Земельний тайм-аут

У приміщенні інформаційного агентства Укрінформ під егідою НААН України та видавництва "Альфа-Стевія" відбувся круглий стіл: "Яка земельна реформа потрібна Україні? Ідеологія та протиріччя". Широкий спектр думок, представлений на цьому заході, - свідчення того, що протиріччя у цій царині справді є. Власне, а чи можна в такій делікатній сфері обійтися без конфлікту? У цій проблемі є щось на кшталт конфлікту працедавець - робітник. Перший прагне платити якнайменше та отримувати зиску якнайбільше, другий - отримувати якнайбільше, а працювати якнайменше. У земельній реформі головне питання - хто отримає зиск від українських чорноземів. Природно, що у різних суспільних категорій своя, як їм видається, єдино правильна відповідь на нього. Хтось хоче вкласти якнайменше, а зиску одержати якнайбільше, а хтось згоден вкласти стільки, скільки треба для додержання агротехнологій, але хоче й мати за це якнайбільші площі.
   Усі внесені пропозиції можна умовно поділити на кілька категорій. Перша: заклики лібералізувати ринок завдяки усуненню особливих привілеїв та обмежень для потенційних покупців. Друга: створення фахових робочих груп, наукових і консультаційних рад при Президентові, КабМіні та Верховній Раді. Третя: прохання винести на порядок денний питання соціального захисту українського селянства під час проведення реформи. Четверта: загальні мантри щодо забезпечення інвестиційної привабливості, доступності кредитних ресурсів, упровадження енергоощадних технологій тощо.
Не маю жодних заперечень щодо доцільності внесених пропозицій. Непокоїть інше. Під час засідання круглого столу накреслилося певне непорозуміння між агротехнологічним крилом академії та економічним. Перше представляв академік-секретар відділення рослинництва Олександр Іващенко, друге - економіст Петро Саблук. Природно, що кожен із шанованих науковців обстоює інтереси своєї гілки агронауки. Однак у пікіруванні між агротехнологією та агроекономікою, вважаю, є якійсь глибинний зміст. Чи не в цих протиріччях і криються причини нереалізації аграрного потенціалу України? Адже відоме прислів'я "вміла готувати та не вміла подавати" щодо аграрної України деякі аналітики перетворили на "вміють вирощувати та не вміють продавати". Що це, як не закид вітчизняним економістам?
Особливості журнального виробництва полягають у неможливості оперативної реакції на ті чи інші події. Під час підготовки цього матеріалу під куполом Верховної Ради відбулося кілька знакових подій: 9 грудня ВР ухвалила в першому читанні Закон "Про ринок земель", крім того, подовжено до 1  січня 2013 року мораторій на продаж земель сільгосппризначення. Наразі довкола земельного питання в Україні взято тайм-аут, тому для далекосяжних висновків ще не час.
   Власне, ухвалення Закону спричинило хвилю негативних коментарів з боку агробізнесу. Основна претензія, за великим рахунком, - це напрочуд велика корупційна складова багатьох норм Закону. Відстань у розумінні між різними галузями аграрної науки та між бізнесом і чиновництвом у чомусь подібна. Її скорочення - конче потрібна умова для розвитку економіки. Тільки ось чи взаємним є бажання зменшувати цю відстань?..

Олексій Рижков