За­бо­ро­на про­да­жу зе­мель сільгосппри­зна­чен­ня: не мож­на про­да­ва­ти зем­лю — про­даємо пра­во орен­ди?

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Ця норма закріплена Конституцією України та Земельним кодексом України.

В. Бор­сай,
юрист ЮК Jurimex

Для Ук­раїни зем­ля має особ­ли­ве зна­чен­ня, ад­же ро­дючі ук­раїнські чор­но­зе­ми — це скарб, да­ний нам при­ро­дою, яким ми пи­шаємось і який за умо­ви дбай­ли­во­го та ефек­тив­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня мо­же за­без­пе­чи­ти ба­гат­ст­во та процвітан­ня усієї дер­жа­ви. Про­те, щоб не втра­ти­ти го­ло­вне національ­не ба­гат­ст­во, дер­жа­ва має дба­ти про на­леж­ний йо­го за­хист.
Сільсько­го­с­по­дарські землі у струк­турі зе­мель­но­го фон­ду з-поміж інших ка­те­горій зе­мель посіда­ють особ­ли­ве місце, оскільки є ос­нов­ним за­со­бом ви­роб­ництва про­дуктів хар­чу­ван­ня, кормів для тва­рин і си­ро­ви­ни для різних га­лу­зей про­мис­ло­вості. Для них вста­нов­ле­но особ­ли­вий пра­во­вий ре­жим, що ха­рак­те­ри­зується та­ким ви­ко­ри­с­тан­ням зе­мель­них діля­нок, за яко­го за­без­пе­чується по­си­ле­на їхня охо­ро­на, об­ме­жен­ня мож­ли­вості ви­ве­ден­ня їх із сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го обігу, підви­щен­ня ро­дю­чості грунтів то­що.
Не­од­но­ра­зо­во ос­танніми ро­ка­ми на­родні де­пу­та­ти, го­ло­су­ю­чи за вне­сен­ня змін до розділу Х «Пе­рехідні по­ло­жен­ня» ЗК Ук­раїни, про­дов­жу­ва­ли дію мо­ра­торію що­до за­бо­ро­ни відчу­жен­ня та зміни цільо­во­го при­зна­чен­ня зе­мель сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня.
Висвітли­мо по­точ­ну си­ту­ацію на рин­ку зе­мель сільгоспприз­на­чен­ня.   
18.07.2014 р. Вер­хов­на Ра­да Ук­раїни у пер­шо­му чи­танні прий­ня­ла про­ект За­ко­ну Ук­раїни «Про вне­сен­ня змін до де­я­ких за­ко­но­дав­чих актів Ук­раїни що­до удо­с­ко­на­лен­ня по­ряд­ку про­да­жу пра­ва орен­ди на зе­мельні ділян­ки сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня» (на­далі — За­ко­но­про­ект), тим са­мим підтри­мав­ши ініціати­ву Дер­жав­но­го агент­ст­ва зе­мель­них ре­сурсів Ук­раїни.
За­ко­но­про­ект на­був не­аби­я­ко­го ре­зо­нан­су в суспільстві, і зре­ш­тою йо­го бу­ло ви­не­се­но на роз­гляд ши­ро­ко­го за­га­лу. В більшості об­ла­с­тей Ук­раїни з ме­тою ши­ро­ко­мас­штаб­но­го та публічно­го об­го­во­рен­ня за­зна­че­но­го За­ко­но­про­ек­ту відбу­ли­ся круглі сто­ли за участі керівників об­лас­них уп­равлінь Держ­зе­ма­гент­ст­ва Ук­раїни, пред­став­ників ор­ганів дер­жав­ної ви­ко­нав­чої вла­ди та те­ри­торіаль­них гро­мад, аг­раріїв. 
Цим За­ко­но­про­ек­том про­по­нується вне­сти зміни до низ­ки за­ко­но­дав­чих актів Ук­раїни, зо­к­ре­ма до ЗК Ук­раїни, Цивільно­го ко­дек­су Ук­раїни (на­далі — ЦК Ук­раїни), За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі».
