Віталій Скоцик: «Фінансові інструменти на ринку наразі доступні»

Голова наглядової ради компанії АМАКО Віталій Скоцик, відповідаючи на питання медіа про найближчі плани, був лаконічним: сіяти, збирати врожай, впроваджувати сучасні технології на українських ланах. Справді, осучаснення
вітчизняного агросектору, яке з успіхом уже добрих півтора десятка років проводить компанія АМАКО, не припиняється ані на день. Відтак є і результат - урожайні звитяги України.

Щільне журналістське коло, яке традиційно оточило Віталія Євстафійовича під час виставки «ІнтерАГРО», одержало як вичерпний аналіз сучасного стану ринку сільгосптехніки, так і підживилося оптимізмом щодо прийдешнього збирання сільгосптехніки провідних зарубіжних марок в Україні.

Виставка «ІнтерАГРО» - це не лише місце зустрічі професіоналів, демонстрація нових продуктів, але й відбиття тенденцій ринку сільгосптехніки. Які висновки можна зробити, відвідавши цьогорічну «ІнтерАГРО»?
- Ринок сільськогосподарської техніки іноземного виробництва істотно почав зростати з 2005 р. Динаміка його зростання була доволі високою, це - не відсотки, а рази. У 2008 р. обсяг ринку сягнув, за нашими оцінками, 2,4 млрд дол. США. Специфіка наших ринків полягає в тому, що потреба в техніці доволі висока, а купівельна спроможність обмежена. З огляду на фінансову кризу, обсяг ринку упав, за нашими оцінками, вдесятеро й у 2009 р. становив близько 240 млн дол. США, а в 2010 р. не перевищив 200 млн дол. США. Натомість приємно, що в 2011 р. спостерігалося зростання, яке було не менше 210%. Цьогорічна виставка ІнтерАГРО свідчить: торішня тенденція збереглася. Ми бачимо, що інтерес аграріїв дуже високий. І найголовніше: фінансові інструменти на ринку на сьогодні навіть більш доступні, ніж це було в 2008 р. Якщо складати назагал структуру продажів, то серед тих компаній, які ви бачите на виставці, певно, складова продажу через лізинг буде не менше 85-90%. До техніки, яка була у використанні, українці ставляться дуже обережно: радше, український аграрій не купить щось одного року, а нагромадить кошти й придбає щось нове у наступному.

Які особливості цього року для компанії АМАКО?
- Особливість у тому, що дотепер компанія АМАКО була відома винятково як компанія преміум-класу, постачаючи технології для великих агропідприємств. Із цієї виставки ми виводимо новий продуктовий ряд. У рамках проекту ІНСІМА хочемо надати технологічні рішення для невеликих виробників. Проект спрямований на тих, хто займається фермерством на 1,5-20 га. Ми пропонуємо в рамках цього проекту техніку китайського виробництва, яка за ціною якнайдоступніша, але при цьому ми супроводжуємо її високоякісним сервісом, притаманним компанії АМАКО.
Попередній проект нашого управління, «Лендком», наразі завершено. За побажаннями акціонерів компанії ми його об'єднали з іншою групою, теж публічною, яка розміщена на Стокгольмській біржі. Цього року в нас буде кілька аналогічних проектів. Братимемо в різних регіонах підприємства з площею оброблюваної землі від 800 до 3500 га, які потребуватимуть нашої участі впродовж кількох років, а потім рухатимуться далі.

Певно, наразі найактуальніше питання в агробізнесі - продаж землі. Яка ваша думка з цього приводу?
- Питання продажу землі надто складне, активно обговорюване останнім часом. Закон напрочуд дискусійний. Власне, те, що закон про ринок землі має бути ухвалений, зрозуміло. Це - еволюційний шлях, і це слід робити рано чи пізно. Але той закон, який    проходив через Верховну Раду в першому читанні, дуже серйозно стурбував як жителів аграрних регіонів, так і компанії, які працюють в аграрній сфері. Зміни, які було внесено перед другим читанням, істотні саме в сфері обмеження кількості землі, що перебуває в оренді одного підприємства на території України. Йшлося про те, що в межах одного району не можна орендувати понад 10%, а в межах України - не більше 100 тис. га землі. Уявіть собі ситуацію: на сьогодні ми - лідери за кількістю публічних компаній в аграрному бізнесі. Багато з цих компаній мають в аграрному виробництві понад 100 тис. га землі. Тобто реально їм треба було б певним чином «знижувати» земельний банк. На рівні ринкової капіталізації публічної компанії це одразу мало б істотні негативні наслідки. Тобто реально такі компанії потрапляли б фактично до зони знищення. Абсурдно, чи не так? Проте хай там як, а закон потрібний. Він має дати можливість власникам земельних паїв їх продавати. Але водночас закон має давати можливість аграрним підприємствам нормально функціонувати й працювати. Його варто було б ухвалити цього року, але ухвалити в такому читанні, яке б не зашкодило аграрному виробництву в Україні й водночас надавало б право селянам продавати землю.

