Європа визнала українську ветлабораторію

Виведення такої лабораторії як ЦДЛВМ на належний міжнародний рівень є для України принциповим завданням, адже від його вирішення залежить вступ нашої держави в СОТ. І, як видно, на цьому напрямі у нас усе гаразд.

Звісна річ, підтримку в розбудові головної ветлабораторії України надавали різні закордонні організації. Зокрема, в розробці системи якості для ЦДЛВМ важливу роль відіграв проект, який фінансувало міністерство сільського та рибного господарства Франції. У вересні, жовтні й листопаді 2004 р. лабораторія взяла участь у трьох раундах міжнародної кваліфікаційної програми FEPAS, що її здійснювало в Україні міністерство сільського господарства та харчування Великобританії. Мета цієї програми саме й полягала в перевірці готовності ЦДЛВМ до міжнародної акредитації, а її підсумки дали змогу зробити висновок про можливість і далі працювати в цьому напрямі.

Проте найбільше сприяв модернізації лабораторії проект “Створення механізму сертифікації та контролю стандартів сільськогосподарської продукції відповідно до вимог СОТ-СФС” (або просто — проект СОТ-СФС), який фінансує Євросоюз у рамках програми “Тасіс”. З його допомогою було розроблено, модифіковано та введено в лабораторну практику ЦДЛВМ нові типи документації та процедур. Унаслідок співробітництва із цим проектом лаборараторію було акредитовано відповідно до ISO 17025 німецьким органом акредитації та видано (6 грудня 2004 р.) відповідний атестат з акредитації за 32 показниками якості та безпеки, в тому числі за токсичними елементами, пестицидами, мікотоксинами, вітамінами, гістаміном, хлорамфеніколом, цезієм. Отже, завдяки цьому співробітництву, стало можливим визнання одержаних у ЦДЛВМ результатів досліджень за кордоном.

Нинішнього року за сприяння проекту СОТ-СФС для ЦДЛВМ було придбано обладнання фірми Varian, а саме: газовий хроматограф, рідинний хроматомас-мас-спектрометр, рідинний хроматограф з масдефектором, атомно-абсорбційний спектрофотометр з комплектом допоміжного обладнання, а також стандарти та сертифіковані референт-матеріали (еталони) — загалом на суму 400 тис. євро; крім того, проект заплатив 200 тис. євро за навчання персоналу й саму процедуру акредитації. Щоправда, як зазначив голова Держдепартаменту ветмедицини Петро Вербицький, українська держава за останні п’ять років також вклала у становлення цієї лабораторії доволі пристойну суму — 15 млн грн, але в неї входить і вартість будинку, в якому ЦДЛВМ розмістилася.

Завдяки модернізації в травні поточного року відбулося розширення акредитації ЦДЛВМ ще за 18 показниками: фізико-хімічними, мікробіологічними та щодо вмісту антибіотиків, сульфаніламідів, стрептоміцину та нітрофурану. Таким чином, загальний обсяг показників акредитації збільшився до 50, що становить близько 60% параметрів, які мають відстежуватися відповідно до міжнародних вимог. У цілому ж лабораторія проводить дослідження понад 200 показників.

Тепер Україна надіслала в Європейську комісію прохання щодо розширення співробітництва з програмою “Тасіс” для акредитації ще семи державних регіональних лабораторій ветмедицини.

А тепер кілька слів про перебіг презентації. Її початок було призначено на одинадцяту ранку, і всі запрошені зібралися вчасно. В тому числі й Посол ЄС в Україні Ієн Боуг, який разом з іншими учасниками стояв у дворі ЦДЛВМ і чогось чекав. Як з’ясувалося, затримувалися міністр аграрної політики Олександр Баранівський та голова Держдепартаменту ветмедицини Петро Вербицький. Нарешті наші чиновники прибули, й одразу ж після перших рукостискань пан Боуг почав за щось вибачатися (?!) перед паном Баранівським, на що Олександр Петрович відповів, що, мовляв, замість вибачень, давайте нам ще одну лабораторію (трохи згодом, на прес-конференції, Олександр Петрович заявив журналістам, що про другу лабораторію з Послом ЄС уже домовився: такий ось у нас зовнішньополітичний етикет!).

Після привітань vip-процесія на чолі з міністром рушила до входу в будинок ЦДЛВМ, де вже на неї чекали троє дівчат із хлібом-сіллю. Дівчата вшанували “дорогих гостей”, при цьому зверталися вони чомусь особисто до міністра, йому й віддали хліб-сіль. Пан Боуг та інші європейські представники весь цей час скромно стояли позаду. Отож, мучило відчуття непевності щодо того, хто тут гість, а хто господар. Зрозуміло, гроші на обладнання для лабораторії дали іноземці (а можливо, й на саму презентацію), тому якоюсь мірою вони могли почуватися господарями, — але щоб так відверто...

Після огляду приміщень і обладнання відбулася прес-конференція, під час якої Олександр Баранівський висловив упевненість, що жорсткий контроль за якістю продуктів харчування приживатиметься важко — як серед вітчизняних товаровиробників, так і серед імпортерів. Але лабораторія ветмедицини змушуватиме їх працювати за правилами, завдяки чому настане нова ера в якості продуктів харчування для нашого населення.

Додамо від себе, що істотною перешкодою на шляху до окресленого паном міністром світлого майбутнього може бути орієнтація Міністерства агрополітики на дрібнотоварного виробника тваринницької продукції, особливо це стосується молока: молокопереробні заводи нині аж стогнуть від тих “інгредієнтів”, що їх доводиться виявляти у прийнятій від дрібних здавачів сировині.

Отож, лабораторії не створюють якість, а лиш її контролюють. Створюють же її у складній системі виробничих відносин, базованих на належному рівні культури виробництва і особистій зацікавленості виробників у одержанні якісної продукції.

Павло Коротич