За 10-15 років Україна перетвориться з експортера на імпортера аграрної продукції, – вчений біолог

Зараз у світі відбувається так зване шосте масове вимирання тварин та рослин. Види вимирають під дією еволюційних факторів, а також через зміни клімату. Однак, теперішній стан справ є безпрецедентним, коли людина повністю підпорядковує собі все через  своїх забаганки, а не внаслідок розумно продуманих потреб, передає propozitsiya.com. Саме так вважає кандидат біологічних наук, доцент  кафедри екології, природокористування та біології людини Житомирського державного університету імені Івана Франка Іван Хом’як.
 
«На сьогодні  ми вже втратили дві третини об’єму чорноземів. Бо, наприклад, кукурудзу можна сіяти раз на 10-12 років. Ріпак, який дає зелене паливо, також належить до основних руйнівників ґрунту. Незабаром з країни, яка входить до трійки експортерів с.-г. продукції, за 10-15 років ми перетворимося на одного з численних імпортерів такої продукції».
На жаль,  у нас весь великий бізнес орієнтується на короткочасну перспективу.  Іван Хом’як схильний вбачати корінь проблеми у свідомості самої людини. Найчастіше жертвою стає навколишнє середовище.
Також на думку вченого, проблема глобального потепління є недостатньо вивченою, щоб говорити про те, що саме є основною у питанні масового вимирання видів.
 «Людський вплив на клімат є. Але, на мою думку, найбільший він через знищення лісів, які є природним стабілізатором кліматичних коливань», – пояснює Хом’як.
Біолог вважає, що український степ виник внаслідок людської діяльності, тому ми повинні захистити його від зникнення.
«Справа у тім, що наші степи сьогодні виникли десь у VI тисячолітті до нашої ери. На їхній території були савани. Тож всі степи, які ми зараз намагаємось охороняти та яких мало, по суті, сформовані людиною. Коли припиняється будь-яка діяльність людини у цих степах, вони заростають деревами і зникають.
До 2017 року все робилося просто: коли все у степу відцвітало, насіння висипалося з трав, люди брали косарку, скошуючи пагінці дерев. Якщо це припинити, наші степи перетворяться на зарості робінії, під якими ростиме кропива, чистотіл, ожина.
Щоб покращити співіснування людини і природи, потрібно дотримуватися принципу відомого дослідника Олдо Леопольда, який говорив, що поки людина не буде тривалий час пізнавати природу, контактувати з нею, вона ніколи не почне її любити. Якщо я вважаю, що проблема моїх студентів у соціально-психологічній дезадаптації, змінити це під час наших занять я не зможу. Тому ми запровадили власний підхід до реабілітації жертв соціальної дезадаптації. По суті, ми були першими, хто почав працювати з так званою теорією щастя савани, дуже популярною в Англії, США тощо. Ми виводимо студентів на природу, щоб вони контактували з нею напряму, щоб ламалися усі їхні стереотипи щодо неї. Особливо так звані дискримінаційні стереотипи, коли живих істот ділять на вищих і нижчих, гарних і негарних, огидних і симпатичних тощо», – підсумовує Хом’як.