Зміни клімату призведуть до необхідності зрошувати в Україні 18 млн га — оцінка науковців

Заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» з наукової роботи Олександр Нечипоренко повідомив, що зміни клімату призведуть до необхідності зрошувати в Україні, більшою чи меншою мірою, щонайменше 18 млн га. Про це пише Пропозиція із посиланням на «Агро Перспектива».

За оцінками науковців ІАЕ, на зрошенні культури, за досвідом останніх років, можуть давати у 1,5–2 рази вищі врожаї.

За словами Нечипоренка, якщо на кінець 90-х років минулого сторіччя в нашій державі обліковувалось зрошуваних земель загальною площею 2,5 млн га, то перед початком широкомасштабного військового вторгнення рф в Україну — лише 2170,5 тис. га, зокрема, 1770 тис. га без урахування територій тимчасово окупованої АР Крим.

Причому щорічно понад 1,2 млн га продуктивних раніше обладнаних під штучне зволоження земель материкової України використовується без поливу. Майже третина з них перебувала в приватній власності, а 68 % — в оренді.

Невикористання за цільовим призначенням майже 70 % обліковуваних зрошуваних площ було зумовлено переважно порушенням технологічної цілісності меліоративних систем унаслідок поспішного та непродуманого розпаювання сільськогосподарських земель, а також неналежного стану, включаючи й несанкціонований демонтаж інженерної інфраструктури.

На початок 90-х років площа зрошуваних земель в Україні становила 8 % від всієї площі ріллі, то у 2021 році — перед повномасштабним військовим вторгненням рф — ця частка зменшилася до 1,54 % усіх площ, з яких був зібраний урожай, а станом на 2023 рік знизилась до 0,4 %.

В кращі роки виробництво сільськогосподарської продукції на зрошуваних землях становило до 20 % загального обсягу по державі. При цьому в регіонах із розвиненою іригацією цей показник був значно вищим. Проте вже у 2021 році агропідприємства виробили на политих землях лише 1,78% всієї валової продукції сільського господарства країни. Внаслідок окупації та руйнування греблі Каховської ГЕС ця частка зменшилась до 0,48%, або більше ніж у 40 разів проти апогею розвитку іригації в Україні наприкінці 80-х - на початку 90-х років.