 
   Ос­нов­ни­ми но­во­вве­ден­ня­ми, за­про­по­но­ва­ни­ми у За­ко­но­про­екті, є:
Œ   закріплен­ня в ЗК Ук­раїни постійно діючої нор­ми що­до за­бо­ро­ни відчу­жен­ня та зміни цільо­во­го при­зна­чен­ня зе­мель­них діля­нок сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня;
   вста­нов­лен­ня мінімаль­но­го тер­міну орен­ди зе­мель­ної ділян­ки сіль­госпприз­на­чен­ня — 14 років;
Ž   вста­нов­лен­ня нор­ми що­до обов’яз­­ко­вості відчу­жен­ня сільгоспзе­мель осо­ба­ми, які при­пи­ни­ли гро­ма­дян­ст­во Ук­раїни;
   роз­ши­рен­ня пе­реліку ви­падків відчу­жен­ня орен­да­рем пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки; 
   при­пи­нен­ня орен­до­дав­цем до­го­во­ру орен­ди в од­но­сто­рон­нь­о­му по­ряд­ку у разі не­с­пла­ти орен­да­рем оренд­ної пла­ти.
Зу­пи­ни­мо­ся де­тальніше на по­ло­жен­нях За­ко­но­про­ек­ту, які у разі прий­нят­тя Вер­хов­ною Ра­дою Ук­раїни цьо­го За­ко­но­про­ек­ту по­кли­кані вдо­с­ко­на­ли­ти по­ря­док про­да­жу пра­ва орен­ди на зе­мельні ділян­ки сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, а та­кож виріши­ти ба­га­то інших, не менш важ­ли­вих, пи­тань. 

   Вста­нов­лен­ня постійно діючої за­бо­ро­ни відчу­жен­ня та зміни цільо­во­го при­зна­чен­ня зе­мель­них діля­нок сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня
Держ­зе­ма­гент­ст­во Ук­раїни цим За­ко­но­про­ек­том про­по­нує закріпи­ти в ЗК Ук­раїни постійно діючу нор­му що­до за­бо­ро­ни відчу­жен­ня та зміни цільо­во­го при­зна­чен­ня при­ват­них роз­пай­о­ва­них, а та­кож дер­жав­них і ко­му­наль­них зе­мель сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня.
Порівню­ю­чи за­про­по­но­вані За­ко­но­про­ек­том зміни що­до за­бо­ро­ни відчу­жен­ня та зміни цільо­во­го при­зна­чен­ня із нор­ма­ми чин­но­го за­ко­но­дав­ст­ва Ук­раїни, слід звер­ну­ти ува­гу на такі ню­ан­си. Про­по­нується ви­клю­чи­ти пунк­ти 13, 14, 15 розділу Х «Пе­рехідні по­ло­жен­ня» чин­но­го ЗК Ук­раїни, на­томість ст. 22 ЗК Ук­раїни про­по­нується до­пов­ни­ти нор­мою що­до за­бо­ро­ни будь-яким спо­со­бом відчу­жу­ва­ти:
   зе­мельні ділян­ки сільгоспприз­на­чен­ня дер­жав­ної та ко­му­наль­ної влас­ності;
   зе­мельні ділян­ки, що бу­ли сфор­мо­вані внаслідок виділен­ня у на­турі (на місце­вості) зе­мель­них ча­с­ток (паїв) або у ре­зуль­таті їхньо­го поділу та об’єднан­ня;
   зе­мельні ча­ст­ки (паї).
