"Євротір’2004" — найбільша виставка професійного тваринництва

Експозиція з птахівництва теж викликала неабиякий інтерес у відвідувачів — близько 230 фірм-виробників представили обладнання для розведення й утримання птиці. Найцікавішою тут була альтернативна система утримання курей-несучок.
Не забули також і про корми та їх зберігання, здоров’я тварин та птиці, техніку для підтримання мікроклімату. Цього року на виставці побувало понад 25 тис. іноземних відвідувачів. А всього виставку відвідало понад 110 тис. чоловік.

За результатами опитування відвідувачів, більшість із них займається сільськогосподарським виробництвом (68%). На виставку прибули переважно для того, щоб одержати інформацію про новинки, зустрітися з виробниками, колегами, підготуватися до інвестування. Інформація про ВРХ, технології утримання, техніку й обладання була основною для 56%, про свиней — для 46%, про птицю — 19%. Цікаво, що 63% відвідувачів планують у 2005 році інвестувати в розширення угідь, заміну техніки та будівель.

Важливість ганноверського агрофоруму засвідчує візит міністра сільського господарства Ренати Кюнаст. Фрау Кюнаст відзначила, що майбутнє сільського господарства залежить від позиціонування виробників, їх конкурентоздатності та готовності до інновацій. Звичайно, неабияку увагу сільгоспвиробники приділяють зниженню собівартості продукції внаслідок скорочення рівня витрат. У чому ж переваги німецьких фермерів? Найважливіше — це якість продукції. Дедалі більша кількість споживачів оцінює продукцію рослинництва й тваринництва і за якістю і за походженням. Тепер неабияке значення має якість процесу виробництва, яка включає захист тварин та охорону довкілля. Тут можна згадати про альтернативне утримання курей-несучок.

Аграрна політика Німеччини формується відповідно до загальноєвропейської. Тобто зберігаються компенсації сільгоспвиробникам, квотування виробництва, захист довкілля.
Така виставка, як “Євротір”, — це ще одна можливість удосконалити власне виробництво, зробити його менш витратним та більш прибутковим.
Одним із приводів для спілкування на виставці “Євротір” стала презентація найкращої худоби від провідних племгосподарств. Спеціалісти демонстрували, як доглядати за ратицями ВРХ, як ідентифікувати тварин за малюнком сітчатки ока.
Програмісти запропонували свинарям спосіб збирання даних для інтегрованих систем менеджменту в свинарстві.
Але найголовніше, що характеризувало роботу виставки і семінарів, — увага до країн східної Європи як до серйозного потенційного ринку. Бо ситуація в країнах, які вступають до ЄС, а також в Україні та Росії відзначається великими змінами. Відколи Польщі після прийняття до Євросоюзу виплатили перші кошти з фонду ЄС, тут відчувається піднесений настрій. Тож виставки, такі як “Євротір”, показують шлях, яким слід іти в майбутньому. На “Євротір” народжуються контакти, налагоджуються торгові зв’язки між Заходом і Сходом.

Про це свідчать численні форуми та семінари, які відбулися під час виставки. Одну з таких зустрічей провела компанія “Оллтек”, відомий виробник кормових добавок для тварин та птиці. Ця зустріч викликала професійну дискусію серед голландських та польських представників мас-медіа.
На міжнародній прес-конференції “Нові ринки збуту в Середній і Східній Європі” було розглянуто питання збуту свиней, птиці та м’яса з них.
Так, Др. Йенс Кирх, представник компанії, що експортує ВРХ до країн Східної Європи й Африки, зазначив, що в 2003 році з Німеччини було експортовано близько 10 тис. голів ВРХ, що становить 29% експорту ЄС, з Голландії — 9 тис. голів, або 25%, із Франції — 7 тис. голів, або 20%, Австрії — 6,6 тис. голів, або 18% та з Данії — 1,4 тис. голів, або 4%. Для освоєння ринку існують політичні рамки: відкриття-закриття кордонів, ветеринарно-гігієнічні (сертифікати та імпортні ліцензії) та економічні, а саме: попит, розмір підприємства, ліквідність, банківська система. Перед виходом на іноземний ринок потрібно зібрати інформацію про об’єднання тваринників, племоб’єднання, Міністерство сільського господарства.

2003 року Польща імпортувала з Німеччини близько 26% племінних тварин, Ліван — близько 9%, Росія — 28%. Це свідчить про зростання потенціалу зазначених країн. Якщо розглянути, наприклад, рівень споживання сиру, то в Україні 2001 року його було 1,8 кг/особу, причому 1,70 тис. т продукту протягом року імпортували. В Росії рівень споживання був дещо вищий — 3,70 кг/особу, а імпортувалося близько 112 тис. т. У 2002 році середній надій на одну корову в Україні становив 2 828 кг/рік, у Росії — 2 822 кг/рік. Поголів’я дійних корів становило в Україні 5 млн, а в Росії — 11 млн голів. Такі чинники, як великі господарства, незадовільний місцевий генетичний матеріал — привабливі для експортерів з ЄС для експорту племінної худоби в ці країни. Під час експортування худоби неабияке значення має відстань між країнами. В Європі є спеціальні пункти для обслуговування тварин під час транспортування, такі собі “мотелі” для худоби. Якщо ж везти її до Росії, то слід продумати, де і як можна погодувати худобу, почистити вантажівки тощо. З огляду на це, в Україну зручно завозити худобу з Австрії. Лімітуючим фактором є нині й наявність обмежень у країнах-імпортерах.
Головна перевага худоби з ЄС — здоров’я тварин, добра фертильність.
Пан Магнус Вастеркамп, комерційний директор фірми HOWEMA, представник Асоціації постачальників для тваринницьких господарств, зупинився на перспективах експорту техніки для свинарства. Він запропонував майбутнім експортерам кілька аксіом ведення бізнесу на Сході. Серед них — знання традицій, мови, обов’язкові дружні взаємини між майбутніми партнерами і закріплені договором з печаткою домовленості. “Якщо ви збираєтеся експортувати обладнання в Росію чи Україну, — сказав пан Магнус, — ви повинні знайти покупця та гроші, за які він його купить (банківський кредит тощо)”.
Пан Хайн ван дер Ворп, представник голландської компанії, що виготовляє обладнання для пташників, звернув увагу на нову тенденцію в птахівництві — альтернативне утримання курей. Цього року на вході на виставку можна було побачити захисників прав тварин із закликами проти утримання курей у клітках. Вважається, що яйця від курей з вольєрним утриманням, де вони можуть вільно пересуватися, значно дієтичніші, їх називають столовими. Промисловими називають яйця від курей, яких утримують у клітках. Але слід зважати на собівартість продукції. У Росії на одну курку припадає 550 см3, в ЄС норма утримання — 700 см3/на несучку. Відповідно, собівартість 1 яйця тут вища. В Голландії продати яйця “з клітки” дуже важко. У Швеції, наприклад, частка альтернативного утримання становить 80%, у Німеччині — 16%. Тоді як у Польщі, Чехії, Угорщині — 100% утримання в клітках. Європа на 90% утримує курей у клітках, США — 99%. Німеччина є великим покупцем “альтернативних” яєць.
Що ж до м’яса курей, то в ЄС собівартість його значно вища, ніж у Бразилії, Таїланді, США, які є основними конкурентами. В ЄС і нормативи утримання м’ясних порід також суворіші. В країни СНД в 2003 році експортували 70% курячого м’яса. Через 5–7 років, після реконструкції наявних курятників, налагодження власного кормовиробництва, Росія та Україна повністю забезпечать свій ринок власною продукцією і стануть конкурентами для ЄС.