Вітчизняний виноград може витіснити імпорт

Попри війну, економічні негаразди та примхи погоди, українські виробники столового винограду доводять, що місцева продукція може бути якіснішою та свіжішою за імпортну.

Про це пише Пропозиція з посиланням на east-fruit.com.

Директор і засновник «Грін Технолоджі Лтд» Дмитро Остапенко, який має п'ятирічний досвід у промисловому вирощуванні винограду та персика, вважає, що потенціал галузі в Україні недооцінений.

«Безумовно, імпорт впливає на формування ціни – це природний елемент конкуренції в умовах ринку. Така конкуренція спонукає українських виробників підвищувати якість і оптимізувати собівартість, що зрештою вигідно споживачу. Водночас я не погоджуюся з твердженням, що в Україні немає виробників, здатних конкурувати з імпортом. Національне виноградарство має достатній потенціал для розвитку, і ставити на ньому «хрест» передчасно», – наголошує Остапенко.

Його компанія вже п'ятий рік постачає свій виноград до найбільших торговельних мереж, таких як «Сільпо», «Фоззі», «Метро» та «Новус». Завдяки сучасним європейським технологіям якість продукції постійно покращується.

«За оцінками рітейлерів, наша продукція якісніша, ніж те, що приїжджає в Україну під назвою «турецький виноград». І при цьому ми маємо перевагу у свіжості – наші фрукти потрапляють на полиці менш ніж за 24 години після збору», – додає він.

На думку директорки з розвитку Української плодоовочевої асоціації (УПОА) Катерини Звєрєвої, ринок столового винограду в Україні поступово структурується: формуються стабільні постачальники, удосконалюються технології вирощування та логістика.

«Подальший розвиток сегменту залежатиме від впровадження сучасних сортів, захисту від аграрних ризиків, дотримання авторських прав та доступу виробників до післязбиральної інфраструктури. Лише за цих умов український виноград зможе зайняти стале місце не лише на національних, а й на зовнішніх ринках», – вважає вона.

Крім того, виробники потребують державної підтримки для впровадження захисних технологій через зміни клімату, ризики посухи та заморозків.

Окрему увагу Дмитро Остапенко приділяє безнасіннєвим сортам, називаючи їх головним вектором розвитку світового виноградарства.

«Саме за безнасіннєвими сортами я бачу майбутнє. Сучасні американські сорти нині витісняють решту. Я мав контакти з цими фірмами, але поки в Україні не забезпечено жорстке дотримання авторського права, вони не надають ліцензії для легального індустріального вирощування», – пояснює засновник «Грін Технолоджі Лтд».

Катерина Звєрєва погоджується, що проблема інтелектуальної власності є серйозним стримувальним фактором.

«Без легального доступу до нової генетики фермери не можуть інтегруватися в глобальні виробничі ланцюги», – зазначає вона.

Також цього року аграрії зіткнулися з кліматичними викликами.

«Попри всі розмови про глобальне потепління, ці весна і початок літа були досить холодними – строки дозрівання змістилися на два тижні відносно минулого року. Виноград – теплолюбна культура, і кількість цукру в ягоді безпосередньо залежить від сумарної кількості тепла за сезон», – пояснює Остапенко.

Це вимагає від виробників підвищеної технологічної дисципліни.

«Навіть у час війни наші виробники здатні забезпечити рітейл стабільною, якісною і свіжою продукцією. Наступним кроком має стати інтеграція у міжнародну селекційну екосистему – з дотриманням авторських прав і прозорими правилами гри. Це не лише відкриє шлях до нових сортів, а й зробить український виноград впізнаваним брендом у Європі», – підсумовує Катерина Звєрєва.