Та­кож про­по­нується закріпи­ти цією стат­тею ЗК Ук­раїни пе­релік ви­падків, за яких до­пу­с­кається відчу­жен­ня зе­мель­них діля­нок та зе­мель­них ча­с­ток (паїв), у разі:
   бе­зо­плат­ної при­ва­ти­зації зе­мель­них діля­нок гро­ма­дя­на­ми у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му ст. 118 ЗК Ук­раїни;
   спад­ку­ван­ня за за­ко­ном або за­повітом, а та­кож пе­ре­хо­ду зе­мель­ної ділян­ки у власність дер­жа­ви або те­ри­торіаль­ної гро­ма­ди у по­ряд­ку виз­нан­ня спад­щи­ни віду­мер­лою;
   міни зе­мель­ної ділян­ки на іншу зе­мель­ну ділян­ку сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня;
   ви­ку­пу пам’яток куль­тур­ної спад­щи­ни у власність дер­жа­ви;
   відчу­жен­ня зе­мель­ної ділян­ки для суспільних по­треб або з мо­тивів суспільної не­обхідності;
   відчу­жен­ня зе­мель­ної ділян­ки іно­зем­ни­ми осо­ба­ми та осо­ба­ми без гро­ма­дян­ст­ва;
   реквізиції або конфіскації зе­мель­ної ділян­ки;
   до­б­ровільної відмо­ви влас­ни­ка від пра­ва на зе­мель­ну ділян­ку.
Крім то­го, ст. 20 ЗК Ук­раїни про­по­нується до­пов­ни­ти нор­мою що­до постійної за­бо­ро­ни зміни цільо­во­го при­зна­чен­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких зе­мель, за ви­нят­ком, ко­ли зміна цільо­во­го при­зна­чен­ня та­ких зе­мель до­пу­с­кається для суспільних по­треб або з мо­тивів суспільної не­обхідності.

   Вста­нов­лен­ня нор­ми що­до обов’яз­­ко­вості відчу­жен­ня сільгоспзе­мель осо­ба­ми, які при­пи­ни­ли гро­ма­дян­ст­во Ук­раїни
Чин­на ре­дакція ст. 81 ЗК Ук­раїни містить по­ло­жен­ня що­до відчу­жен­ня зе­мель сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня про­тя­гом ро­ку, прий­ня­тих у спад­щи­ну іно­зем­ця­ми та осо­ба­ми без гро­ма­дян­ст­ва.
На­разі про­по­нується вне­сти до­сить слушні зміни до цієї статті ЗК Ук­раїни що­до іно­зем­них гро­ма­дян, тим са­мим роз­ши­рив­ши дію нор­ми що­до низ­ки ви­падків на­леж­ності сільсько­го­с­по­дарсь­ких зе­мель негро­ма­дя­нам Ук­раїни: у разі при­пи­нен­ня гро­ма­дян­ст­ва Ук­раїни влас­ни­ка­ми зе­мель­них діля­нок сіль­сь­ко­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, такі зе­мельні ділян­ки про­тя­гом ро­ку із да­ти при­пи­нен­ня гро­ма­дян­ст­ва підля­га­ють відчу­жен­ню.
От­же, землі сільгоспприз­на­чен­ня ма­ють бу­ти відчу­жені про­тя­гом ро­ку іно­зем­ця­ми та осо­ба­ми без гро­ма­дян­ст­ва не ли­ше у разі прий­нят­тя у спад­щи­ну та­ких зе­мель­них діля­нок, а та­кож і за при­пи­нен­ня гро­ма­дян­ст­ва Ук­раїни влас­ни­ка­ми та­ких зе­мель­них діля­нок.
   Вста­нов­лен­ня мінімаль­но­го терміну орен­ди зе­мель­ної ділян­ки сільгоспприз­на­чен­ня — 14 років
Відповідно до чин­ної ре­дакції ч. 4 ст. 93 ЗК Ук­раїни, орен­да зе­мель­ної ділян­ки мо­же бу­ти ко­рот­ко­ст­ро­ко­вою —
не більше 5 років та дов­го­ст­ро­ко­вою — не більше 50 років.
