За технікою — до Глевахи

Войовничі юрби з різноколірними прапорами в центрі Києва й люди, які займаються конкретними справами неподалік столиці. Контрастність картинки, побаченої наступного дня після підписання Президентом Указу про розпуск Верховної Ради, вражала. Справді, у Глевасі, на базі Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства”, де пройшла робоча нарада, яку організував Державний департамент тракторного і сільськогосподарського машинобудування Мінпромполітики України, відчувався подих ділового життя. Політичні емоції рано чи пізно вщухнуть, а українські лани повсякчас ставлять перед аграріями гамлетівські питання. На заході йшлося про налагодження співпраці підприємств сільськогосподарської і машинобудівної галузей з лізинговими компаніями та банками. Пленарній частині передував огляд постійно діючої виставки сільгосптехніки, виробленої на українських підприємствах.
“На цьому

місці — у Національному науковому центрі “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” — ми створили постійно діючу виставку-продаж української сільгосптехніки, — наголошує директор Департаменту тракторного і сільськогосподарського машинобудування Міністерства промислової політики України Володимир Саченко. — Ми запрошуємо читачів “Пропозиції” у будь-який час відвідати Глеваху й поповнити свій машинно-тракторний парк. Сьогодні тут представлено 43 підприємства. Ми й надалі наповнюватимемо виставку. Тут лише новинки. Старої техніки немає. До відкриття цієї виставки ми приурочили зустріч із банкірами та лізинговими компаніями, щоб підтягнути фінансовий ресурс, щоб кожна компанія розповіла про правила гри для селян і для заводів. Ви знаєте, в Україні є багато лізингових компаній, які раніше працювали винятково із сільськогосподарською технікою іноземного виробництва. Нині компенсаційні кошти спрямовані на вітчизняну продукцію. Відтак лізингові компанії звернули увагу й на продукцію вітчизняних заводів”.
Отже, продукцію вітчизняних заводів — виробників сільгосптехніки — відтепер можна придбати неподалік столиці. Своєрідний агротехнічний супермаркет чекає на покупців. Програма розвитку українського сільськогосподарського машинобудування до 2010 року передбачає виділення коштів на розробку нових машин, а також на переоснащення виробництва. Адже, за словами пана Саченка, це “питання з питань”. Чи побачать машинобудівники ці кошти? Щось прогнозувати в політично нестабільній країні — складно. Відтак і ймовірність позитивної чи негативної відповіді на це питання — річ непевна.
За влучним визначенням самих банкірів, банки, які кредитують сільське господарство, зважаючи на ризиковість агробізнесу, є “б

анками-героями”. На нараді були присутні представники банків, що входять до чільної десятки в Україні. Останнім часом банки відчутно наростили кредитний портфель у сфері агропромислового комплексу. Звісно, найбільше присутні цікавилися фінансовими схемами, що їх пропонують вітчизняні банки та лізингові компанії. У кожному лізинговому платежі закладено процент лізингової компанії. Якщо лізингова компанія закуповує обладнання за банківський кредит, то банк теж закладає свої проценти. Тож сумарна вартість процентів, які закладають дві фінансові установи, може бути надважким тягарем для аграрія. З огляду на це банки надають перевагу можливості кредитувати кінцевого виробника, бути ближче до позичальника, тримати руку на пульсі кожного господарства. Тому банки й пропонують таку співпрацю із сільгоспвиробниками. Спершу укладається генеральна угода між банком і підприємством — виробником сільгосптехніки. У рамках цієї угоди визначають максимальні процентні ставки, за якими банк кредитуватиме покупців техніки. Ставки визначають відповідно до чинної Постанови Кабінету Міністрів: 17% — для довготривалого кредитування і 18 — для короткотривалого у гривнях і, відповідно, 11 та 12% у валюті. Надалі клієнти банку одержують у банкірів інформацію щодо підприємств-партнерів. Дотепер банки активно співпрацювали з компаніями, які займаються продажем зарубіжної техніки в Україні. Поточний рік, судячи з усього, стане першим роком активізації зв’язків за схемою: банк — український виробник сільгосптехніки. 

Практично всі представники банківських структур наголошували на індивідуальному підході до клієнтів, деякі пропонували не щомісячне, а щоквартальне погашення кредитів, врахування сезонності. Ще одна тенденція цього року — прихід в агросектор лізингових компаній, що донині не були помічені в агробізнесі. Кількість таких наразі перевищила десяток. “Яким має бути фермер, щоб взяти в лізинг техніку?” — таке запитання неоднораз лунало під час виступів представників лізингових компаній. Відповідь лізингодавців лаконічна: “Успішним”. — “А чому фермер часто-густо не може одержати кредит чи техніку в лізинг?” — “Зазвичай, проблема в тому, що господарник не вміє належним чином презентувати себе і свій бізнес”.
Один і

з колишніх міністрів аграрної політики називав початок агросезону стартом “боротьби за кредитний ресурс”. Чи не заголосне слово “боротьба”? Абсолютно, ні. Аграрії дедалі частіші гості в кредитних відділах банків. І такі візити щороку стають результативнішими. Залишається побажати й такого самого результативного господарювання. 

Олексій Рижков