Заробітній платі — своєчасну виплату

Чи переглядали ви коли-небудь Кримінальний Кодекс України? Запитую не задля того, щоб глузувати. Цікава книжка, скажу я вам. Щоправда, вельми непроста для усвідомлення, бо вимагає певного рівня знань, достатньої самоорганізованості та високої відповідальності. Аби не заблукати серед численних статтей, зупинімося одразу на 175-й. Цитую: ”Безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більше, ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства незалежно від форм власності, карається штрафом від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5-ти років, або виправними роботами на строк до 2-х років, або позбавленням волі на строк до 2-х років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльністю на строк до 3-х років”. Суворо чи не так? Та недарма в народі кажуть: “Не слід і законів писать, коли їх не сполнять”. Забуваючи про необхідність вчасно розраховуватися з селянами за їхню роботу, деякі керівники агропідприємств аргументують свої вчинки саме певною необізнаністю. Насправді ж чітко усвідомлюючи, що більшість людей на селі не володіє юридичними знаннями, керівники просто хитрують. Про неприпустимість такої поведінки говорили минулого місяця в Міністерстві аграрної політики України на одній із селекторних нарад. Того дня до студій селекторного зв’язку в регіонах були запрошені аграрні керівники АР Крим, заступники голів обласних адміністрацій з питань АПК, голови районних державних адміністрацій, начальники обласних та районних управлінь сільського господарства і продовольства, керівники господарств. Міркуючи над проблемою погашення заборгованості із зарплати в сільському господарстві, віце-прем’єр-міністр України з питань АПК Іван Кириленко, Міністр аграрної політики України Сергій Рижук, голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України Іван Томич були одностайні в тому, що обов’язок кожного керівника підприємства — своєчасно виплачувати заробітну плату найманим працівникам, які забезпечують виробництво продукції. Час розмов про різні об’єктивні причини невиплати зарплати минув. У студіях селекторного зв’язку зібралися не для того, щоб аналізувати статистичні дані.

Питання прискорення погашення заборгованості вимагає невідкладних заходів. З урахуванням того, що збирання врожаю’2003 практично завершено, слід вжити заходів для повного розрахунку з працівниками сільського господарства та максимально погасити борг із зарплати до кінця року. Це перш за все стосується АР Крим, Житомирської, Київської, Рівненської, Харківської, Херсонської та Хмельницької областей.

Особливе занепокоєння сьогодні викликають підприємства, що зупинили виробничу діяльність без передачі своїх боргових зобов’язань. Незрозуміло, з яких причин, але, порівняно з початком року, кількість їх збільшилася на 276 одиниць, а сума боргу перевищила 125 млн грн. Попри неодноразові рекомендації та прохання активізувати роботу щодо виправлення становища, регіони виявляють інертність у розв’язанні цього питання. Аби прийняти виважене рішення, міністр доручив керівникам регіональних управлінь провести до 25 жовтня поточного року відповідну роботу і про її результати та конкретні пропозиції щодо прискорення вирішення проблеми поінформувати міністерство.

Ще одне питання, на якому зосередили свою увагу учасники наради, — це рівень заробітної плати. Адже не секрет, що, порівняно з іншими галузями економіки, найнижча зарплата саме в сільському господарстві. Для прикладу було наведено такі цифри. Сьогодні середньомісячна заробітна плата в промисловості становить 569 грн, у лісовому господарстві — 329, на транспорті — 660, у будівництві — 511 грн. У сільському ж господарстві середньомісячна зарплата сягає всього 195 грн, а це лише 44,5% зарплати працівника в цілому по галузях економіки (439 грн). При цьому маємо певну строкатість у цифрах по регіонах. Найвищу середню зарплату отримують селяни Донецької області — 314 грн. У Київській області її рівень становить 267 грн, у Харківській та Запорізькій — 261, у Дніпропетровській — 259, в АР Крим — 239, у Луганській — 235 грн. Найгірша ситуація на Волині. Тут товаровиробники отримують в середньому за місяць 123 грн, на дві гривні більше на Хмельниччині, ще на дві — на Рівненщині. Не кращі показники і в Тернопільській (130 грн), Львівській та Чернівецькій областях (по 132 грн). Аналізуючи ситуацію, керівники аграрного блоку уряду наполегливо рекомендували керівникам сільгосппідприємств усіх форм власності дотримуватися норм і мінімальних гарантій Галузевої угоди, колективних договорів. За підвищення рівня заробітної плати сьогодні несуть повну відповідальність саме керівники агроформувань. До тих же, хто не виплачує людям зароблені гроші, застосовуватимуться не лише адміністративні заходи. Міністерство спільно з контролюючими органами виступило з відповідними пропозиціями щодо кримінальної відповідальності.

А, проте, заборгованість із зарплати нарешті поступово зменшується. Найкраще у вересні спрацювала Київська область, тут борги зменшилися на 5,9 млн грн. Понад 4 мільйони погасили в Чернігівській та Львівській областях. В АР Крим, на Тернопіллі та Полтавщині повернули селянам борги більш як на 3 млн грн.

Та чи є сенс перевантажувати вас цифрами? Навряд чи за сухими статистичними даними можна побачити розпач людини, яка задарма гнула спину на полі. До того ж — власному. Готуючи цей матеріал, зовсім випадково наштовхнулася на чудову поезію Григорія Заброди:
„ На порозі осінь, осінь на порозі —
Благодатна, щедрая, золота пора...”

То коли, якщо не зараз, є реальна можливість розрахуватися з трударями, які плекали хлібну ниву? Запитання не риторичне. І на його підкріплення ще одна цитата, тепер уже з Кодексу України про адміністративні правопорушення: “Порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств незалежно від форм власності від 15 до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян”.

Наталя Черешинська