За­ко­но­про­ек­том пе­ред­ба­чається вка­за­ну нор­му ви­кла­с­ти у такій ре­дакції: строк дії до­го­во­ру орен­ди зе­мель­ної ділян­ки виз­на­чається за зго­дою сторін, але не мо­же пе­ре­ви­щу­ва­ти 50 років. При пе­ре­дачі в орен­ду сільсько­го­с­по­дарсь­ких угідь для ве­ден­ня то­вар­но­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва строк дії до­го­во­ру орен­ди зе­мель­них діля­нок виз­на­чається з ура­ху­ван­ням періоду ро­тації ос­нов­ної сівозміни та не мо­же бу­ти мен­шим ніж 14 років, а у разі розміщен­ня на зе­мельній ділянці ба­га­торічних на­са­д­жень сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня — з ура­ху­ван­ням очіку­ва­но­го періоду ко­рис­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня відповідно­го ба­га­торічно­го на­са­д­жен­ня, але не більше мак­си­маль­но­го стро­ку дії до­го­во­ру орен­ди землі, виз­на­че­но­го за­ко­ном.
Аналізу­ю­чи за­про­по­но­вані зміни, слід відзна­чи­ти, що за­ко­но­да­вець у ч. 4 ст. 93 ЗК Ук­раїни про­по­нує закріпи­ти (відо­б­ра­зи­ти) зміст нор­ми ч. 3 ст. 19 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі».
Мож­на спрог­но­зу­ва­ти, що підтри­ман­ня на­род­ни­ми об­ран­ця­ми цієї за­ко­но­дав­чої ініціати­ви що­до вста­нов­лен­ня мінімаль­но­го стро­ку орен­ди сільго­с­п­угідь терміном 14 років, пе­ре­дусім, на­дасть мож­ливість сільгоспви­роб­ни­кам ефек­тивніше гос­по­да­рю­ва­ти на орен­до­ваній землі та пла­ну­ва­ти свою май­бут­ню діяльність на три­валіші періоди.
Важ­ли­вим є та­кож ура­ху­ван­ня інте­ресів ви­роб­ників, що ви­ро­щу­ють фрук­ти та яго­ди. За­кла­ден­ня ба­га­торічних на­са­д­жень пе­ред­ба­чає знач­ну три­валість їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня і, от­же, по­тре­бує дов­го­ст­ро­ко­вості орен­ди землі.
 
   Роз­ши­рен­ня пе­реліку ви­падків відчу­жен­ня орен­да­рем пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки
Ма­буть, ос­нов­ною нор­мою За­ко­но­про­ек­ту, спря­мо­ва­ною са­ме на вдо­с­ко­на­лен­ня по­ряд­ку про­да­жу пра­ва орен­ди на зе­мельні ділян­ки сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, є ви­кла­де­на у новій ре­дакції ст. 8-1 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі»:
«Пра­во орен­ди на зе­мель­ну ділян­ку мо­же бу­ти відчу­же­но її орен­да­рем на підставі міни, рен­ти, да­ру­ван­ня, ус­пад­ку­ван­ня та інших цивільно-пра­во­вих угод, вне­се­но до ста­тут­но­го капіта­лу, як­що інше не пе­ред­ба­че­но у до­го­ворі орен­ди.
Уго­ди про пе­рехід пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки ук­ла­да­ють­ся у пись­мовій формі та но­таріаль­но посвідчу­ють­ся. До­дат­ком до уго­ди, за якою здійснюється відчу­жен­ня пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки, є відповідний до­говір орен­ди.
На до­го­ворі орен­ди зе­мель­ної ділян­ки но­таріус, який посвідчує пе­рехід пра­ва, ро­бить відмітку про відчу­жен­ня пра­ва орен­ди та здійснює йо­го дер­жав­ну реєстрацію. Но­вий до­говір орен­ди не ук­ла­дається.
Осо­ба, на ко­ристь якої відчу­же­но пра­во орен­ди, про­тя­гом 14 ро­бо­чих днів після дер­жав­ної реєстрації відчу­жен­ня пра­ва орен­ди повідо­мляє орен­до­дав­ця про на­бут­тя пра­ва орен­ди. До пись­мо­во­го повідо­млен­ня до­дається ви­тяг із Дер­жав­но­го реєстру ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но».
