Життя та господарювання в прифронтовому селі, — розповідь фермера

Житель колишнього прифронтового Галицинового, що на Миколаївщині, фермер Тарас попри російські обстріли з 24 лютого 2022 року залишався з сім'єю в рідному селі. Весь час за можливості продовжував займатися аграрною справою.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на Суспільне Миколаїв.

24 лютого Тарас разом з родиною був у рідному Галициновому. З його слів, у період повномасштабної війни ще понад тиждень ходив на роботу на глиноземний завод, та, зі слів чоловіка, в одну мить життя розділилося на «до» та «після».

«Найсильніший обстріл був у нас сьомого березня. То обстріляли все село наше. Ну, і на фермі було багато прильотів. Це, мабуть, була авіація, тому що в мене розбило комбайн, посікло трактори. Ховалися мої трактористи під комбайном. Добре, що ніхто не загинув», — говорить Тарас.

Фермерством Тарас займається 25 років. За його словами, 2022-ий був найскладнішим. Попри небезпеку, з працівниками продовжували сіяти. У власності чоловіка понад 17 гектарів землі.

«В одному кінці поля поки сіємо, в тому кінці поля снаряди рвуться. Бувало таке, що на половині поля трактор залишали й бігли з трактористом до автівки. І тікали, щоб почекати пів години, аби обстріли припинилися», — каже фермер.

За словами Тараса, зібрати врожай тоді не змогли через постійні російські обстріли.

«Скирда у мене також згоріла. Десь було тонн 50. Можливо, навіть більше сіна, хорошого сіна. Я розраховував ним ще цілий рік прогодувати свою скотину. У мене поголів'я велике. Практично 80 голів. Доводиться пасти. Пасемо ми в лісі, в посадках. Небезпечно, поки Бог милує. А ще в мене на касеті корова підірвалася. Розірвало корівку і бичка», — розповідає чоловік.

Найтрагічнішим днем для себе чоловік називає сьоме серпня 2022 року.

«Мама каже, піду нарву на компот цих... У нас тут груші прямо такі дикі. Кажу: «Ну, мамо, йди, нарви». Тим паче ми вже корів вигнали. Вони вже паслися. Можливо, пів години пройшло, а мами немає. Потім чуємо сильний вибух один. Десь поряд, тому що у нас аж стеля затремтіла прямо в хаті», — загадує Тарас.

Далі, зі слів чоловіка, з сестрою телефонували матері, але безрезультатно.

«Ми вибігли на дорогу, а мама вже тут лежала. А потім побачили ось в тій ямі снаряд лежав. Ймовірно, від САУ чи танка. У цей час у мене син із пастухом корів пасли. Але вони трохи далі пасли. Добре, що вони не постраждали в цей час», — говорить чоловік.

Тарас у 2023 році планує продовжувати роботу, зокрема засівати поля ярим ячменем, адже, зі слів фермера, його худобі потрібні корми, яких в запасі понад три тонни.