Зерно – на експорт, гроші – в офшор

Коли ви чуєте щось на кшталт «Україна поставила 87 тис, тонн зерна до Румунії», це не означає, що всі гроші за це зерно надійшли в Україну. Тож і вражаюче повідомлення, що виручка від продажу зернових Румунії перевищила $750 млн, ще не говорить про те, що саме на цю суму Україна продала Румунії зернових. Згадані мільйони – лише та частина, яку продавці зволіли повернути в країну, але всієї суми виручки, як і всіх належних податків ми точно не отримали.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на zn.ua.

Згадані 87 тис. тонн – цілком конкретна поставка, що відбулася у вересні минулого року, гроші за цей товар опинилися у Швейцарії. Близько половини нашої загальної експортної виручки осідає саме в цій країні.

На мал. 1 поставки української пшениці у другому півріччі 2022. Загалом стандартна, як для такого нестандартного року, картина: Туреччина, Румунія, Іспанія, Польща, Індонезія, Італія, Бангладеш.

А на мал. 2 – так звані торгуючі країни, тобто ті, які отримали гроші за поставки нашої пшениці в цей же період: Швейцарія, Велика Британія, Кіпр, Польща, ОАЕ, Угорщина, Сейшельські Острови.

Крім Польщі, жодних збігів із попередніми даними. Причому тут є два хрестоматійні офшори – Кіпр та ОАЕ, і низькоподаткова Швейцарія.

Глобальні компанії

Великі обсяги, що проходять через Швейцарію, — це здебільшого світові трейдери або наші експортери-титани. З 2015 року ця країна, за рішенням КМУ, не є для України ані офшором, ані низькоподатковою юрисдикцією, але її умови оподаткування значно комфортніші за українські. До світових гігантів є чимало питань, але ще більше їх до вітчизняних трейдерів, адже це українські компанії, які свідомо роблять усе, аби сплатити країні, навіть під час війни, якомога менше податків.

Та все ж це не той рівень, на якому заробляють здирництвом чи крадіжками. Навіть якщо подивитися на середні ціни поставок через Швейцарію, то зерна по $50–100 там не буде.

Мутні середняки

Оці, або їхні представництва, якраз сидять у згаданій уже Великій Британії та інших репутаційно респектабельних, але лояльних до будь-яких грошей юрисдикціях. Цілі у них не тільки податки оптимізувати, вони і на поверненні валютної виручки «економлять», і на перепродажах дешевої української пшениці вже за нормальними цінами заробляють.

Приклад – поставки нашої пшениці до Бангладешу. Прямих поставок (коли товар і гроші ідуть напряму до Бангладеш) немає. Відповідно, і постачальники – зазвичай знані глобальні трейдери. Тож важко було не помітити серед давно відомих назв таку собі AGRI1 TRADING. Цікава компанія: зареєстрована у Великій Британії, один акціонер, статутний капітал аж 100 фунтів, дата реєстрації – 26 липня 2022 року, тобто через чотири дні після підписання у Стамбулі. Власниця і директорка компанії – українка Надія Нагаєва, знов збіг. За даними ZN.UA, ми продавали пшеницю в Бангладеш у середньому по $198 за тонну, тобто вдвічі дешевше від середньоринкової, поставок дорожче $300 узагалі не було.

Але від британської компанії до Бангладеш завозилася пшениця вже за цілком ринковою ціною у $363 за тонну.

Фіктивні одноденки

Це історії про відвертий кримінал, коли зернотрейдингом займаються компанії, мета яких проста — продати зерно і закритися до того моменту, поки не настане строк повернення валютної виручки. Це буквальне вимивання грошей із країни у найскрутніші для неї часи.

Справа зайшла вже так далеко, що тепер фіктивні компанії навіть рахунків у банках не мають, а зразу в угоді прописують, що оплату має отримати третя юрособа в іншій юрисдикції.

Здавалося б, у нас є цілий тріумвірат контролерів, які можуть в один день усе це зупинити: податкова перевіряє походження експортованого товару й ознаки фіктивності, сигналізує митниці, яка стоїть на смерть, але не випускає партії з країни, а БЕБ з ранку до ночі розслідує і розслідує, аби всі винні понесли покарання. Вони цілий міжвідомчий протокол про це підписали у вересні минулого року, коли спливли перші продажі по $50–100.

Однак з того часу нічого не змінилося. В січні БЕБ і СБУ провели обшуки на митниці, нарахувавши у схемі щонайменше десяток високопосадовців, 370 фірм і 5 млрд грн збитків для держбюджету. Результат – замість підозр і проваджень скликається чергова ТСК.

Загалом за минулий рік український експорт склав $44 млрд, з них 20 млрд були оплачені компаніями, що знаходяться в офшорах або квазіофшорах, при тому що реальний наш експорт у ці країни – мільярд доларів, не більше.

Що це означає? Вони перепродали наші товари у інші країни, вочевидь дорожче, ніж купили. Тож скільки реально коштує експорт України? Чи нормально, що офшоризація українського експорту сягає 46%?