Вступ до ЄС: чи готовий український агросектор до нових правил гри без «шокової терапії»?

Про це йшлося під час панельної дискусії «Міжсекторальні зміни та досвід сусідніх держав-членів ЄС» на форумі «Агросектор на шляху до ЄС: де ми знаходимося та що чекає попереду», повідомляє УКАБ.

Модераторка дискусії Олександра Авраменко, голова комітету з євроінтеграції УКАБ, задала тон розмові, зазначивши, що питання імплементації норм Спільної аграрної політики (САП) є великим комплексним завданням, адже САП включає чимало кроссекторальних питань в яких, в тому числі, є використання ЗЗР та питання збереження довкілля. Спікерка наголосила, що для моделювання майбутнього критично важливо вивчати як передвступний, так вже і членський досвід сусідніх держав-членів ЄС (зокрема Польщі), щоб не повторювати їхніх помилок, а навпаки, запозичити найкращі практики, імплементуючи норми ЄС.

Думку про те, що необхідно завчасно готуватися до змін висловив й експерт Team Europe Direct, колишній генеральний директор Генерального директорату Європейської комісії з питань сільського господарства і розвитку сільських територій (DG AGRI) Єжи Плєва: «Для України сьогоднішній вибір полягає в тому, чи будуть зміни керовані завчасно, чи стануть відкладеними й болісними. Досвід попередніх розширень показує, що готовність до впровадження Спільної аграрної політики залежить від правильного поетапного здійснення реформи: спочатку інституції, потім система даних, пілотне впровадження, і лише після цього – широка комунікація з агросектором. Україна вступатиме не в той Євросоюз, до якого свого часу приєднувалася Польща. Нова аграрна політика буде суворішою до бюджету, екологічних вимог і матиме жорстку прив’язку виплат до конкретних результатів. Крім цього, варто пам’ятати, що виплати САП не відкривають ринки, це робить саме відповідність європейським нормам». 

Практичні аспекти переходу на європейські регламенти, зокрема у сфері засобів захисту рослин, окреслив експерт міжнародних проєктів EBRD/IFC, ексголовний фітосанітарний інспектор України Владислав Седик. Він застеріг від ризику «шокової терапії» для українських аграріїв: «Євросоюз впроваджував заборони певних речовин протягом 20 років і за фінансової підтримки. Україна ж змушена робити це швидко, в умовах війни та без дотацій. Якщо ми приймемо всі обмеження одразу, то альтернатив багатьом препаратам просто може не бути, що в свою чергу стане критичним для вирощування низки культур. Однією із найбільш ризикових змін реформ для українського агросектору є оновлення MRLs (максимально допустимі рівні залишків) на рівні 0,01 мг/кг для заборонених речовин, яке спричинить зміни технологічних карт і підходів».

Наостанок керівниця відділу сільського господарства, заступниця директора ГО «Екодія» Марія Бєлкіна розповіла про необхідність балансу між агровиробництвом і захистом довкілля: «Наш діалог про зелену трансформацію часто заходить у глухий кут. Зміна клімату та доступність води – це реальні виклики, де екологічні норми стають інструментом стійкості бізнесу, а не формальністю. Збереження торфовищ та лісосмуг – це про те, чи буде у фермера вода завтра, щоб вирощувати врожай. Наразі багато євродиректив “зависли” без імплементації, а фермерам бракує чітких чеклистів. Наприклад, це стосується впровадження Нітратної директиви, запобігання забруднення води та питання біорізноманіття. Потрібно зупинити конфронтацію сільського господарства та довкілля».