Влада веде Україну до голоду в містах і передачі чорноземів глобальним аферистам

Чому мешканців міст не цікавить проблема сільськогосподарського землеволодіння — розбирався Володимир Лановий.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на vgoru.org.

Їм здається, як я думаю, що ця тема їх не стосується. Проте містяни помиляються. Село має потужно розвиватися і завалювати міста якісною різноманітною харчовою й технічною продукцією за якомога нижчими цінами. Жителі міст мають бути кровно в цьому зацікавлені, створювати високопродуктивну сільськогосподарську модель та надавати необхідну допомогу селу. Аграрні реформи у демократичних країнах переслідували саме такі цілі. Зокрема, для цього права власності на землю передавалися дрібним власникам і позбавлялися цих прав феодали, латифундисти, інститути влади, релігійні організації та інші великі землевласники. Розміри землеволодінь після реформ обмежувалися в обсягах, а органи влади надавали мільйонам нових власників професійні поради, недорогі та незворотні кредити, безподаткові умови діяльності, фінансові субсидії, технічні та транспортні засоби, пільгові постачання електроенергії та інше. Без цих умов розпочати фермерську, присадибну чи іншу господарську діяльність на селі практично неможливо.

В ході таких земельних реформ у західних країнах у нових власників виникали альтернативи: розгорнути власний бізнес, об’єднатися у сільські кооперативи або продати землю іншим аграріям. Проте держава була кровно зацікавлена у становленні саме дрібних фермерських господарств. 

Дрібні господарства: по-перше, конкуруючи між собою, виробляють широку палітру різноманітних продуктів і шукають шляхи виробництва якісніших їх видів, одночасно мінімізуючи витрати у виробництві; по-друге, з метою отримання більшої вартості з одиниці площі запроваджують інтенсивні форми багатогалузевого господарювання, зокрема, розвивають галузі тваринництва, в тому числі найбільш делікатесні його види — різноманітне птахівництво, кролівництво, кінцева молочна продукція, бджільництво, козівництво, хутро тварин, виноградні равлики, гриби, риба, морепродукти тощо, а також високоякісні, органічні овочі, ягоди, фрукти, горіхи, квіти та інші; по-третє, маючи обмежені за площею ділянки землі, господарі дбають про збереження якості угідь, запроваджують органічне землеробство, штучне зрошення ділянок, дотримуються нормативів сівозміну, уникають використання мінеральних добрив та гербіцидів і т. і.; по-четверте, дрібні товаровиробники поставляють продукцію головним чином на внутрішні ринки, забезпечуючи повне покриття споживчого попиту та збалансованість внутрішніх цін.

На жаль, у наших реаліях зміни, що запроваджуються чинною владою, відсувають аграрну галузь зовсім в інший бік. Для влади сільськогосподарські землі — штучний товар. За новим законом селяни зможуть продавати цей товар, що було заборонено майже століття. Проте, отримавши право продажу, селяни — дрібні землевласники фактично не мають можливостей обробляти 3-4-х гектарні ділянки і взагалі не мають юридичних прав зареєструвати своє господарство (!). Влада їх підштовхує не до обробки землі, а до передачі її в оренду. 
Виникає запитання, для чого колишнім колгоспникам на початку 2000–х років роздали земельні паї? Щоб вони їх перепродали чи здали в оренду, як це і відбувається. Тоді це не реформа. Це просто схема спекуляції землею для збагачення купки латифундистів. 

Отже, чинна влада діє в інтересах великих зернотрейдерів, що взяли в довгострокову оренду величезні площі угідь (близько 200 тис. га на одне господарство), в розпорядженні яких — багатомільярдні суми. В такій структурі аграрного комплексу виробляється приблизно 75 млн тонн різного зерна (з них 45 — вивозиться за кордон, причому це в основному зерно для тварин та перероблювання в паливо; до речі, найкращий врожай зернових в часи перебування України в СРСР був 40 млн т). Паралельно зменшується виробництво свинини та яловичини, а м’ясо кроликів, екзотичної птиці та жива риба взагалі зникли з прилавків магазинів. Зменшуються внутрішні постачання молока, а сироварні заявили, що з цієї причини вони переходять до виробництва сиру зі штучного молока. Ціни на продовольство за перші 6 місяців цього року зросли в Україні в середньому на 14%. Неочікувано і безпричинно стрибнули ціни на курячі яйця та інші товари. У продажах овочів та фруктів в супермаркетах переважають вироби з Туреччини, Ізраїлю та Польщі. Відомо також, що за 30 років постколгоспного землекористування рівень гумусу у наших чорноземах знизився в середньому не менше ніж на 30% і становить приблизно 65% маси ґрунту.

Зрозуміло, що внаслідок реформи, яка почалася в Україні, відбуватиметься концентрація прав власності на земельні ділянки в аграрних баронів, які не мають ніякого відношення до багатогалузевого, інтенсивного, органічного сільського господарювання. Як бачимо, метою реформи є не розвиток аграрного виробництва, а накопичення в одних руках величезних площ (нам обіцяють, що у власності особи буде до 10 тис. га, а площі оренди не мають меж), які потенційно стануть часткою загального приватного капіталу (багатства), їх подальша бездумна експлуатація і спекулятивний перепродаж. Транснаціональні й фінансово-спекулятивні компанії до нього готові.