Стат­тя 8-1 За­ко­но­про­ек­ту доз­во­ляє орен­да­рям відчу­жу­ва­ти пра­во орен­ди за умо­ви, як­що інше не пе­ред­ба­че­но у до­го­ворі орен­ди не ли­ше дер­жав­ної та ко­му­наль­ної влас­ності, а й при­ват­ної. Дію­чою нор­мою ст. 8-1 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі» доз­во­ле­но відчу­жу­ва­ти орен­да­реві пра­во орен­ди зе­мель­ної ділян­ки, на­да­ної ли­ше для будівництва жит­ло­во­го бу­дин­ку та у разі, як­що пра­во­мочність що­до відчу­жен­ня пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки пря­мо пе­ред­ба­че­на пер­вин­ним до­го­во­ром орен­ди. На­томість по­ло­жен­ня За­ко­но­про­ек­ту не кон­кре­ти­зу­ють пе­релік цільо­вих при­зна­чень зе­мель­них діля­нок, тим са­мим роз­ши­рю­ю­чи ко­ло зе­мель­них діля­нок, пра­ва на орен­ду яких мо­жуть бу­ти відчу­жені.
Ще однією но­вацією, за­про­по­но­ва­ною у За­ко­но­про­екті, є звільнен­ня орен­да­ря від не­обхідності от­ри­ман­ня в орен­до­дав­ця (влас­ни­ка зе­мель­ної ділян­ки) зго­ди на відчу­жен­ня пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки. Пе­ред­ба­чається, що осо­ба, на ко­ристь якої відчу­же­но пра­во орен­ди, про­тя­гом 14 ро­бо­чих днів після дер­жав­ної реєстрації відчу­жен­ня пра­ва орен­ди повідо­мляє орен­до­дав­ця про на­бут­тя пра­ва орен­ди. Од­нак це діє ли­ше на пер­ший по­гляд, фак­тич­но ж, як­що до­говір орен­ди пе­ред­ба­чає обов’язок от­ри­ман­ня зго­ди орен­до­дав­ця, то орен­дар не змо­же відчу­жи­ти пра­во орен­ди без от­ри­ман­ня та­кої зго­ди.
Та­ким чи­ном, як­що влас­ник зе­мель­ної ділян­ки хо­че убез­пе­чи­ти се­бе від пра­вовідно­син із не­ба­жа­ним орен­да­рем без от­ри­ман­ня на те йо­го зго­ди, потрібно у до­го­ворі орен­ди зе­мель­ної ділян­ки пе­ред­ба­чи­ти по­ло­жен­ня що­до відчу­жен­ня пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки тільки за пись­мо­вою зго­дою орен­до­дав­ця, при цьо­му де­таль­но ви­пи­сав­ши ме­ханізм от­ри­ман­ня та­кої зго­ди.
Крім то­го, За­ко­но­про­ек­том про­по­нується ук­ла­да­ти уго­ди про пе­рехід пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки у пись­мовій формі та но­таріаль­но їх посвідчу­ва­ти. Слід за­ува­жи­ти, що вик­ли­кає певні сумніви за­про­по­но­ва­на нор­ма з ог­ля­ду на ви­мо­гу що­до но­таріаль­но­го посвідчен­ня та­ких угод, ад­же чин­не за­ко­но­дав­ст­во не містить обов’яз­ко­вої ви­мо­ги що­до но­таріаль­но­го посвідчен­ня пер­вин­но­го до­го­во­ру орен­ди землі.
Так, згідно зі ст. 14 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі» до­говір орен­ди землі ук­ла­дається у пись­мовій формі і за ба­жан­ням однієї зі сторін мо­же бу­ти посвідче­ний но­таріаль­но.
Пра­вовідно­си­ни що­до відчу­жен­ня пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки за пра­во­вою при­ро­дою є похідни­ми від оренд­них відно­син, а от­же, і ви­мо­га що­до но­таріаль­но­го посвідчен­ня угод про пе­рехід пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки є не зовсім ко­рект­ною.       

