцями Інституту аграрної економіки фахова оцінка можливих наслідків запровадження новації для даної групи суб’єктів економічних відносин в АПК показує, що переробні підприємства можуть чи не найбільше постраждати від практичної реалізації законопроєкту.

Зокрема, у документі серед вигод для переробних підприємств наводиться аргумент відносно того, що термін сплати основної суми ПДВ для них переміститься з дати оплати сировини на дату оплати зобов’язань по операціях з реалізації продуктів її переробки. Втім, відповідні суми ПДВ необхідно буде сплачувати відразу, оскільки на відповідну величину зменшиться обсяг податкового кредиту переробних підприємств. А отже, заявлена розробниками перевага насправді відсутня, зауважив Тулуш.

Слід пам’ятати, що зміна ставки ПДВ на будь-якому етапі ланцюга поставок насправді означає втручання в ціноутворення, нагадав науковець.

Для усунення негативного впливу на діяльність переробників ціни на сільгосппродукцію — з врахуванням ПДВ — мають знизитись на 5%, тобто на питому вагу ПДВ у ціні з урахуванням даного податку, пояснив експерт. Проте, далеко не факт, що новий рівень цін на визначені у законопроекті види сільгосппродукції сформується саме на такому рівні. Адже все залежатиме від ринкової спроможності покупців та продавців, яка різнитиметься залежно від виду продукції. А це формує ризики зменшення ефективності діяльності переробних підприємств, підкреслив Тулуш.

У разі оподаткування поставок непереробленої сільгосппродукції (наприклад, зерна) за ставкою 14%, а продуктів її переробки (борошна, олії, шроту тощо) — за ставкою 20%, у трейдерів втрачається мотивація «працювати» з продуктами переробки. Це пояснюється тим, що у разі «роботи» трейдерів із непереробленою сільгосппродукцією «відтік» фінансових ресурсів на сплату ПДВ, який підлягає поверненню з держбюджету, буде на 30% меншим. Це визначатиме пріоритетність для трейдерів експорту саме непереробленої продукції, а не продуктів переробки.

Серед негативних ефектів запровадження даної законодавчої ініціативи слід також виділити формування нерівномірного середовища функціонування для окремих категорій переробних підприємств — платників та неплатників ПДВ, зазначив Тулуш.

Отже, зниження ставки ПДВ на окремі види сільгосппродукції — без поширення дії такої ставки на продукти їх «первинної» переробки — може спровокувати поглиблення сировинної моделі розвитку аграрної галузі України, підсумував науковець.