Як херсонські родючі ґрунти перетворюються на пустелю

Степу на території Асканії-Нової плуг не торкався ніколи. Але на решті території Херсонщини площа ріллі дедалі збільшується.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на bbc.

Так звана «херсонська пустеля» щороку приваблює дедалі більше туристів. Подивитись на піщані бархани з'їжджаються на Херсонщину з усієї України.

Фактично ця місцевість пустелею не є — це степова зона. Але процес опустелювання в регіоні триває — і не там, де очікують.
Розорані під сільськогосподарські потреби поля стають місцем, де росте лише один вид, так звана монокультура. Все інше біорізноманіття витравлюють агрохімікатами.

Яскравий приклад побічної дії такої практики — загибель птахів біля Асканії-Нової.

«Монокультура — це і є прообраз пустелі, тільки антропогенного характеру», — каже співзасновник Української природоохоронної групи, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко.

Науковець багато років стежить за цією проблемою, і його прогнози невтішні.

За площею сільськогосподарських угідь у відношенні до всієї території держави Україна посідає одне з перших місць у світі. Нині цей показник у нас складає 56%. Щороку площа ріллі збільшується, а ґрунти виснажуються.

«Не можна сказати, що у пустелі нічого немає, там низьке видове багатство. Якщо ми подивимось на наші поля, то там те саме. Якщо є гроші на гербіциди, а фермери їх мають, то на полі росте тільки один вид, як у пустелі. Це територія, де гинуть птахи. Ми бачимо, що вона є небезпечною», — каже Іван Мойсієнко.

Розорювання напряму пов'язане із глобальними змінами клімату, пояснюють фахівці. Більшість рослин на полях — однорічні, в той час, як степова рослинність — багаторічна та здатна перетворювати вуглекислий газ на більш складні сполуки, тобто депонувати і поглинати його на багато років.

Однорічні рослини також його поглинають, але строк їхнього життя короткий — кілька місяців, отже після розкладання цих рослин вуглець знов потрапить до атмосфери.

«Під час оранки ми втрачаємо родючість чорноземів — вміст гумусу зменшується та не встигає відновитись. Ґрунт може змиватися до материнської породи — глини», — каже Іван Мойсієнко. — Може відбуватися його засолення в результаті поливу та підтоплення. Тоді на землі будуть рости тільки ті рослини, які зазвичай комфортно почуваються на солончаках на березі моря».

Серед ознак опустелювання він називає деградацію ґрунтів та їхнє засолення, втрату родючості, перетворення луків на сухі трав'янисті угруповання.

Окремо він виділяє проблему зникнення малих річок: «Починаючи з 1970-тих в Україні зникло більше половини малих річок. Ми можемо бачити це на Херсонщині. Тягинка, Кам'янка, Каланчак — це все були річки, тепер їх немає, вони перетворилися на балки».