Жнива’2001: як не залишитися з носом…

Жнива’2001: як не залишитися з носом… Замало хліб виростити. Не вінець справи його зібрати. За нинішніх ринкових умов саме вдалий продаж зерна забезпечить товаровиробнику бажану рентабельність. Ще недалекі ті часи, коли зернові скуповувалися практично за безцінь, та, певне, найяскравішим у ошуканні тих, хто плекає хліб, став 1999—2000 виробничий рік. Пригадуєте, в жнива тонну пшениці ІІІ класу трейдери купували в середньому по 240 гривень? А пам’ятаєте, скільки ця ж тонна коштувала навесні? Так, їЇ вартість сягала майже 900 гривень! Не важко підрахувати різницю, помножити на кількість зібраного зерна і нарешті збагнути: хто і чому отримав надприбутки, а хто, як-то кажуть, лишився “з носом”. Здається, ця ситуація врешті-решт змінюється. І успіх запропонованого варіанта вирішення проблеми залежить, з одного боку, від ступеня довіри одних і чесності інших. А з іншого, від бажання сторін працювати в прозорих умовах зернового ринку. Отже... 29 червня 2000 року Президент України підписує Указ за №832/2000 “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна”. 21 липня того ж року Постанову за №1141 “Про впровадження заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників” видає Кабінет Міністрів України. За цими документами функції державного агента із закупівлі зерна за заставними цінами покладено на Державну акціонерну компанію “Хліб України”. І не поспішайте скептично посміхатися. У компанії є і сили, і можливості здійснити запропонований механізм. А він доволі простий. Зібравши зерно, селянин здає його до елеваторно-складських приміщень заготівельних підприємств. Залежно від класу зерна отримує кошти, визначені заставною ціною. Впродовж 4—8 місяців (але не довше!) хліб зберігається у спеціальних сховищах, і будь-якої хвилини виробник може його реалізувати за ціною, яка складається на момент купівлі-продажу на аграрному ринку. Єдине, що необхідно буде зробити, — розрахуватися за збереження зерна і повернути його заставну вартість. У такий спосіб селянин отримує можливість поступово залучати у виробництво кошти, отримані від реалізації зернових. Заставна ціна забезпечує також мінімальний рівень рентабельності. Тепер конкретніше про формування заставної ціни. На основні зернові та зернобобові культури вони встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства аграрної політики. Їх попередньо обов’язково узгоджують з Мінекономіки, Мінфіном та ДАК “Хліб України”. Термін їх прийняття — не більше 2-х місяців після затвердження Державного бюджету, а дії — з 1 липня поточного року до 1 липня наступного. Ще раз варто нагадати, що заставна ціна забезпечує мінімальне відшкодування прогнозованої нормативної собівартості зерна та мінімальний прибуток, необхідний для простого відтворення виробництва. До речі, на час розрахунку заставних цін обов’язково враховується фактична та прогнозована кон’юнктура внутрішнього та світового ринку зерна. Чи, може, варто взяти олівець та калькулятор і порахувати? Правда ж, ідея слушна? Тим більше, що попереду чимало роботи, яку необхідно виконати якісно і в оптимальні строки. Наприклад, озимина. Її потрібно посіяти майже на 9 млн га. А до того — зорати 12 млн га земель. Ось-ось на часі збір пізніх культур, їх не багато не мало — 18 млн га. Скажімо, кожен гектар цукрових буряків вимагає в 5 разів більше коштів, ніж фізичний гектар зернових. Аби нічого не забути, додайте ще сільськогосподарські вантажі: їх майже 80 мільйонів тонн. 6,5 млрд грн — у таку суму фахівці оцінюють комплекс осінніх робіт. Де їх узяти — міркуйте з нами. І з тими, хто не новачок в аграрній політиці. Прес-центр Мінагрополітики