Чи в змозі вітчизняна аграрна наука реагувати на виклики часу?
- Якщо брати в цілому, то й у вітчизняному рослинництві, й у тваринництві генетика і все, що пов'язано із селекцією, істотно відстало від світового розвитку за останні двадцять років. У рослинництві ми ще в певних напрямах зберігаємо непогані позиції. Приміром, нині переважну більшість ячменю, озимої та ярої пшениці становлять сорти вітчизняної селекції, що стосується кукурудзи, соняшнику, ріпаку: понад 90% - продукти іноземної селекції. Тобто там генетика відіграє нині важливу роль, і селекція в технічних культурах пішла далеко вперед. Якщо ми говоримо нині про сучасні технології, то це аж ніяк не означає, що йдеться винятково про все іноземне. Сучасні технології - це поєднання вітчизняної селекції за зерновими й іноземної селекції - за технічними культурами. Значно гірше справи із селекцією в тваринництві. Там у нас на сьогодні, на жаль, нічого не залишилося.

Якими ви бачите найближчі перспективи кукурудзи в Україні?
- Кукурудза - цікава культура, традиційна для України. Але є один важливий чинник, який має істотний вплив на її вирощування. За останні десять років клімат в Україні неабияк змінився, температура виросла приблизно на 0,5 градуса. Що це означає? Кукурудзяний пояс насправді змістився на 200-250 км із Центрального Півдня України на Північний Захід. Якщо десять років тому класичними зонами вирощування кукурудзи були Кіровоградщина, південь Полтавської або Черкаської областей, то нині, внаслідок комбінації позитивних температур та опадів, Київська, північ Полтавської, Житомирська, Сумська, Чернігівська області стають тими, на території яких можна успішно вирощувати кукурудзу. Ця культура в Україні росте в цілому добре, але слід мати на увазі, що вона потребує значно більших вимог до інфраструктури, насамперед, щодо наявності сушарок, адже із зміною кукурудзяного поясу реально кукурудзу почали збирати за польової вологості понад 30%. Для того, щоб довести її до експортних показників на рівні 14-15%, автоматично потрібно додаткове обладнання і відповідні інвестиції. Тому, думаю, що кількість посівів кукурудзи навесні зростатиме з двох причин. По-перше, через те, що справді багато пересіватимуть. За різними оцінками, від 20 до 30%. По-друге, аграрії у 2011 р. навіть за коливань ціни реалізації здебільшого мали від неї добрі прибутки й небезпідставно сподіваються на продовження цієї тенденції.

Якими є ваші прогнози щодо розвитку ринку високоякісної зарубіжної техніки в Україні?
- Ті господарства, які вирощують кукурудзу, однозначно обиратимуть роторний комбайн Challenger для того, щоб вчасно та ефективно зібрати врожай. Ті, хто займається переважно зерновими культурами, вибиратимуть клавішні комбайни. Думаю, що цього року ринок сільгосптехніки західного виробництва зросте в 1,5-2 рази. Але тут є чимало чинників. І, насамперед, - доступність різних фінансових інструментів. Поки що всі фінансові інструменти функціонують добре. Ми надаємо нині лізингові умови, яких не могли дати в 2007-2008 рр. Якщо ми говоримо про комбайн Challenger, то лізинг буде в межах 3,5% річних. Це дуже доступні фінансові інструменти, яких немає навіть у багатьох західних країнах. Але ми не зовсім упевнені, що такі інструменти будуть доступні українцям протягом усього року.

Коли нарешті збирання сільгосптехніки відомих марок матеріалізується в Україні?
- На сьогодні ми готові збирати в Україні самохідні обприскувачі, грунтообробну, посівну, зрошувальну техніку. Обговорюємо з одним із наших постачальників і збирання зернозбиральних комбайнів в Україні. Майданчик визначено, фінансування здійснюватиме наша група компаній. Нам потрібно якнайшвидше завершити формалізацію, і з кінця поточного року ми плануємо повноцінно збирати техніку в Україні.