   При­пи­нен­ня орен­до­дав­цем до­го­во­ру орен­ди в од­но­сто­рон­нь­о­му по­ряд­ку в разі не­с­пла­ти орен­да­рем оренд­ної пла­ти
Слід за­ува­жи­ти, що в чин­но­му за­ко­но­давстві відсут­ня нор­ма, яка б доз­во­ля­ла влас­ни­кові зе­мель­ної ділян­ки в од­но­сто­рон­нь­о­му по­ряд­ку при­пи­ни­ти до­говір орен­ди зе­мель­ної ділян­ки. Про­те та­ка нор­ма мо­же бу­ти пе­ред­ба­че­на, за до­мо­вленістю сторін, у до­го­ворі орен­ди зе­мель­ної ділян­ки.  
Цим За­ко­но­про­ек­том про­по­нується до­пов­ни­ти За­кон Ук­раїни «Про орен­ду землі» стат­тею 31-1 «Особ­ли­вості при­пи­нен­ня до­го­во­ру орен­ди землі у разі не­ви­ко­нан­ня умов що­до строків ви­пла­ти оренд­ної пла­ти». 
За­зна­че­на нор­ма по­кли­ка­на по­си­ли­ти платіжну дис­ципліну орен­да­ря, ад­же у разі як­що у місяч­ний строк із дня закінчен­ня стро­ку ви­пла­ти оренд­ної плати, пе­ред­ба­че­но­го до­го­во­ром, орен­дар не ви­пла­тив орен­до­дав­цеві на­леж­ної оренд­ної пла­ти, орен­до­да­вець мо­же ско­ри­с­та­ти­ся пра­вом при­пи­нен­ня до­го­во­ру орен­ди землі.
З аналізу норм цієї статті За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі» вип­ли­ває, що орен­до­да­вець, який має намір ско­ри­с­та­ти­ся пра­вом при­пи­нен­ня до­го­во­ру орен­ди землі, зо­бов’яза­ний повідо­ми­ти про це орен­да­ря ли­с­том-повідо­млен­ням.
У місяч­ний термін із мо­мен­ту на­прав­лен­ня ли­с­та-повідо­млен­ня до­говір вва­жається недійсним, що є підста­вою для ска­су­ван­ня дер­жав­ної реєстрації пра­ва орен­ди.
Слід відзна­чи­ти пер­спек­тивність і прак­тич­ну ко­ристь та­ко­го по­ло­жен­ня За­ко­но­про­ек­ту для пе­ресічних се­лян — влас­ників зе­мель­них діля­нок сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня. Ад­же цей ме­ханізм поз­ба­вить кло­по­ту що­до розірван­ня до­го­во­ру орен­ди зе­мель­ної ділян­ки у су­до­во­му по­ряд­ку у разі не­на­леж­но­го ви­ко­нан­ня (не­ви­ко­нан­ня) орен­да­рем сво­го обов’яз­ку що­до своє­час­ної спла­ти оренд­ної пла­ти влас­ни­кові зе­мель­ної ділян­ки.
З іншо­го бо­ку, не мож­на ви­клю­ча­ти і мож­ли­вості зло­вжи­ван­ня та­ким пра­вом. Ад­же, навіть на­леж­ним чи­ном спла­тив­ши оренд­ну пла­ту, орен­дар мо­же от­ри­ма­ти повідо­млен­ня від орен­до­дав­ця про при­пи­нен­ня до­го­во­ру. За та­ких умов орен­дар бу­де зму­ше­ний до­во­ди­ти свою пра­во­ту в суді.
Про­бле­ма­тич­ним у та­ко­му кон­тексті вба­чається і технічне при­пи­нен­ня пра­ва ко­ри­с­ту­ван­ня зе­мель­ною ділян­кою. Ад­же ви­ник­нен­ня і при­пи­нен­ня пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки підля­гає дер­жавній реєстрації відповідно до чин­но­го за­ко­но­дав­ст­ва Ук­раїни. У зв’яз­ку з цим у разі од­но­сто­рон­ньої відмо­ви орен­до­дав­ця від до­го­во­ру орен­ди землі невре­гу­ль­о­ва­ним за­ли­шається пе­релік до­ку­ментів, який не­обхідно бу­де по­да­ти для при­пи­нен­ня пра­ва орен­ди.